Ха (баха, ваха, абаха) — народ групи банту в Танзанії, одна з найчисельніших етнічних груп не лише свого регіону (захід), а й усієї країни.
Ареал проживання, чисельність, мова і релігія
Люди ха проживають у північно-західній частині Танзанії у прикордонні з Бурунді (по озеру Танганьїка), адміністративно це регіон Кігома, також у регіонах Кагері й Шиньянзі. У Кігомі люди ха є найчисельнішими з-поміж інших етнічних груп.
Згідно з даними на 2009 рік представників народу ха — 1 млн 230 тисяч осіб . З ха дуже близько пов'язана маленька етнічна група джиджи, яка подеколи розглядається як субетнос народу ха.
Розмовляють мовою гіха (кіха), що є писемною (писемність на основі латинки). У зв'язку з великою територією проживання ха є неоднорідними, тож є 3 основних діалекти мови гіха: відповідно районів Касулу, Кігома, КібондоTell Me, Friends. The Tales of Tanzania. Edited by Sonja Darlington & Balla Masele, Bukoba, 2005. — P. 30 . Чимало людей ха є одномовними — розмовляють лише своєю мовою.
Ха сповідують традиційні культи, серед них є також християни-протестанти, меншою мірою — мусульмани.
Економіка й культура Народ ха живе у приозерному краї, що називає Буха/Buha, і це рівнини, порослі травою й деревамиНарод ха на www.britannica.com , що визначає економічні засади суспільства. Традиційні заняття народу ха — ручне землеробство (сорго, просо, кукурудза, касава, земляний горіх, бобові, картопля, пшениця) і тваринництво. Худоба високо цінувалась, адже правила на відкуп нареченої під час весілля.
На півночі розселення ха, де існувала проблема мухи цеце, люди займались мисливством і збиранням меду.
За традицією общинна земля належала тому, хто її обробляв, пасовиська перебували у спільній власності громадиНикифоров А. В. Ха // Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: «Советская энциклопедия», 1988, стор. 488 .
З 2-ї половини ХХ ст. чоловіки ха практикують відхідництво — вирушають на роботу на сизалевих плантаціях танзанійської берегової лінії.
Типове поселення в ха — хутірське; садиби оточували поля з ріллею. Проживали ха в житлах, подібних на вулики, згодом запозичили прямокутну форму житла. Так само анахронізмом є традиційний одяг з кори та звіриних шкур. Жінки носять мідні браслети в районі ліктів (імовірно, запозичення в сусідніх народів) .
Споживають різноманітні каші (просяні, з касави), приправлені овочевими соусами. Виготовляють пиво з бананів, яке в тому числі використовується під час обрядів і церемоній.
Суспільство й світ духовного На чолі племен-вождівств стояли вожді, традиційним був поділ на екзогамні патрилінійні групи — роди та лініджі. Нормативна моногамія — лише з появою християнства і в середовищі ха-протестантів.
Починаючи від XVIII ст. у середовищі народу ха жили тутсі, становлячи абсолютну меншість від загалу (2 %), але представляючи аристократичну верхівку суспільства — таким чином 2 етнічні групи постійно впливали одна на одну, в тому числі мовно й культурно, мали шлюбні зв'язки тощо.
У ха збереглися культ предків, віра в духів природи, магія; вважається, що була віра у верховне божество (Імана) (можливо, під впливом місіонерів); розвинута народна творчість.
Примітки
Джерела, посилання та література Никифоров А. В. Ха // Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: «Советская энциклопедия», 1988, стор. 488
Народ ха на www.britannica.com Scherer J.H., The Ha of Tanganyika // Anthropos, 1959, V. 54, Nr. 5