Мико́ла Олекса́ндрович Рожко́в (24 жовтня (5 листопада) 1868 року, Верхотур'є, Пермська губернія — 2 лютого 1927 року, Москва) — російський історик та політичний діяч.
Член РСДРП з 1905 року, в серпні 1917 р. став членом ЦК партії меншовиків, з травня по липень 1917 року — товариш (заступник) міністра Тимчасового уряду, автор ряду праць з російської історії, економіки сільського господарства Росії, економічної та соціальної історії.
Біографія
Микола Рожков народився в дворянській родині вчителя. Закінчив історико-філологічний факультет Московського університету (1890), брав участь у студентському русі. Навчався на одному курсі з істориком Михайлом Покровським. У 1891—1897 роках викладав стародавні мови в Пермській гімназії. У 1898-1906 роках працював приват-доцентом Московського університету. У 1896 році склав магістерський (кандидатський) іспит, а в 1899 році захистив дисертацію на тему «Сільське господарство Московської Русі в XVI ст.». Науковим опонентом на захисті був його науковий керівник історик Василь Ключевський. Того ж року дисертація вийшла окремою книжкою і отримала велику Уваровську премію. У дисертації на значному матеріалі вперше у вітчизняній історіографії було проаналізовано аграрну кризу, що вразила сільське господарство Московського царства у другій половині XVI ст.
Робота над дисертацією багато в чому визначила подальшу спеціалізацію Миколи Рожкова як історика: економічна, особливо аграрна, історія, а також його політичні погляди. Згодом Рожков писав, що в процесі підготовки дисертації став «фактичним марксистом», оскільки переконався, що «економіка дає ключ до розуміння політики».
На початку XX ст. Микола Рожков — уже автор низки наукових праць і підручників та відомий історик. Його статті публікуються в різних журналах («Життя», «Освіта», «Світ Божий», «Вісник виховання») та наукових збірниках.
У цей же період почалося його участь у роботі РСДРП. Спільно з Олександром Богдановим та Анатолієм Луначарським Микола Рожков редагував соціал-демократичний журнал «Правда». В 1905 році він став членом РСДРП, приєднавшись до більшовиків. Входив до редакції газети «Борьба», що видавалася літературно-лекторською групою Московського комітету РСДРПЗначение слова "«Борьба» (газета)" в Большой Советской Энциклопедии. У 1905—1906 роках був членом Московського, а у 1906—1907 рр. — Петербурзького комітету більшовиків, співробітник ряду більшовицьких видань.
Проте вже в квітні 1906 року на IV з'їзді РСДРП у своїх поглядах розійшовся з Леніном. Останній висунув нову аграрну програму РСДРП, що передбачала націоналізацію всіх земель після перемоги революції. А Рожков був автором іншої більшовицької програми («аграрної програми соціал-демократії в буржуазній революції»), що передбачала безоплатну передачу так званих відрізків і взагалі всіх орендованих селянами у поміщиків і держави земель селянським громадам. Ця програма розвивала ідеї колишньої програми РСДРП, яка була прийнята на ІІ з'їзді в 1903 році.Рожков Н. Русская история в сравнительно-историческом освещении (основы социальной динамики) Ленинград — Москва, 1926—1928, т. 12, с. 115—116; В. И. Ленин. Пересмотр аграрной программы рабочей партии Але більшістю голосів більшовицьких депутатів була прийнята все ж таки програма Володимира Леніна.
З 1906 року, після поразки грудневого (1905) збройного повстання в Москві, Микола Рожков перебував на нелегальному становищі. він був делегатом V з'їзду РСДРП (1907 р.), на якому був обраний до ЦК партії; у 1907-1908 рр. входив до складу Російського бюро ЦК РСДРП. У квітні 1908 р. був заарештований, а у 1910 р. засланий у Східну Сибір, де пробув до лютого 1917 року.
У засланні зійшовся з групою меншовиків (Іраклій Церетелі, Володимир Войтинський, С. Л. Вайнштейн, Федір Дан та інші). Також Микола Рожков брав активну участь у спільній роботі з випуску різних журналів («Сибірський огляд», «Сибірський журнал» та ін.). Політичні погляди цієї групи відрізнялися від поглядів інших соціал-демократів. Так, з питання війни і миру вони засуджували як різні форми «оборонства», які представляли Георгій Плеханов та Олександр Потресов, так і ленінську формулу «поразництва». Група Церетелі виступала за мир без анексій і контрибуцій і, разом з тим вказувала на необхідність участі соціал-демократів в обороні країни, якщо війна переросте у боротьбу за самозбереження нації»Церетели Ираклий Георгиевич. Большая Энциклопедия Кирилла и Мефодия.
Борис Ніколаєвський, що потаваришував з Рожковим у засланні, згодом зазначав про те, як там проходила швидка еволюція його світогляду: «Рожков-історик не міг не помітити величезної важливості того, що відбувається в країні „процесу народження культурного капіталізму“. Думка про це стала центральною у всіх його настроях, які, звичайно, дуже далеко йшли від правовірного ленінізму... Ленін виступив проти нього з усією притаманною йому різкістю».
Самооцінка Миколи Рожкова протягом його творчого шляху зазнавала явну еволюцію: на початку XX століття він характеризував свою наукову позицію як «критичний позитивізм» (мабуть близько до емпіріокритицизму) або «позитивно-критичний світогляд», але вже в 1911 році визначено називав себе марксистомЛеонтьева О. Б. Марксизм в России на рубеже XIX—XX веков. Самара, 2004. с. 15.
Лютнева революція 1917 року застала Миколу Рожкова в Новоніколаєвську (нині Новосибірськ), де він став товаришем голови революційного комітету. У березні приїхав до Москви, брав участь у створенні групи соціал-демократів — «объединенцев», одна з цілей яких полягала в об'єднанні лівих течій і створення широкого революційного фронту. 27 квітня в газеті «Пролетар» у статті «Відповідь т. В. І. Степанову» (на статтю останнього в газеті «Соціал-демократ», № 30) Рожков закликав до об'єднання більшовиків і меншовиків.
Виступав з критикою більшовиків, які не підтримували ідею об'єднання. 8 квітня опублікував «Відкритий лист до Московської конференції більшовиків», в якому писав, що «...захватна тактика більшовиків... за своїми об'єктивними наслідками контрреволюційна тепер, при Тимчасовому уряді, урочисто взяла на себе зобов'язання, які є запорукою продовження революції в інтересах демократії» («Вперед», 1917, 8 квітня).
Микола Рожков - один із засновників Ліги аграрних реформ. 14 квітня 1917 року в Московському обласному бюро Рад РСД зробив доповідь про аграрну реформу, в якій пропонував всю землю, за винятком приватновласницької (від 50 до 120 десятин), передати в розпорядження держави. 23 червня у доповіді з аграрного питання на 2-му Всеросійському з'їзді Ліги аграрних реформ виступив з ідеєю націоналізації великих і середніх землеволодінь.
17 травня 1917 року Микола Рожков став товаришем міністра пошт і телеграфу (міністром був І. Г. Церетелі). Влітку 1917 року пропонував меншовикам та есерам сформувати «чистосоціалистичний» уряд, без кадетів, для якого навіть підготував програму реформ. Через декілька років він писав у своїй історичній праці, що Тимчасовий уряд «діяв», а кадети «займалися неделанием, саботуванням програми уряду»Рожков Н. Русская история в сравнительно-историческом освещении (основы социальной динамики) Ленинград — Москва, 1926—1928, т. 12, с. 291. Коли в серпні Олександр Керенський сформував новий коаліційний уряд, Рожков подав у відставку, прийняту 1 серпня Тимчасовим урядом.
У той же час на надзвичайному з'їзді меншовиків (30 листопада — 7 грудня) спільно з лідерами партії Ю. О. Мартовим та Ф. І. Даном виступив проти збройної боротьби з більшовиками.
Протягом 1917-1918 років Микола Рожков багато разів виступав з лекціями на політичні та економічні теми, випустив ряд брошур. Написав ряд статей в газеті «Нове Життя»: 9 січня 1918 р. вийшла його стаття «Досить божевілля», критикувала більшовиків за розгін Установчих Зборів; 20 січня вийшла стаття «Поради», яка оцінювала Ради як об'єднувальну силу роздроблених соціалістичних партій; 9 квітня 1918 р. вийшла стаття «Плоди продовольчої диктатури», що критикувала продовольчу політику Радянської влади.
11 січня 1919 року Микола Рожков написав Володимиру Леніну лист, в якому закликав відмовитися від політики воєнного комунізму, що веде країну до «страшної катастрофи», та ввести ринкові відносини, нову економічну політику з «соціалістичної метою»Рожков Н. А. — Ленину. 11.01.1919. Не задовольнившись відповіддю Леніна, 4 лютого написав йому другий лист зі схожим змістом. Фактично ще раніше, в ряді статей 1918 року, а також статей, написаних протягом 1919-1920 років, Рожков розвивав і пропагував ідеї НЕПу.
У березні 1921 року Микола Рожков був заарештований. На допиті заявив, що впевнений у загибелі Радянської влади, але вести боротьбу з нею не буде. Був поміщений в Петропавловську фортецю, але незабаром випущений. Знову заарештований у 1922 році за списком членів Об'єднаної ради професорів Петрограда. Політбюро ЦК РКП(б) від 26 жовтня і 7 грудня 1922 року прийняло спеціальні постанови щодо Рожкова. 26 жовтня воно ухвалило вислати вченого за кордон. Однак, враховуючи його заяву про вихід з партії меншовиків та його згоду співпрацювати з радянською владою, це рішення скасували. Володимир Ленін запропонував замінити висилку за кордон ссилкою до Пскова з умови тримати його під суворим наглядомТелефонограмма Ленина Сталину 13.12.1922.
У Пскові Микола Рожков викладав в місцевому педагогічному інституті. Після повернення до Москву влітку 1924 року він читав лекції в Академії комуністичного виховання, в Інституті Червоної професури, в 1-му МДУ а також в інших московських вишах. У 1926 році Рожков був призначений директором Державного історичного музею.
В останні роки життя учений працював над своєю найбільшою працею — дванадцятитомною «Російською історії в порівняльно-історичному висвітленні (основи соціальної динаміки)» (т. 1-12, 1918-1926), яку завершив незадовго до своєї смерті 2 лютого 1927 року.
Наукові погляди і оцінки діяльності Микола Рожков був не лише вченим-теоретиком, але й вченим-практиком, і почасти його участь у політиці була пов'язана саме з цим. Обставини його життя склалися таким чином, що він рано (вже в 1905 році) прилучився до керівництва РСДРП, і протягом наступних 15 років неодноразово виступав як принциповий опонент Леніна з різних теоретичних питань. На IV з'їзді РСДРП (1906 р.) він висунув власну аграрну програму від фракції більшовиків, що суперечить ленінській програмі. У 1911 році він критикував філософську концепцію Володимира Леніна, з 1917 по 1920 р. він виступав з критикою теорії і практики диктатури пролетаріату, продовольчої політики більшовиків та політики воєнного комунізму. І хоча у Леніна в зв'язку з цим були особливі мотиви не любити Рожкова і писати: «ця людина є і буде, ймовірно, нашим ворогом до кінця», — тим не менш, він не вислав його з країни в 1922 році разом з 300 іншими істориками та соціологів на так званому філософському пароплаві, а знайшов за доцільне залишити в країні, хоча і «під наглядом». Можливо, Володимир Ленін розумів, що без таких учених-практиків, нехай навіть записаних у «вороги», нова влада буде нежиттєздатною, бо нікому буде її рятувати від її власних помилок.
Про це свідчать і такі факти. Реформи в аграрній сфері після жовтня 1917 р. Володимир Ленін здійснював зовсім не по тій програмі, яку за його наполяганням прийняв IV з'їзд РСДРП (націоналізація землі на користь держави), а за програмою Миколи Рожкова (передача поміщицької землі безпосередньо селянам), або принаймні за схемою, дуже близькою до тієї, що раніше пропонував Рожков. НЕП теж не було запроваджено на початку 1921 року відповідно до рекомендацій Рожкова і всупереч усім теоріям і стратегіям, які перед цим розробив сам Ленін.