Ста́нківці — село Калуського району Івано-Франківської області. Входить до складу Витвицької сільської громади. Населення становить 615 осіб.

Географія Розташоване посеред гір на половині шляху із Гошева до с. Лужки, за 21 км від міста Долина. Через нього протікає гірська річка Лужанка. На північно-східній стороні від села бере початок струмок Лисий.

Історія Вперше село згадується в реєстрі подимного податку Жидачівського повіту 1662 р. як Станковець. В поголовному реєстрі 1677 р. фігурує як присілок села ВитвицяСмерека Б. Розмежування поселень Жидачівського і Стрийського повітів Руського воєводства в XVI столітті (південний фрагмент кордону) // Архіви України. К., 2024. Вип. 3 (340). С. 185, 186..

У 1699 році в селі Станковець мешкали такі люди, піддані панів Шумлянських: 1.Петро Деркачів, 2.Федь Стичів, 3.Матвій Стичів, 4.Іван Прокопа Стичового, 5.Кость Стичів, 6.Сень Петрів, 7.Петриха з сином Федором, 8.Петро Глушків заставний, 9.Данько Лесів.

У 1830 році збудовано дерев’яну церкву Святого Михаїла.

Початкова школа у Станківцях знаходилася у хаті Стефана Ільницького. У 1890 році громада побудувала школу з однією класною кімнатою і житлом для вчителя. У 1936 році збудовано нову двоповерхову школу на чотири класи, вчительську і помешкання для вчителів .

У 1939 році в селі проживало 480 мешканців (460 українців, 5 поляків, 15 євреїв)Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 21 — Вісбаден, 1983. — 205 с..

9 грудня 1995 року поряд із старою церквою було закладено й освячено камінь під будівництво Храму Божого, а 7 грудня 2003 року владика Софрон Мудрий освятив новозбудовану церкву.

У селі зберігся кам'яний Хрест на честь скасування кріпосного права.

Звідки пішла назва села

СтанкОвець (з наголосом на 2-й склад), а не СтАнківці! Тільки так називали село в усіх навколишніх селах і так записано  в давніх архівних документах. СтАнківці (з наголосом на 1-й склад) село почали називали тільки в офіційних радянських документах.

«Столітній дід Гриндак із с.Витвиці розповідав, що за переказами, на наших теренах  селилися люди,  втікаючи від татар».(«Історія Витвиці в документах і спогадах»,1992 рік, О.Витвицька)

Найпоширеніша версія про походження назви села, яка є в історично-етнографічному нарисі В.Гука «Церківна і Станківці»:

Тут зупинилися (стали,стань) остаточно (кінець,конець) втікачі від набігів татар. З часом, для спрощення вимови, СтанькоНець став СтанкоВець.

Ще одна версія від старожила цього села Шикора, яку він чув від своїх предків:

«Тут зупинилося велике військо на постій (стан)  і, де зараз центр села, коло потоку, був того війська кінець (конець - так говорили це слово). Тому СтанКонець став з часом СтанкОвець».

Львівський історик Василь Лаба з цього приводу каже: «Якщо припустити, що село виникло у УІІ-УІІІ ст, то досить добре прочитується назва села з хорватської мови. У ній слово «stan» має широкий спектр значень: 1.житло, 2.прихисток, 3.становище на гірському пасовиську, 4.місце розташування військ, 5.ткацький верстат".

Яка з цих версій походження назви має більше прав на життя має показати ще археологія. Заселення з римського періоду вона не виключає, бо ще в ХХ ст були зафіксовані знахідки  римських золотих, срібних і мідяних монет у Бубнищі, Болехові, Брязі (Стрийщина, Історично-мемуарний збірник.  т.1, Нью-Йорк, Торонто, Париж, Сидней, 1990, с.63)».

В 1787 році війтом с.Станковець був Іван Ткач, присяжним Лесь Щербанів.

Виборна рада: Гринь Луців, Іван Зощин, Михайло Глушків, Федір Марусяк, Гринь Яців.

У 1787 році в Станківцях була 31 хата, 1 корчма, 2 панські двори, а найчисельнішим родом був рід Щербанів-5 родин.    

Релігія Львівський історик І.Шараневич писав,що перший греко-католицький єпископ Йосиф Шумлянський від матері отримав у спадщину село Станківці(І.Ш. Іосиф Шумлянский, рускій єпископ Львівський от 1667 до 1708- Львів, 1896, с.6]. У акті візитації від 7.7.1741 року записано, що в селі Станковець місцева церква арх.Михайла,записана як нова (Говгера, с.1110) і служив у ній о.Прокіп Оглобляк, висвячений 1720 року єп.Атанасієм Шептицьким (Говгера, с.812). Його нащадки чи рідня ще жили тут 1820 року. В церковному інвентарі 1839 року подано, що церква Михайла, дочірня до села Церківна, збудована 1830 року на місці старої церкви розмірами 7х2,5 сажня,  і мала 2 бічні престоли. Будувала її громада з гошівською домінією (146-20-2253, с.16).. Ще на поч.ХХ ст вона була покрита гонтом і знаходилася в доброму стані. Напевно, що водночас з церквою була збудована дзвіниця, на якій у 1901 році було 4 дзвони (201-1в-2645, с.9). У церковному інвентарі 1839 року записано. що церква вартувала 120 зр, вівтар з іконою ап.Петра і Павла 60 зр, іконостас 20 зр, дзвіниця- 25 зр. На дзвіниці було 2 дзвони (60 та 35 фунтів), які разом вартували 12 зр. В церкві було 3 мосяжні, 1 залізна і 5 дерев’яних речей. На стінах в бабинці було 4 ікони. Богослужбових книг було 9 (Євангеліє 1670, Послання апостолів 1719, Тріоді 1717 і 1746, Требник 1719, Часослов 1750, Октоїх, Ірмологіон, Псалтир). Більшість були видані в Почаєві. Загальна вартість церкви і її майна становила 464 зр 37 кр. Парох мав у селі 12 моргів землі у 28 ділянках (146-20-2253, с.16).

церква святого архистратига Михаїла (1830, УГКЦ, дерев'яна) церква Покрови Пресвятої Богородиці (2003, УГКЦ, кам'яна)

Природа Бовкоти — ландшафтний заказник місцевого значення. Гуркало Лужанський водоспад — водоспад на річці Лужанці.

Відомі люди Народилися Василь Гошовський "Дорошенко" - надрайонний провідник ОУН, керівник пункту зв'язку між керівником ГОСП і Головним Командиром УПА. Остап Дзеса — заступник голови Івано-Франківської обласної ради. Ігор Дзеса - депутат Львівської міської ради 1-го демократичного скликання (1990-1994).

Примітки

Джерела