— система для латинізації японської мови, розроблена Джеймсом Кертісом Гепберном, у якій використовується латинська абетка для запису японської мови. Використовується іноземцями для транскрипції японської мови засобами латинського алфавіту і японцями для латинізації власних імен, географічних назв і іншої інформації (розклади руху потягів, дорожні знаки, офіційні зв'язки з іноземними країнами). Здебільшого опирається на англійські правила письма, приголосні звуки дуже близько відповідають англійській вимові, а голосні звуки — приблизно італійській вимові.
У 1867 році американський місіонер і лікар Джеймс Кертіс Гепберн видав , який уклав не на основі кани, а на основі транскрипції японської мови. Гепберн разом з низкою інших іноземців та японців був членом комісії, метою якої було створення уніфікованої системи латинізації японської мови. Запропонована Гепберном транскрипція фактично стала першою практичною транскрипцією японської мови засобами латинського алфавіту. Словник перевидано у 1872 та 1886 роках.
Система Гепберна стала настільки поширеною у світі, що в самій Японії в 1908 році вона стала називатися , коли була опублікована «Модифікована система Гепберна» (, ) зі змінами Кано Дзіґоро і Товариства поширення латинізації (, ).
Хоча сьогодні японська влада віддає перевагу латинізації кунрей-сікі, система Гепберна все ще широко використовується й залишається світовим стандартом. Оскільки вона опирається на вимову англійської та італійської мов, люди, які розмовляють англійською чи романськими мовами (італійською, французькою, португальською, іспанською та іншими), будуть здатними здебільшого точніше вимовляти незнайомі японські слова, романізовані системою Гепберна, порівнюючи з латинізаціями ніппон-сікі та кунрей-сікіCarr, Denzel. The New Official Romanization of Japanese. Journal of the American Oriental Society, Vol. 59, No. 1 (Mar., 1939), pp. 99-102..
Правовий статус Система Гепберна опирається на англійську фонологію і конкурувала з латинізацією ніппон-шікі, яка була розроблена в Японії як заміна японської писемності. У 1930 році була затверджена Спеціальна комісія дослідження романізації () для порівняння цих двох систем. Як наслідок, комісія віддала перевагу дещо модифікованій версії ніппон-шікі, яка була оголошена офіційною японською латинізацією для усіх потреб 21 вересня 1937 року указом уряду Японії; сьогодні вона відома як латинізація кунрей-сікі. Втім, після Другої світової війни поширенішою стала система за Гепберном. Указ японської влади був тимчасово скасований головнокомандувачем союзними окупаційними військами (SCAP) під час окупації Японії, але знову набрав чинності з невеликими правками у 1954 році.
У 1972 році переглянута версія системи Гепберна були кодифікована як стандарт ANSI Z39.11-1972. Вона була запропонована у 1989 році як проєкт для стандарту ISO 3602, але була відхилена на користь латинізації кунрей-сікі. Стандарт ANSI Z39.11-1972 був визнаний застарілим 6 жовтня 1994 року.
Станом на 1978 рік, Міністерство закордонних справ Японії, Міністерство міжнародної торгівлі та промисловості й багато інших офіційних організацій використовували систему Гепберна замість кунрей-шікі. Крім того, The Japan Times, Бюро подорожей Японії й багато інших приватних організацій використовували систему Гепберна замість кунрей-шікі. Національна парламентська бібліотека Японії використовувала кунрей-шікіKent, et al. «Oriental Literature and Bibliography.» p. 155..
Сьогодні вона з певними змінами залишається найпоширенішою системою транскрипції японської мови засобами латинського алфавіту — її вивчають у школі, використовують у паспортах, підручниках, словниках, та у виданнях іноземними мовами, вона є офіційною для урядових та офіційних установ Японії.
У багатьох сферах, де не вимагається використання офіційного стандарту, система Гепберна залишається стандартом де-факто. Система Гепберна, зокрема, використовується в міських офісах, поліцейських відділеннях, святилищах, храмах та на пам'ятках. Англомовні газети й ЗМІ використовують спрощений варіант системи Гепберна. Міста і префектури використовують її в інформації для англомовних жителів і відвідувачів. Також спрощений варіант системи Гепберна використовує Міністерство закордонних справ Японії у своїх англомовних публікаціях. Вона використовується в офіційній туристичній інформації в Японії.
Багато студентів, які вивчають японську мову як іноземну, знайомляться із системою Гепберна.
Варіанти
Існує багато варіантів системи латинізації Гепберна. Два найпоширеніші з них: Традиційна система Гепберна — описана в різних виданнях словника Гепберна, третє видання (1886) часто вважається авторитетним (хоча варто також враховувати зміни у використанні кани). Її особливістю є подання силабічної n як m перед приголосними b, m і p: Shimbashi для . , також відома як переглянута система Гепберна, у якій, зокрема, подання силабічної n як m перед певними приголосними більше не відбувається: Shinbashi для . Система була представлена у третьому виданні Нового японсько-англійського словника (, 1954) видавництва Kenkyūsha і була прийнята Бібліотекою Конгресу як одна з ALA-LC латинізацій. Найпоширеніша версія системи сьогодні.
У самій Японії є декілька варіантів, офіційно прийнятих для різних цілей: , який дотримується латинізації Hyōjun-shiki Rōmaji. Усі японські JR-залізниці та деякі інші основні залізниці використовують цей стандарт для імен станцій. Стандарт міністерств землі, інфраструктури, транспорту і туризму — визначає, як записувати латиницею текст на дорожніх знаках, дотримується модифікованої системи Гепберна. Використовується для дорожніх знаків. — стандарт рекомендованого характеру, який явно дозволяє використовувати в особистих іменах, особливо для паспортів. Зокрема, стандарт подає силабічну n як m перед b, m та p і латинізовану довгу o як oh, oo або ou (Satoh, Satoo або Satou для ).
Детальна інформація про варіанти системи наведена нижче.
Застарілі варіанти Системи латинізації, які були описані у першій і другій версії словника Гепберна, мають переважно історичний інтерес. Відмінності від третьої та пізніших версій:
Друга версія та записувалися як ye: Yedo та записувалися як dzu: kudzu, tsudzuku , і записувалися як kiya, kiyo і kiu записувалися як kuwa
Перша версія Наступні особливості були змінені у другій версії: записувалася як sz. записувалася як tsz. та записувалися як du. записувалися як kuwa.
Особливості Головною особливістю системи Гепберна є те, що орфографія опирається на англійську фонологію. Коли склади, які складаються згідно з японською складовою азбукою, містять «нестійкий» приголосний, написання змінюється таким чином, щоб краще відповідати справжньому звуку, який вимовить англомовна людина. Наприклад, записується як shi, а не si.
Джеймс Гепберн створив свою систему для англійців та американців, беручи до уваги особливості англійської орфографії. Як зазначив автор у передмові, його система побудови словника заснована на транскрипції японської мови, максимально наближеній до вимови. На відміну від попередніх систем латинізованої транслітерації, система Гепберна була найбільш наближеною до реальної вимови японських слів. Недоліком транскрипції є те, що вона не відтворює явища парності приголосних за ознакою твердий-м'який.
Довгі голосні Довгі голосні здебільшого позначаються макронами (¯). Оскільки діакритичний знак зазвичай відсутній на друкарській машинці і люди, можливо, не вміють вводити його на клавіатурі комп'ютера, символ циркумфлекс (ˆ) часто використовується замість нього .
Комбінації голосних записуються таким чином у традиційній/модифікованій системі Гепберна:
A + A У традиційній і модифікованій:
Комбінація a + a записується як aa, якщо ці голосні трапляються в різних канджі:
: {ji + ya} + {a + ku} = jaaku — зло
У традиційній системі Гепберна:
Довгий голосний звук a записується як aa
: {o} + {ba + a} + {sa + n} = obaa-san — баба
У модифікованій системі Гепберна:
Довгий голосний звук a позначається макроном:
: {o} + {ba + a} + {sa + n} = obāsan — баба
I + I У традиційній і модифікованій: Комбінація i + i завжди записується як ii. : o + ni + i + sa + n = oniisan — старший брат : o + ji + i + sa + n = ojiisan — дід : o + i + shi + i = oishii — смачно : ni + i + ga + ta = Niigata — Ніїґата : ha + i + i + ro = haiiro — сірий
U + U У традиційній і модифікованій:
Комбінація u + u записується як uu, якщо ці голосні трапляються в різних канджі, або вони є кінцевою частиною термінальної форми дієслова:
: {ku} + {-u} = kuu — їсти : {nu} + {-u} = nuu — шити : {mi + zu} + {u + mi} = mizuumi — озеро
Довгий голосний звук u позначається макроном:
: {su + u} + {ga + ku} = sūgaku — математика : {chu + u} + {i} = chūi — увага : {gu + u + ta + ra} = gūtara — ледар : {yu + u} + {u + tsu} = yūutsu — меланхолія
E + E У традиційній і модифікованій:
Комбінація e + e записується як ee, якщо ці голосні трапляються в різних канджі:
: {nu + re} + {e + n} = nureen — відкрита веранда
У традиційній системі Гепберна:
Довгий голосний звук e записується як ee:
: {o} + {ne + e} + {sa + n} = oneesan — старша сестра
У модифікованій системі Гепберна:
Довгий голосний звук e позначається макроном:
: {o} + {ne + e} + {sa + n} = onēsan — старша сестра
O + O У традиційній і модифікованій:
Комбінація o + o записується як oo, якщо ці голосні трапляються в різних канджі:
: {ko} + {o + do + ri} = koodori — танець
Довгий голосний звук o позначається макроном:
: {ko + o + ri} = kōri — лід : {to + o} + {ma + wa + ri} = tōmawari — об'їзд : {o + o} + {sa + ka} = Ōsaka — Осака
O + U У традиційній і модифікованій:
Комбінація o + u записується як ou, якщо ці голосні трапляються в різних канджі, або вони є кінцевою частиною термінальної форми дієслова:
: {o} + {-u} = ou — переслідувати : {ma + yo} + {-u} = mayou — загубитися : {ko} + {u + ma} = kouma — лоша : {ko} + {u + shi} = koushi — теля
Довгий голосний звук o позначається макроном:
: {ga + (sokuon)} + {ko + u} = gakkō — школа : {to + u} + {kyo + u} = Tōkyō — Токіо : {be + n} + {kyo + u} = benkyō — навчатися : {de + n} + {po + u} = dempō або denpō — телеграф : {ki + n} + {yo + u} + {bi} = kinyōbi або kin'yōbi — п'ятниця : {ko + u} + {shi} = kōshi — решітка
E + I У традиційній і модифікованій: Комбінація e + i записується як ei. : ga + ku + se + i = gakusei — учень : ke + i + ke + n = keiken — досвід : se + i + fu + ku = seifuku — уніформа : me + i = mei — племінниця : ma + ne + i + te = maneite — запросити
Інші комбінації голосних Усі інші комбінації двох різних голосних звуків записуються окремо: : ka + ru + i = karui — легкий : u + gu + i + su = uguisu — короткокрила очеретянка (; вид птахів з ряду Горобцеподібних) : o + i = oi — племінник
Запозичення Довгі голосні звуки позначаються за допомогою тьоонпу (ー) у запозиченнях, які пишуться з макронами (ā, ī, ū, ē, ō), таким чином: : se + (chōonpu) + ra + (chōonpu) = sērā — sailor () : pa + (chōonpu) + ti + (chōonpu) = pātī — party () : hi + (chōonpu) + ta + (chōonpu) = hītā — heater () : ta + ku + shi + (chōonpu) = takushī — taxi () : su + (chōonpu) + pa + (chōonpu) + ma + n = Sūpāman — Superman () : ba + re + (chōonpu) + bo + (chōonpu) + ru = barēbōru — volleyball () : so + (chōonpu) + ru = sōru — sole () Комбінація двох голосних звуків у запозиченнях записується окремо: : ba + re + e = baree — ballet () : so + u + ru = souru — soul (), Сеул : mi + i + ra = miira — mummy ()
Варіації У системі Гепберна існує багато способів позначати довгі голосні звуки. Наприклад, слово може бути записане таким чином: Tōkyō — позначається макроном. Це відповідає правилам традиційної й модифікованої систем Гепберна і вважається стандартом. Tokyo — не позначати ніяким чином. Так роблять з японськими словами, які увійшли в англійську мову, та на практиці при використанні системи Гепберна для тексту на знаках і для іншої англомовної інформації в Японії.