Елія Софія (*Aelia Sophia, бл. 530 —після 601) — імператриця та регентка Візантії.
Життєпис
Молоді роки За походженням була фракійкою або з готських федератів. Донька Сітти, magister militum per Orientem (військового магістра Сходу), та Коміто, сестри імператриці Феодори (дружини Юстиніана I). Народилася близько 530 року, отримавши ім'я Софія.
У 539 році загинув її батько й Софія опинилася під опікою імператриці Феодори. Остання влаштувала шлюб Софії з небожем Юстиніана I — Юстином, який в подальшому став куропалатом. Спочатку сповідувала монофізитство, але оскільки Юстин намагався стати спадкоємцем, то перейшов до православ'я. Це ж зробила Софія.
Імператриця У 565 році після смерті Юстиніана I чоловік Софії зумів за підтримки знаті стати новим володарем імперії. Тоді ж Софія отримала титул Августи, додавши за традицією до ім'я Елія. Стала першою імператрицею, яку зобразили на монеті поруч з чоловіком з імператорською інсигнією рівного достоїнства до імператора.
З самого початку отримала значний вплив на чоловіка-імператора. Останньому Софія намагалася допомогти зміцнити владу. Так, на думку деяких дослідниці ініціювала вбивство Юстина, що мав більш вагові претензії на трон. У 568 році сприяла звільненню з посади екзарха Нарсеса, чим ненавмисне сприяла послабленню оборони Італії, яку досить швидко захопили лангобарди.
Разом з чоловіком здійснювала церковну політику з примирення прихильників православ'я з монофізитства, але імператор з імператрицею не досягли успіхів. Тому знову почали переслідувати монофізитів. При цьому встановлено гарні стосунки з римським папою Іоанном III.
Водночас вплинула на проведення нової фінансової політики, яка полягала в зменшенні надання кредитів банкірам й лихварям, а навпаки — у стягненні боргів за виплатами, які надав попередній імператор. За рахунок цього була частково відновлена скарбниця. До того ж цього вимагала ситуація на східному кордоні, де Юстин II продовжив збереження миру з Персією через виплату значних коштів.
Регентка У 572 році Юстин II вирішив відмовити Персії у виплаті грошей, що спричинило нову війну. У 573 році перси захопили важливе місто-фортецю Дару в Месопотамії, що спричинило психічну кризу імператора, який на деякий час не зміг виконувати свої обов'язки. За цих обставин Софія того ж року домоглася укладання нового миру з Персією, який було укладено 574 року з умовою виплати Візантією 30 000 номісм щорічно.
Водночас вона змусила чоловіка всиновити та оголосити цезарем коміта екскубіторіїв Тиберія, з яким стала спільно правити, оскільки мала титул Августи. Але невдовзі вступила у конфлікт з цезарем Тиберієм, оскільки виступала за зменшення витрат, а Тиберій — за збільшення видатків на військо.
При цьому Елія Софія планувала одружитися з Тиберієм, тому заборонила дружині останнього Іно Анастасії з'являтися у Великому палаці, а потім змусила залишити столицю імперії.
Боротьба з імператором Тиберієм У 578 році Юстин II зробив цезаря Тиберія співімператором, а невдовзі після цього помер. Елія Софія звернулася до константинопольського патріарха Євтихія, щоб той розлучив імператора Тиберія II Костянтина й одружив їх, але Тиберій відмовився, а натомість зробив Іно Анастасію Августою. Це викликало гнів Елії Софії, яка того ж року влаштувала змову з Юстиніаном, небожем імператора Юстиніана I, з метою повалення імператора Тиберія II. Але її було викрито, а прихильників Софії покарано.
Проте Елія Софія зберегла свій статус, оскільки становище нового імператора було хитким. Тому у 579 році вона знову з Юстиніаном влаштувала змову, яка вдруге була викрита. Після цього Елію Софію було заслано до палацу за межами Константинополя.
У 582 році після смерті Тиберія II повернулася до Великого палацу. Як старша Августа отримала право обрання нового імператора. Її вибір впав на Маврикія, але той, отримавши владу, одружився з донькою Тиберія II.
Елія Софія зберігала титул Августи за нового імператора Маврикія. У 602 році після повстання Фоки і вбивства Маврикія виїхала з Константинополя. У 608 році Фоку скинув Іраклій, який став новим імператором. Після цього Елія Софія остаточно втратила владу. Померла в Константинополі у 610 році.
Родина Чоловік — Юстин II
Діти: Юст (д/н—до 565) Арабія Вібіна, дружина Бадуарія, куропалата і Равеннського екзарха
Джерела L. H. Fauber, Narses, Hammer of the Goths: The Life and Times of Narses the Eunuch. St Martins Pr (January 1991). р. 176—183. ISBN 0-312-04126-8 Martindale, John R.; Jones, A.H.M.; Morris, John (1992), The Prosopography of the Later Roman Empire — Volume III, AD 527—641, Cambridge University Press, ISBN 0-521-20160-8 Garland, Lynda. Byzantine empresses: women and power in Byzantium, AD 527—1204. London, Routledge, 1999. Anne L. McClanan: Representations of Early Byzantine Empresses. Image and Empire. Palgrave, New York 2002, ISBN 0-312-29492-1, S. 149—178. Christian Settipani, Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs: les princes caucasiens et l'empire du VIe au IXe siècle, De Boccard, 1er janvier 2006 (ISBN 9782701802268)