Лонди́ній (Лонди́ніум, ) — місто в Римській Британії на місці сучасного Лондонського Сіті, засноване близько 47 року н. е.Number 1 Poultry (ONE 94), Museum of London Archaeology, 2013 . Archaeology Data Service, The University of York., що було основним центром торгівлі і влади в Римській Британії з кінця II століття до її розгрому в V ст. Лондиній розташовувався на річці Темзі, яка забезпечувала йому зв'язок як з морем, так і з внутрішніми районами Британії.
За розрізненими згадками Лондинія в античних авторів й археологічними розкопками у межах міста можна частково відтворити загальну історію його розвитку. Тільки частина громадських будівель римського міста можна ідентифікувати шляхом розкопок — переважна більшість не збереглася. Розміри і устрій форуму, найбільшого на північ від Альп, дозволяють робити припущення про економічний стан Лондинія. Його потужні торговельні та економічні зв'язки підтверджують також залишки складів на березі річки.
Заснування і назва
Лондиній був заснований після вторгнення римлян в 43 році під проводом імператора Клавдія.
До приходу римських військ, радше за все, по території Лондона протікало безліч річок, таких як Волбрук. Лондиній був побудований в місці, де Темза була досить вузькою, щоб побудувати міст, і досить глибоким для проходу морських суден. Масивні залишки римського пірсу було знайдено неподалік сучасного Лондонського мосту.
Традиційно вважається, що Лондиній будувався як мирне поселення, хоча є деякі свідчення місцезнаходження римської фортеці на його території. Але оскільки археологам не вдалося знайти ознак військового табору на цій території, більшість учених вважає, що Лондон був мирним містомWacher, Towns of Roman Britain, 88-90. Його місце на жвавій річці робило його ідеальним місцем для торгівлі.
За однією з теоріійCoates (University of Sussex), «A New Explanation of the Name of London» Transactions of the Philological Society 96.2 pp 203—229, назва походить від давньоєвропейської назви річки, колишнього частиною найстарішого європейського шару топоніміки, виділеного Гансом Крае. За цією версією, топонім «Лондон» походить від докельтського слова Plowonida — що складається з двох коренів plew і nejd, що, можливо, означає «річка, що розливається» або «широко поточна річка»Richard Coates: A New Explanation of the Name of London. In Transactions of the Philological Society. November 1998, S. 203.. Таким чином, Лондиніум може означати «поселення на річці, що розливається». Передбачається, що річка була названа Темза вище за течією, де вже була, і Plowonida — нижче за течією, де була широка для бродуA review of Geoffrey of Monmouth's myth-making and other «Legendary Origins and the Origin of London's place name» adapted from Kevin Flude and Paul Herbert, The Citisight's Guide to London (Virgin Book 1990).
Написи та графіті, знайдені археологами, підтверджують, що основною мовою була латинська. Але при цьому багато жителів Лондона могли говорити кельтською, яку римляни називали lingua Gallica (гальська)Malcolm Todd: Art. «Londinium», in: Der Neue Pauly Bd. 7, Sp. 432-33..
Статус Лондинія Статус Лондинія не визначено. Він був столицею civitas, хоча Клавдій Птолемей описує його як одне з міст Кантії. Початкова невелика фортеця, призначена для охорони мосту через Темзу, виросла у важливий торговий порт між Британією та римськими провінціями на континенті. Відсутність приватних вілл (звичайних інших районах) свідчить про належність землі військовим чи імператору. За часів Боудіки Тацит написав: «Лондиній… хоча має непримітне звання колонія, багато відвідується купцями та торговими судами». Після повстання Боудіки провінційні органи управління Британією перемістилися з Камулодуна (сучасний Колчестер в Ессексі) до Лондинія. Точний час переміщення невідомо, хоча знайшли черепиці II століття з написом P.PR.BR.LON — «Провінційний прокурор Британії в Лондинії»Wacher: The Towns of Roman Britain. S. 83–87.. У жодному джерелі Лондиній не названо столицею Британії, але є підстави у тому, щоб вважати його столицею: наприклад, таку будову, як палац римського губернатора, військові будівлі початку II століттяWacher, Towns of Roman Britain, p. 85 і кілька могил державних службовцівB. Barber, D. Bowsher, K. Whittaker: . In: Britannia. 21, 1990, S. 1–12. Siehe auch: East cemetery .
Історія та розвиток
I століття
Після свого заснування у середині I століття ранній Римський Лондон займав невелику площу, порівнянну з розмірами Гайд-парку. Вона становила близько 1,4 км.
Археологи виявили численні товари, привезені до Лондона з усієї Римської Імперії, що свідчить, що ранній Римський Лондон був багатокультурним співтовариством торговців із майже Європи.
Повстання Боудіки
Вже до 60 року Лондиній був містом, «хоч і не іменованим колонією, але вельми людним внаслідок великої кількості в ньому купців і товарів»Тацит: «Аннали (Тацит)». XIV 33.. Але саме цього року він був пограбований військами іценів під проводом Боудіки. Розкопки показали численні свідчення пожежі, такі як шар червоного попелуvgl. die Karte bei Marsden: Roman London. S. 30..
Спочатку війська Боудіки захопили Камулодун, а потім розбили римський легіон, надісланий з міста Ліндум (Лінкольн) для захисту міста. Потім вони рушили на Лондиній. Римський полководець Гай Светоній Паулін відправив невелике військо до Лондинія до того, як туди прийшли війська Боудіки. Що сталося далі, описує римський історик Публій Корнелій.
Далі Тацит пише, що повсталими було вбито понад 70 000 римлян та їхніх союзників. Вирішальною стала битва, що пізніше отримала назву остання битва Боудіки. Тацит визначає місцевість битви так: «Для битви він [Светоній] обирає місцевість з вузькою тісною перед нею і з лісом, що прикривав її ззаду, попередньо запевнившись у тому, що ворог тільки перед ним на рівнині і що вона абсолютно відкрита і можна не побоюватися засідок».
II та III століття
Після завершення повстання римляни відновили місто протягом десяти років. В останні десятиліття I століття Лондиній став найбільшим містом Римської Британії і змінив Колчестер на посади столиціhttp://www.thebritishmuseum.ac.uk/explore/highlights/highlight_objects/pe_prb/t/tombstone_of_gaius_julius_alpi.aspx. На захід від Волбрука були збудовані громадські будівлі з каменю: форум, преторій, терми, базиліка. Близько 120 року форум було розширено. У північно-західній частині міста виник каструм площею 4 гектари, в безпосередній близькості знаходився амфітеатр.
Більшість міських будівель було виконано з дерева. У зв'язку з цим Лондиній не раз зазнавав пожеж. Найбільш спустошливий стався, ймовірно, за імператора Адріана. Під час археологічних розкопок було знайдено вигорілий склад нової галльської тери сигілатти. Але, хоча археологи виявили значну кількість доказів цього, у письменників-класиків не згадується про подібну пожежу.
У II столітті Лондиній перебував на піку свого розвитку. До 140 року у ньому жило від 45 000 до 60 000 людина. Про важливість міста говорить такий факт, що в ньому було поховано одного з римських провінційних службовців. Можливо, саме після відвідування Лондинія імператором Адріаном у 122 році було збудовано низку вражаючих громадських будівель.
Розкопки 1980-х показали великий римський портовий комплекс у районі сучасного Лондонського мосту, а також з іншого боку річки в Саутуарці, з чого випливає, що в цей час Лондиній був важливим комерційним та торговим центром.
У другій половині II століття, зважаючи на все, Лондиній зменшив розміри і чисельність населення. Хоча причини точно не встановлено, але бубонну чуму вважають найбільш вірогідним винуватцем, оскільки відомо, що в період між 165 і 190 роками від чуми сильно постраждала Західна Європа. Інше пояснення цьому полягає в тому, що рішення імператора Адріана не розширювати межі імперії, можливо, викликало втрату лондонськими купцями цінних контрактів, внаслідок чого сталася економічна криза.
Хоча Лондиній залишався важливим містом до падіння римської імперії, він так повністю і не оговтався від цієї кризи, і з цього часу починається поступове згасання.
Лондонський мур
Між 190 та 225 роками римляни створили Лондонський мур. Це було оборонне зміцнення, побудоване навколо міста та ідуче до берега. Поряд із валом Адріана та римською мережею доріг Лондонська стіна є одним із найбільших будівельних проектів у Римській Британії. Стіна була близько 5 кілометрів завдовжки, 6 метрів заввишки і 2,5 метра завтовшки.
Хоча точна причина побудови стіни не встановленаWacher: The Towns of Roman Britain. S. 74., швидше за все, вона була побудована для захисту від піктів, які захопили вал Адріана у 180-х роках. Також багато істориків вказують на те, що будівництво Лондонської стіни може бути пов'язане з політичною кризою 190 року, коли за титул імператора боролися Септимій Север і губернатор Британії Клодій Альбін. Стіни могли бути збудовані за наказом Альбіна у 190-х з метою створення захисту своєї території. Однак Септімій переміг Альбіна у 197 році.
Економічний розвиток, а також завоювання Септімії в Каледонії відродили колишній стан Лондона. Археологічні свідчення вказують на відновлення будівельної діяльності на початку ІІ століття. Близько 200 року Септимій розділив Римську Британію на дві провінції — Верхню та Нижню Британію — і довірив управління кожною частиною особливому префекту. Лондиній став столицею Британії Верхньої, а Еборакум — Нижньої Британії.
Стіна стояла ще 1600 років і визначала межі Лондонського Сіті багато років. У грубому наближенні по стіні можна дізнатись межі сучасного Сіті і в наші дні.
Наприкінці III століття саксонські пірати скоїли кілька набігів на Лондон. Це спричинило будівництво додаткових укріплень уздовж річки.
Повстання Каравзія
У 286 році римський намісник Караузій перестав підкорятися владі Риму та проголосив себе імператором Римської Британії. Він правив сім років, поки не був убитий своїм скарбником Аллектом, який став наступним правителем.
У 296 році Констанцій I Хлор прибув до Британії для того, щоб повернути її територію під владу Риму. У цей час франкські найманці, підпорядковується Аллекту, грабували і рушили містоPaengyris Latini VIII, V.. Римські війська змогли дістатися до міста Темзою і, прибувши туди, почали вбивати франків прямо на вулицях. Так закінчилася влада Алекта у Британії.
На честь цієї події було випущено Трірський медальйон. З одного боку медальйону зображений Констанцій Хлор, а з іншого — жінка, схиляє коліна перед солдатом. Медальйон названий так, тому що був викарбуваний у Трірі в сучасній Німеччині. Він був знайдений у 1920-х у місті Аррасі у Франції.
IV століття Перша половина IV століття у Британії була періодом процвітання, особливо для численних римських вілл, збудованих навколо містаSiehe Karte bei Morris: Londinium, London in the Roman Empire. Fig. 13, S. 260-61.. На той час у місті вже існував єпископат.
До середини століття варвари стали все більше набігів на Британію. З 340 року північну Британію почали атакувати пікти та скотти. У 360 році наступ прийняв такі обсяги, що Юліан II Відступник був змушений послати туди війська. У цей час у Лондоні робилися великі зусилля захисту міста. Тоді було збудовано щонайменше 20 бастіонів.
У 367 році відбулося ще одне вторгнення піктів та скоттів. Впоратися з проблемою та відновити порядок був відправлений Феодосій СтаршийAmmianus Marcellinus, XXVII, 8, 7; XXVIII, III,1. Він використовував Лондиній як свою базу. Приблизно 368 року Лондиній було перейменовано місто AugustaThe status of Roman London www.jim-riddell.com (web.archive.org)Ammianus Marcellinus, XXVIII, III,1; vgl. auch die Notitia Dignitatum (XI) . У тому ж столітті Британія склала частину галльської префектури і була поділена на чотири провінції. Лондон став столицею Maxima Caesariensis.