Харківський собор (Харківський архієрейський собор), також Харківський розколТермін розколу в церкві ввів саме московський патріархат — експерт — собор єпископів Української православної церкви, який відбувся 27-28 травня 1992 року в Харкові на території Покровського монастиря під керівництвомНекролог. Памяти митрополита Никодима (Руснака) (рус.) // Русин . — Кишинёв, 2011. — Вып. 3 (25). — С. 131—134. — ISSN 1857—2685. митрополита Харківського і Богодухівського Никодима (Руснака), на якому було висунуто недовіру митрополиту Філарету, що фактично збільшило розкол в Українській православній церкві Московського патріархату. Митрополит Никодим зумів скликати 16 з 18-ти вищих ієрархів без відома і згоди предстоятеля УПЦ МП.Тетяна Євсєєва. Архієрейський Собор УПЦ в Харкові. Цей день в історії. На собор не був запрошений законний предстоятель УПЦ МП митрополит Філарет (Денисенко). За свідченням очевидців проведення цього собору було організоване російськими спецслужбами.

Усупереч православним канонам та Статутові УПЦ незаконними зборами єпископів у Харкові митрополит Філарет, без слідства був засуджений до звільнення з посади та заборони у священнослужінні. УПЦ Київського Патріархату вважає що УПЦ Московського Патріархату створена на так званому «Харківському соборі» УПЦ МП є частиною Української Православної Церкви, яка відкололася від свого предстоятеля, порушила рішення Помісного Собору про автокефалію та увійшла в підпорядкування РПЦ. УПЦ МП, як церковно-адміністративна структура, не може називатися Церквою, бо вона не має статусу ні автокефальної, ні автономної, тим більше — Помісною Церквою.

На місце діючого предстоятеля УПЦ було обрано митрополита Ростовського, керуючого справами Московського Патріархату Володимира (Сабодана), українця за походженням та лояльного по відношенню до Московської патріархії. Хоча згідно зі Статутом УПЦ предстоятель обирається з числа єпископату самої УПЦ, до якого Володимир (Сабодан), як митрополит Ростовський, не належав. Керуючись рішеннями цього собору 11 червня 1992 року Архієрейський собор РПЦ неканонічно проголосив про позбавлення митрополита Філарета священного сану, тим самим остаточно прийнявши бік розкольників з числа єпископату УПЦ.

Учасники собору Митрополит Харківський і Богодухівський Никодим (Руснак) Митрополит Чернігівський і Ніжинський Антоній (Вакарик) Митрополит Вінницький і Брацлавський Агафангел (Саввін) Митрополит Полтавський і Кременчуцький Феодосій (Дикун) Архиєпископ Житомирський і Новоград-Волинський Йов (Тивонюк) Архієпископ Одеський і Ізмаїльський Лазар (Швець) Єпископ Кіровоградський і Миколаївський Василій (Васильцев) Єпископ Мукачівський і Ужгородський Євфимій (Шутак) Єпископ Сімферопольський і Кримський Василій (Златолинський) Єпископ Сумський і Охтирський Никанор (Юхим'юк) Єпископ Переяслав-Хмельницький Аліпій (Погребняк) Єпископ Дніпропетровський і Запорізький Гліб (Савін) Єпископ Чернівецький і Буковинський Онуфрій (Березовський) Єпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський Нифонт (Солодуха) Єпископ Луганський і Старобільський Іоанникій (Кобзєв) Єпископ Херсонський і Таврійський Іларіон (Шукало) Єпископ Тернопільський і Кременецький Сергій (Генсіцький)

Не приймали участі Митрополит Київський і всієї України Філарет (Денисенко) Єпископ Львівський і Дрогобицький Андрій (Горак) Єпископ Почаївський Яків (Панчук) Єпископ Волинський і Луцький Варфоломій (Ващук)Євсєєва Т.М. УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА (УПЦ) [Електронний ресурс // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2019. - 842 с..]

Інші Митрополит Ростовський і Новочеркаський Володимир (Сабодан) бувший Єпископ Переяслав-Хмельницький Іонафан (Єлецьких)

Думка УПЦ Київського Патріархату УПЦ Київського Патріархату вважає що учасники Харківського собору порушили священні канони (34-го Апостольського правила, 14 правила Двократного Константинопольського Собору) а також порушили постанову Архієрейського собору Російської Православної Церкви від 25-27 жовтня 1990 року про дарування Українській Православній Церкві самостійності й незалежності в управлінні. На думку УПЦ КП їхнє порушення полягає в тому, що вони не дотримали цієї самостійності й незалежності, підкорившись рішенням Московського Священного Синоду від 7 і 21 травня 1992 р.про відсторонення митрополита Філарета від управління УПЦ, хоча рішення і влада цього синоду РПЦ не поширюється на управління в УПЦ. Фактично вони відмовилися від незалежності й самостійності УПЦ і тим самим відкололися від неї.

Також учасники собору порушили вони порушили 3 і 7 статті ІІІ глави й 9 статтю V глави статуту УПЦ, у яких говориться, що Собори УПЦ скликає Предстоятель Української Православної Церкви Митрополит Київський і всієї України. Харківський собор скликав рядовий єпархіальний архієрей митрополит Харківський Никодим і головував на ньому. Також 2 і 12 статті V глави та 6 статтю ІІІ глави, де говориться, що Собор обирає Предстоятеля Української Православної Церкви із середовища українського єпископату, а Харківський собор всупереч цьому обрав керуючого справами Московської патріархії митрополита Володимира (Сабодана) із середовища Російської Церкви, а не Української.

Реакція держави 29 травня 1992 р. заяву про порушення Статуту про управління УПЦ прийняла Рада у справах релігій при Кабінеті Міністрів України. З осудом дій харківських розкольників виступила і Президія Верховної Ради України, прийнявши відповідну заяву, де, зокрема, зазначалося:

+Єпархіальне управління на території Покровського монастиря, в якому відбувся Харківський соборЗагальний вигляд будівлі.Вхід в будівлю і меморіальна дошка.Меморіальна дошка зблизька.

У 2002 році Генеральна прокуратура України оскаржила постанову Ради у справах релігій при Кабінеті міністрів від 1992 року.Законно чи незаконно утворилася 10 років тому УПЦ Київського патріархату?. Радіо Свобода. 15 березня 2002. Генпрокуратура спрямувала свій протест до державного Комітету з питань релігій, пропонуючи скасувати десятирічної давнини рішення про реєстрацію Української православної церкви Київського патріархату як таке, що суперечить Закону України про свободу совісті і релігійних організацій.

Пам'ять про подію

На будівлі, де проводився Харківський собор, була встановлена меморіальна дошка. У 2002 році в харківському кафедральному Благовіщенському соборі пройшла урочиста служба в пам'ять 10-річчя Харківського собору, в якій брав участь митрополит Володимир (Сабодан). У 2007 році до 15-річчя собору в харківському Покровському монастирі і в Києво-Печерській Лаврі відбулися науково-практичні конференції. 27 травня 2012 року, у пам'ять про 20-ліття собору, в Харкові пройшла Божественна літургія у Благовіщенському кафедральному соборі, на якій разом співслужили три митрополита, 9 архієреїв і сонм ієреїв Російської, Української і Болгарської Православних Церков, яку з благословення Митрополита Київського і всієї України Володимира очолив митрополит Сімферопольський Лазар. У 2012 році до 20-річчя собору в Харкові пройшла науково-практична конференція. Також у 2012 році Києві, в рамках святкування 20-річчя Харківського собору, пройшла конференція в Українському домі та прес-службою УПЦ були випущені три книги. Ювілейна медаль УПЦ «Харківський собор — 10 років» двох ступенів (2002). Ювілейна медаль «Харківський собор — 15 років» (2007).

+Хресний хід в Харкові 27 травня 2012 року в пам'ять 20-річчя Харківського соборуЗахід хресного ходу на Купецький міст.Корогвоносці на мосту через Лопань.Хресний хід входить в Покровський монастир.Православні миряни. У червні-липні 2017 року, в рамках святкування ювілею 25-річчя Харківського Архієрейського Собору, у всіх єпархіях Української Православної Церкви пройшли Хресні ходиhttp://www.patriarchia.ru/db/text/5074040.html.

Див. також Київський собор (1991) Всеукраїнські з'їзди рад

Примітки

Посилання Архієрейський Собор УПЦ в Харкові 30-річчя Харківського собору: як УПЦ (МП) наблизилася до автокефалії, але не скористалася шансом