Іоанн Комнін Ватац (бл. 1132 — 16 травня 1182) — військовий діяч Візантійської імперії.
Життєпис Походив з роду Ватаців. Син Феодора Ватаца, себастогипертата, та Євдокії Комнін (доньки імператора Іоанна II). Народився приблизно 1132 року в Константинополі. Розпочав військову службу під орудою батька наприкінці 1140-х років. Згодом брав участь у військових походах проти сельджуків та угорців.
Уперше дістав самостійне командування у 1176 році. З власним підрозділом розташовувався у Віфінії. В цей час війська Румського султанату на чолі з еміром Атапаком вдерлися до долини річки Меандр, яку пограбували. Ватац рушив їм назустріч, перехопивши навантажених пограбованим сельджукських вояків уже на території султанату. У битві біля Меандру, неподалік сіл Гіеліона та Лимохира відбулася битва, в якій сельджуки зазнали нищівної поразки. Слідом за цим Іоанн комнін Ватац очистив від супротивника усе узбережжя Меандру. 1177 року призначається великим доместіком з титулом протосфатарій. Йому було доручено протистояти нападам турменів (кочових тюрків) та спробам емірів з Руму вдертися на територію імперії.
На момент смерті імператора Мануїла I обіймав також посаду дуки феми Фракія. Окрім військових справ, Ватац займався розбудовою адміністративної центру феми — Адріанополя. Завдяки вправним діям Іоанна Комніна Ватаца вдавалося захистити кордони імперії від супротивника, особливо сельджуків. У 1181 році з початком заколоту Андроніка Комніна зберіг вірність імператорові Олексію II. Невдовзі після захоплення Константинополя Андроніком Ватац виступив проти нього з військом. Натомість проти нього було відправлено армію на чолі із Андроніком Лапардом. Іоанн Ватац у битві при Філадельфії завдав супротивникові нищівної поразки. Втім, через декілька днів помер від хвороби.
В результаті повстання було швидко придушено. Сини Ватаца втекли до Румського султанату, а звідти спробували дістатися Сицилії, але були спіймані на Криті та засліплені за наказом Андроніка Комніна.
Родина Дружина — Марія дукена.
Діти: Олексій (д/н — після 1182) Мануїл (д/н — після 1182)
Джерела Kinnamos, John (1976). Deeds of John and Manuel Comnenus. transl. by Charles M. Brand. Columbia University Press. Κωνσταντίνος Βαρζός: Η Γενεαλογία των Κομνηνών. Τόμος Β'. Κέντρο Βυζαντινών Ερευνών — ΑΠΘ, Θεσσαλονίκη 1984, S. 382—389 Nr. 147 Birkenmeier, John W. (2002). The Development of the Komnenian Army: 1081—1180. Brill. ISBN 90-04-11710-5. Paul Magdalino: The Empire of Manuel I Komnenos, 1143—1180. Cambridge University Press, Cambridge u. a. 2002, ISBN 0-52-152653-1, S. 13 und passim.