Рудольф Франц Фердинанд Гесс (або Гьосс) (; 25 листопада 1900, Баден-Баден — 16 квітня 1947, Аушвіц) — воєнний злочинець, перший комендант концентраційного табору Аушвіц (4 травня 1940 — 9 листопада 1943), інспектор концентраційних таборів (9 листопада 1943—1945), заступник головного інспектора концентраційних таборів в Головному адміністративно-господарському управлінні СС () Ріхарда Глюкса (1945), оберштурмбанфюрер СС (18 липня 1942).

Біографія

Ранні роки Народився в Баден-Бадені в католицькій родині дрібного крамаря. Батько — Франц Ксавер Гесс. Після переїзду в Мангейм відвідував найстарішу в місті гімназію Карла-Фрідріха. Батько хотів, щоб син став католицьким священиком. Однак Рудольф розчарувався в церкві в віці 13 років, коли прийшов до висновку про те, що священик, який його сповідував, порушив таємницю сповіді. Після смерті батька Рудольф Гесс продовжив навчатися в школі, а 1 серпня 1916 року пішов добровольцем на фронт Першої світової війни. Служив в запасному ескадроні 2-го Баденського драгунського полку. У 1916—1918 рр. в складі турецької армії воював на Месопотамському і Палестинському фронтах проти англійців. Був неодноразово поранений. За бойові заслуги відзначений численними нагородами, віце-вахмістр, наприкінці 1917 року став наймолодшим фельдфебелем в німецькій армії.

Після Першої світової У 1919 році вступив в добровольчий корпус Россбаха, в складі якого боровся з комуністами в Прибалтиці, Рурі і Верхній Сілезії. 22 жовтня 1922 року вступив у НСДАП (квиток № 3 240). У 1923 році разом з Мартіном Борманом брав участь у вбивстві шкільного вчителя Вальтера Кадова, який, як вони вважали, видав французькій владі борця з французької окупацією Рура Альберта Лео Шлагетера. Вбивство було скоєно з особливою жорстокістю і цинізмом. В ніч з 31 травня на 1 червня 1923 року Гесс і його спільники вивезли п'яного Кадова в ліс, спочатку вчителя побили до напівсмерті палицями, потім йому перерізали горло і двома пострілами в голову застрелили. 28 червня 1923 року Гесс був заарештований і поміщений в Лейпцизьку в'язницю. На процесі визнаний винним і 15 березня 1924 засуджений до 10 років тюремного ув'язнення. Свій термін Гесс відбував в Бранденбурзькій в'язниці. Після заборони НСДАП автоматично перестав бути членом цієї партії і пізніше в неї вже не вступав. Відсидівши чотири роки, в 1928 році Гесс вийшов на свободу за амністією для політичних в'язнів. Після звільнення, з 1929 року, Гесс працював в сільському господарстві. Тоді ж Гесс познайомився з Генріхом Гіммлером. У 1929 році Гесс одружився з Гедвіґою Гензель, яка згодом народила п'ятьох дітей.

Після приходу НСДАП до влади 20 вересня 1933 року за особистим запрошенням Генріха Гіммлера вступив в СС (квиток № 193 616), 1 грудня 1934 року був переведений в частини СС «Мертва голова» і зарахований до сформованого Айке штандарту «Верхня Баварія» (Дахау). У концтаборі Дахау служив блокфюрером (з 1 березня 1935 року), пізніше — рапортфюрером (з 1 квітня 1936 року). 13 вересня 1936 року був підвищений до унтершарфюрера СС і прийнятий в корпус «фюрерів» (офіцерів) СС. З вересня 1936 року до переводу в Заксенгаузен Гесс був еффектенфервальтером, завідувачем майном ув'язнених. 1 серпня 1938 року переведений в концентраційний табір Заксенгаузен ад'ютантом коменданта, в його веденні знаходився штаб табірної комендатури, він відповідав насамперед за ведення службового листування з іншими відомствами та вищими інстанціями Інспекції концтаборів. З 21 вересня 1939 року — командир табірної охорони. В його обов'язки входили організація і виконання страт, в ході яких серед інших було знищено безліч німецьких дослідників Біблії (Бібельфоршерів — так до 1931 року називалися Свідки Єгови). Вони відмовлялися від військової служби і за це були засуджені рейхсфюрером СС Гіммлером до смерті як ті, що ухиляються від військової служби. 21 вересня 1939 року Гесс став шуцгафтлагерфюрером. 9 листопада 1939 року Гесс отримав звання гауптштурмфюрера СС.

Створення Аушвіца 1 лютого 1940 року за розпорядженням Генріха Гіммлера Інспекцією концтаборів були обстежені «приєднані області» за межами Старого рейху з метою пошуків придатних для створення концентраційних таборів територій, після чого було вирішено створити концентраційний табір на базі колишніх артилерійських казарм неподалік польського міста Освенцим. 4 травня 1940 року Генріх Гіммлер особисто призначив Гесса комендантом і відповідальним за будівництво концентраційного табору Аушвіц. При спорудженні концтабору Аушвіц, навколишні сільськогосподарські землі були розділені на різні зони, які по черзі конфісковували і оголошувалися власністю табору. Протягом 1940 року Гесс створив так звану «сферу впливу концтабору Аушвіц». Вона мала площу близько 40 квадратних кілометрів і займала трикутну область землі в місці злиття річок Сола і Вісла. З семи польських сіл цієї області, в тому числі з Бжезінка (Біркенау) місцеві жителі були виселені. У них розташувалися належали концтабору Аушвіц сільськогосподарські служби (в Зоні I). У Зоні II були побудовані підприємства, на яких використовувалася праця близько 2000 в'язнів Аушвіца. Згідно з волею Генріха Гіммлера, Аушвіц слід зробити потужним центром використання праці в'язнів на виробництві зброї. 1 березня 1941 року під час відвідин Аушвіца Генріх Гіммлер наказав Гессу почати перебудову та збільшення старого табору для утримання 30 000 ув'язнених і почати будівництво двох нових таборів одного - для утримання 100 000 в'язнів, іншого — для 10 000 в'язнів, задіяних на виробництві буни. Таким чином, в жовтні 1941 року при містечку Біркенау (Бжезінка), в трьох кілометрах від основного табору, було розпочато будівництво «табору для військовополонених „Аушвіц“», якому судилося опинитися найбільшим з усіх нацистських концтаборів. Згодом він був широко відомий під назвою Біркенау або Аушвіц II. У безпосередній близькості від табору пізніше були побудовані газові камери і крематорії для знищення ув'язнених.

Основний контингент ув'язнених Аушвіца до початку 1942 становили польські євреї. Наступним великим контингентом в'язнів стали радянські військовополонені, які повинні були побудувати KGL [Kriegsgefangenenlager] (нім. «Табір військовополонених») Біркенау. Вони прийшли з підконтрольного вермахту табору для військовополонених Ламсдорф. В Аушвіц вони прийшли пішим маршем. По дорозі їх не забезпечували продовольством, під час зупинок їх просто відводили на навколишні поля і там вони їли все, що тільки можна було їсти. З більш ніж 10 000 радянських військовополонених, доставлених в якості головної робочої сили для будівництва табору Біркенау, до літа 1942 року залишилося в живих кілька сотень. 6 листопада 1942 року сімдесяти радянським військовополоненим вдалося зробити масову втечу. Значна частина при цьому була застрелена, але багатьом вдалося втекти. Наступний великий контингент становили цигани. До 1943 року в Аушвіці знаходилося близько 16 000 циган. У ніч з 31 липня на 1 серпня 1944 року велика частина циган була знищена в газових камерах, решта 4000 циган, які залишились, теж згодом були знищені в газових камерах.

«Остаточне вирішення єврейського питання» Влітку 1941 року було прийнято «Остаточне вирішення єврейського питання». Рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер особисто наказав Гессу почати масове знищення євреїв. «Євреї — одвічні вороги німецького народу, і вони повинні бути винищені. Якщо біологічні основи єврейства не вдасться підірвати зараз, коли-небудь євреї знищать німецький народ.» — сказав Гіммлер.

27 липня 1941 року в ході інспекційної поїздки Аушвіц відвідав Гіммлер, який наказав значно розширити табір. Згодом Аушвіц став найбільшим з нацистських концентраційних таборів. За час керівництва Гесса, за його власними свідченнями, в концтаборі було знищено близько двох з половиною мільйонів чоловік.

Почалися пошуки швидкого і ефективного способу знищення великої кількості людей. 3 вересня 1941 року під час відрядження Гесса його заступник, гауптштурмфюрер СС Карл Фріч, за власною ініціативою використовував при ліквідації радянських військовополонених (політруків, комісарів і особливих політичних функціонерів), яких утримували в Аушвіці, газ «Циклон Б» фірми «Теш унд Штабенов», який використовувався в Аушвіці для боротьби з комахами. Він набив полоненими камери, розташовані в підвалі блоку II, і, надівши протигаз, кинув в камери «Циклон Б», що викликало смерть бранців. Під час візиту Адольфа Айхмана Гесс повідомив йому про застосування «Циклону Б», і було прийнято рішення використовувати цей газ при наступних масових ліквідаціях. Для вбивства газом «Циклон-Б» використовувався крематорій I при санітарній частині, який мав герметичні двері. Для вкидання газу в даху було пробито кілька дірок. Згодом досвід був визнаний успішним, і приміщення моргу в будівлі крематорію I переробили на газову камеру. Камера функціонувала з 1941 року по 1942 рік, а потім її перебудували в бомбосховище СС. Згодом камера і крематорій I були відтворені з оригінальних деталей і існують донині в якості пам'ятника жорстокості нацистів.

Масове знищення євреїв почалося з січня 1942 року. Спочатку це були євреї зі східної частини Верхньої Сілезії. Коли стали приходити перші транспорти з євреями, Айхман доставив наказ Генріха Гіммлера, згідно з яким у трупів виривали золоті зуби, у жінок зрізали волосся. Ці роботи виконувала зондеркоманда, що складалася з ув'язнених-євреїв. До літа 1942 року трупи ховали в масових могилах. Лише з кінця літа приступили до спалювання в крематоріях. З кінця літа 1942 року почали знищувати масові поховання, трупи діставали з могил, клали спочатку на штабелі дров приблизно 2000 трупів, потім в ямах. Трупи поливали масляним осадом, потім деревним спиртом. У ямах спалювали постійно, тобто вдень і вночі. До кінця листопада 1942 всі масові поховання були спустошені. Кількість трупів, похованих в масових могилах, становить 107 000. У 1942 році під час свого візиту в Освенцим Генріх Гіммлер особисто ознайомився з усім процесом ліквідації євреїв, починаючи з вивантаження з транспортів до вилучення трупів з бункера.

Аушвіц 3 — група з приблизно 40 невеликих таборів, створених при фабриках і шахтах навколо спільного комплексу. Найбільшим з таких таборів був Мановіц, що бере назву від польського села, що розташовувалася на його території. Він почав функціонувати в травні 1942 року і був приписаний до компанії IG Farben. Такі табори регулярно відвідували доктора і відбирали слабких і хворих для газових камер Біркенау.

В Аушвіці 2 (Біркенау) було 4 газові камери і 4 крематорію. Всі чотири крематорії стали до ладу в 1943 році: 1 березня — крематорій II, 25 червня — крематорій III, 22 березня — крематорій IV, 4 квітня — крематорій V.

9 листопада 1943 року Гесс був переведений в Інспекцію концентраційних таборів Головного адміністративно-господарського управління СС, де очолив управління DI (центральне управління групи «D»). Був призначений інспектором концтаборів і ввів в більшості з них для знищення ув'язнених застосовувався в Освенцімі газ «Циклон Б». У 1945 році призначений заступником головного інспектора концтаборів Ріхарда Глюкса.

Останні роки

У травні 1945 року втік, переховувався під ім'ям «боцмана Фріца Ланга» в Шлезвіг-Гольштейні. 11 березня 1946 був заарештований британською військовою поліцією на фермі біля Фленсбурга. В якості свідка виступав на Міжнародному Нюрнберзькому процесі над головними військовими злочинцями, а також на процесі Американського військового трибуналу у справі Головного адміністративно-господарського управління СС (Справа Освальда Поля та інших).