Бурунді

Буру́нді, офіційно Респу́бліка Буру́нді (, , ) — держава на сході Центральної Африки, яка межує на півночі з Руандою, на заході — з Демократичною Республікою Конго, на південному-сході і сході — з Танзанією, на півдні кордон проходить по озеру Танганьїка. Територія: 27,83 тис. км². Столиця — Гітега (з 16 січня 2019).

Природа

Держава знаходиться в Східній Африці. Простяглась із півночі на південь на 241 км, а із заходу на схід на 217 км. Загальна довжина кордону — 974 км, на півночі межує з Руандою (спільний кордон — 290 км); на заході — з Демократичною Республікою Конго (233 км); на сході — з Танзанією (451 км). Виходу до моря не має. Площа країни становить 27 830 км, з яких 25 650 км доводиться на суходіл.

Рельєф

Держава розташована на плато, що спускається на південному заході до озера Танганьїка. На заході розташований меридіонально спрямований гірський ланцюг, що продовжується в Руанді. Середня висота центрального плато — від 1525 до 2000 м. Найвища вершина — гора Геха, розташована до південного сходу від Бужумбури, досягає 2684 метри. На південному сході й півдні країни висоти близько 1370 метрів. Смуга землі уздовж річки Рузузі до півночі від озера Танганьїка, що є частиною Східно-Африканська рифтова долина — єдина область країни нижче 915 метрів. Біля озера Танганьїка перебуває й нижча відмітка країни — 772 метра. Озеро Танганьїка й прикордонна річка, що впадає в нього Рузізі розташовані на рівнині з родючими ґрунтами. У центрі країни й на сході розташовані рівнини, оточені горами й болотами.

Геологія Більша частина Бурунді складена складчастими й незначно трансформованими уламковими породами мезопротерозойського Кібаранського поясу, що починається від Демократичної Республіки Конго до Танзанії і Уганди через Бурунді й Руанду. Кибаранські скелі змішані із гранітними породами й протягом 350 км є вузька зона мафічних і ультрамафічних інтрузій. У східній частині країни Кибаранський пояс обмежений неопротерозойськими водними опадами Маларагазі з базальною сумішшю, аспідним сланцем, доломітовим вапняком і лавою. На півночі озера Танганьїка країна складена відкладеннями третинного й четвертинного періодів .

Корисні копалини У Бурунді є значні родовища польового шпату, каоліну, фосфору, металів платинової групи, кварциту, рідкісноземельних металів, ванадію, вапняку. У Мабаї, Канкузо, Тора-Рузібазі, Муїнге є родовища золота. У провінціях Каянза й Кірундо розробляються родовища кассатериту, колумбутотанталуту й вольфраму. Запаси нікелю, виявлені в 1974 році, оцінені в 370 млн т (3-5 % світових запасів).

Клімат Клімат Бурунді в основному тропічний зі значними денними амплітудами температур. Температура також помітно варіюється залежно від висоти в різних регіонах країни. Середня температура в центральному плато становить 20 °C, на території навколо озера Танганьїка 23 °C, на територіях найбільш високих гір 16 °C. Середня річна температура в Бужумбурі становить 23 °С.

Опади нерегулярні, найрясніші на північному заході країни. На більшій частині Бурунді середня річна кількість опадів становить 1300—1600 мм, на рівнині Рузізі й північно-східній частини країни 750—1000 мм. Виділяють чотири сезони залежно від випадання опадів: довгий сухий сезон (червень — серпень), короткий вологий сезон (вересень — листопад), короткий сухий сезон (грудень — січень) і довгий вологий сезон (лютий — травень).

Внутрішні води

Основні річки — Рузізі, Малагарасі й Рувуву, жодна з них не є судноплавною. Вода річок Малагарасі й Рузізі використається для зрошення в східній і західній частинах країни.

Річки утворять більшу частину границь країни. Так, Каньярі й Кагера відокремлюють Бурунді від Руанди на багатьох ділянках загальної границі, а річка Малагараси утворить більшу частину південної границі країни.

У Бурунді перебуває найвіддаленіше від гирла джерело Нілу. Хоча формально Ніл починається від озера Вікторія, до плину Нілу належить річка, що впадає в це озеро, Кагера, джерела верхнього припливу якої, річки Рувїронза, розташовані на горі Кікізі на території Бурунді.

Озеро Танганьїка, розташоване на півдні й сході країни, розділене між Бурунді, Танзанією й Демократичною Республікою Конго. На північному сході країни перебувають озера Кохохо й Ругверо.

Ґрунти й рослинність

У країні в основному переважають світлі ґрунти, що формують тонкий шар гумусу над латеритовими (багатими залізом) субґрунтами. Найкращі ґрунти утворені алювієм, але вони обмежені долинами великих річок. Серйозною проблемою є ерозія ґрунту, пов'язана з ухилами поверхні й опадами, а також розвитком сільського господарства.

Бурунді в основному сільськогосподарська пасовищна країна, у результаті чого має місце вирубка лісів, ерозія ґрунтів і руйнування традиційних середовищ перебування. Лісу через перенаселеність Бурунді вирубані майже на всій території країни, за винятком близько 600 км?. Площа лісів щорічно скорочується на 9 %. Серед лісів, що залишилися, переважають евкаліпт, акація, інжир і олійна пальма. Більша частина країни покрита саванною рослинністю.

Тваринний світ Фауна Бурунді була багатою до розвитку сільського господарства. У цій час у країні зустрічаються слони, гіпопотами, крокодили, дикі кабани, леви, антилопи, шерстокрили.

У країні багата орнітофауна. Найпоширеніші вінценосні журавлі, цесарки, куріпки, качки, гусаки, перепілки, бекаси. 451 вид птахів виводять пташенят на території країни. У зв'язку з ростом населення популяції багатьох видів скорочуються або зникають.

В озері Танганьїка водиться велику кількість риби, у тому числі нільський окунь, прісноводні сардини. Більше 130 видів риб, які водяться в Танганьїці, є ендеміками.

Охорона природи У Бурунді є два національні парки: Національний парк Кібіра (площа 37 870 га) розташований на північному заході країни, прилягає до Лісового національного парку Ньюнгве в Руанді. Офіційно перебуває під захистом з 1933 року, зберігає невеликий регіон гірських тропічних лісів, які займають 96 % площі парку. Переважними видами рослин є Symphonia globulifera, Newtonia buchananii, Albizia gummifera і Entandrophragma excelsum. Є також території, зайняті гористими болотами й бамбуком Arundinaria alpine. Національний парк Рувубу (площа 43 630 га) розташований на північному сході Бурунді уздовж однойменної річки. Створений в 1980 році. Долина річки Рувубу утворює кілька меандрів, оточених болотною рослинністю, лісами й саванами.

Фізико-географічне районування За фізико-географічним районуванням світу Бурунді належить до Східноафриканської плоскогірної фізико-географічної країни

Історія

Древній період Древня й середньовічна історія Бурунді вивчена погано. Першими жителями, які населяли даний регіон, були пігмеї Тва, яких витиснули приблизно в 1000 році н. е. хлібороби хуту. В XV—XVI століттях сюди прийшли кочівники-скотарі тутсі.

В XVII столітті на території сучасного Бурунді зародилося незалежне феодальне королівство Бурунді. Перший відомий мвамі (король) Нтаре I об'єднав існуючі на цій території розрізнені держави й створив єдине королівство. У роки правління Нтаре II відбувається розквіт королівства. У ході численних воєн із сусідами Нтаре II розширив територію свого королівства майже до сучасних границь. З кінця XIX століття до початку XX століття в державі відбуваються міжусобні війни.

Колоніальний період Першим європейцем, що відвідав територію сучасного Бурунді, став Джон Ханніг Спік, що подорожував з Річардом Бертоном у районі озера Танганьїка в 1858 році. Вони обігнули північний край озера в пошуках джерела Нілу. В 1871 році Генрі Мортон Стенлі і Давид Лівінгстон дісталися до Бужумбури й досліджували район Рузізі. Після Берлінської конференції 1884–1885 років німецька зона впливу в Східній Африці була розширена до території сучасних Руанди й Бурунді. В 1894 році німецький граф фон Гетзен виявив озеро Ківу. Через чотири роки територію сучасного Бурунді відвідали перші місіонери.

У 1890-х роках Бурунді стала німецькою колонією, а після Першої світової війни перейшла до Бельгії. Цей регіон розглядався колонізаторами як єдина держава Руанда-Урунді. З 1925 року Руанда-Урунді стала частиною Бельгійського Конго, але якщо Конго управлялося винятково Брюсселем, то в Руанді-Урунді влада залишалася за аристократією тутсі. Протягом 1950-х років бельгійський уряд, незважаючи на міжнародний тиск відмовлялося надавати незалежність своїм колоніям. Однак обстановка в колоніях стала виходити з-під контролю й в 1959 році почалася підготовка до надання незалежності Конго й Руанда-Урунді. В 1961 році на виборах, що відбулися в Бурунді, всупереч бажанню колоніальної адміністрації, перемогла партія УПРОНА, що набрала 80 % голосів і одержала 58 з 64 місць у законодавчому органі. Принц Рвагосоре був призначений прем'єр-міністром, але 13 жовтня він був убитий агентами з опозиційної Демократичної партії Кретьєн. Його смерть зруйнувала згуртованість хуту й тутсі, заради якої він боровся довгі роки .

Сучасна історія 1 липня 1962 року була проголошена незалежність Королівства Бурунді. З моменту одержання незалежності влада в країні виявилася в руках тутсі, які були етнічною меншістю в новій державі. Мвамі (король) Мвамбутса IV за підтримкою правлячої партії Союз за національний прогрес (УПРОНА) установив у країні авторитарний режим. З перших років одержання незалежності уряд УПРОНА відмовлялося надавати хуту рівні з ними права. Така політика розпалювала міжетнічні суперечки в країні.

У жовтні 1965 року хуту почали невдалу спробу військового перевороту, що закінчилися арештами і стратами представників цієї етнічної групи. Тоді ж почалися серйозні розбіжності серед керівників тутсі. Через рік після того, як був подавлений заколот хуту, 8 липня 1966 року принц Шарль Ндізіє, за підтримкою армії на чолі з полковником Мішелем Мичомберо, скинув свого батька й вступив на трон під ім'ям Нтаре V. У листопаді в ході чергового військового перевороту він був скинутий полковником Мичомберо, що проголосив Бурунді республікою, а себе першим президентом країни. Однак монархісти-тутсі не залишали спроб повернутися до влади, і в 1972 році вони почали невдалу спробу скинути режим Мичомберо, що закінчилися масовими вбивствами (у ході придушення повстання загинув колишній король Нтаре V).

Надалі країна пережила ще кілька спроб перевороту, у ході яких у країні встановлювалася військова диктатура. В 1987 році до влади прийшов майор П'єр Буйоя, у роки правління якого почалися серйозні етнічні зіткнення між тутсі й хуту. На що 1 червня 1993 року на перших в історії країни демократичних президентських виборах главою держави став представник хуту Ндадайе Мельхіор, що незабаром був скинутий і вбитий військовими тутсі. У країні почалася Громадянська війна в Бурунді. Однак незабаром настала невелика тиша, і в 1994 році Національні збори обрали нового президента — Нтарьяміра Сіпрієн, загибель якого викликала нову хвилю міжетнічних зіткнень. На тлі цих безладів у липні 1996 року відбувся новий військовий переворот і до влади прийшов тутсі майор Буйоя П'єр. ООН і ОАЄ засудили новий військовий режим і ввели проти Бурунді ряд економічних санкцій.

Після декількох років громадянської війни і міжетнічних конфліктів у Бурунді встановився відносний спокій, в основному завдяки міжнародній присутності в країні. Президент Домітьєн Ндаїзейє і лідер етнічного угруповання хуту Агатон Реваса підписали договір про припинення насильства за підсумками переговорів в Танзанії.

Політична система

Бурунді за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — унітарна держава.

Конституція