Ю́рґіс Балтруша́йтіс (; 20 квітня (2 травня) 1873, Поантвардзе, Ковенська губерніяНині — Паантвардис, Юрбаркський район, Таурагський повіт, Литва. — 3 січня 1944, Париж) — литовський поет-символіст, перекладач, дипломат.

Біографія

Юрґіс Балтрушайтіс народився в Ковенській губернії в сім'ї литовських фермерівБалтрушайтіс, Юрій Казимирович // Енциклопедичний словник Брокґауза і Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.. Навчався в Ковенській гімназії (1885—1893) та на природничому відділенні фізико-математичного факультету Московського університету (1893—1898); одночасно відвідував лекції на історико-філологічному факультеті. Зблизився з С. О. Поляковим, що навчався на математичному відділенні фізико-математичного факультету, і через нього познайомився з К. Д. Бальмонтом та В. Я. Брюсовим, пізніше з В. І. Івановим; друг та прихильник поета і композитора О. М. Скрябіна. В серпні 1899 таємно вінчався з Марією Івановною Оловянішніковою (1878—1948), двоюрідною сестрою Єлизавети Олександрівни Дьяконової (автор «Щоденника російської жінки»). Дебютував у пресі восени 1899. Разом з Поляковим, Брюсовим і Бальмонтом заснував видавництво «Скорпіон», діяльність якого почалася виданням спільного перекладу Балтрушайтіса та Полякова драми Генріка Ібсена «Коли ми, мертві, прокинемося». Був співробітником альманаху «Північні квіти», журналу «Ваги». Пізніше виступав у газеті «Русь», в журналах «Правда», «Золоте руно», «Заповіти» (1912—1914), «Північні нотатки», в англійському журналі «The Mask» (1913). Член літературного бюро Театру-студії МХТ (1905), брав участь в роботі Вільного театру під керівництвом К. О. Марджанова, МХТ, Камерного театру. Подовгу мешкав за кордоном (Італія, Скандинавські країни, Німеччина).

Працював у Літо Наркомпросу (1918), був головою Московської Спілки письменників (1919), брав участь в роботі видавництва «Всесвітня література». З 1920 представник (спочатку формально радник представника, якого так і не призначили) Литовської Республіки в Москві, з 27 квітня 1921 в ранзі повіреного у справах (chargé d'affaires), з 1922 — надзвичайний і повноважний посол. Одночасно представник Литви в Туреччині (1932) та Персії (1933). Почесний доктор Університету Вітовта Великого в Каунасі (1932). У квітні 1939 був призначений радником посольства Литви в Парижі, куди раніше переїхав його син Юрґіс Балтрушайтіс-молодший, історик мистецтва. Там пройшли останні роки його життя. Помер в Парижі, похований на кладовищі Мон Руж.

Рання творчість Восени 1899 року опублікував свій перший вірш в «Журналі для всіх» В. С. Миролюбова. В 1899—1906 роках брав участь в діяльності поетів-символістів, дедалі виразніше займаючи відокремлену позицію в символістській поезії та літературному житті. Цій позиції відповідають провідні в його філософській ліриці образи відлюдника та самотнього подорожнього.

Вірші Балтрушайтіса перекладені англійською, вірменською, болгарською, угорською, голандською, латиською, німецькою, польською, французькою та іншими мовами.

Пізня творчість В 1940—1943 рр. в Парижі підготував три збірки своїх поезій литовською мовою («Ašarų Vainikas», «Вінок сліз», I та II частини; «Aukuro dūmai», «Дим жертовника»), а також поему «Įkurtuvės» («Новосілля»). Вони являють собою майстерне завершення попередньої творчості. Перша збірка поезій литовською мовою вийшла тільки в 1942 році. Посмертно опублікована збірка поезій литовською мовою «Poezija» («Поезія»; Бостон, 1948). Найповніша збірка литовськомовної поезії «Poezija» (1967).

Переклади Балтрушайтіс зробив значний внесок в мистецтво перекладу. Перекладав переважно віршовані і драматичні твори, спершу виконуючи програму символістів з ознайомлення литовської публіки із західноєвропейською літературою. Переклав твори англійського поета Д. Байрона («Видіння Страшного суда», «Бронзовий вік»), норвезьких письменників Генріка Ібсена («Пер-Ґюнт», «Фру Інгер із Естрота», «Будівник Сольнес» і «Ґедда Ґаблер») і Кнута Гамсуна («Голод», «Вікторія», «Гра життя», «Вечірня зоря» і «Тамара»), німецького письменника Г. Гауптмана («Бідний Ґенріх», «Свято Примирення», «Шлюк і Яу»), Д'Аннунціо («Мертве місто», «Джиоконда», «Слава»), окремі твори Оскара Вайлда, Августа Стріндберга, Германа Зудермана, Ґуннара Ґейберга, Моріса Метерлінка, Рабіндраната Тагора та інших. Перекладав вірші вірменських поетів для підготовленої В. Я. Брюсовим антології вірменської поезії (1916), також єврейських поетів, датського філософа Сьорена К'єркеґора («Нещасний»).

Книги Земні сходи. Елегії, пісні, поеми. Москва: Скорпіон, 1911 Гірська стежка. Друга збірка лірики Москва: Скорпіон, 1912 Лілія і серп. Париж: YMCA Press, 1948 Дерево в огні: вірші. Вільнюс: Vaga, 1969 Дерево в огні: вірші. 2-е вид. Вільнюс: Vaga, 1983 Лілія і серп: вірші. Москва: Художня література, 1989 Įkurtuvės. Poema-pasakėčia. Kaunas: Valstybinė l-kla, 1941 Ašarų vainikas. Kaunas: Valstybinė l-kla, 1942 Žemės pakopos = Zemnyja Stupeni: elegijos, giesmės, poemos / iš rusų k. vertė J. Valaitis. Tiubingenas: A. Urbonas, J. Kapočius, 1947 Poezija. Bostonas: Kun. P. M. Juras, 1948 Žemės laiptai: elegijos, giesmės, poemos; Kalnų takas / vertė Linas Broga. Vilnius: Vaga, 1973 Lelija ir pjautuvas: poezija. Iš rusų kalbos vertė Linas Broga. Vilnius: Vaga, 1996 Menka, ką tu vien protu žymi…: poezija. Kaunas: Vada, 2000 «Apimti žmogų iki dugno»: estetika, literatūros kritika, vertinimai. Vilnius: Aidai, 2001

Пам'ять Іменем Юрґіса Балтрушайтіса названа вулиця у Вільнюсі в район Пашилайчяй (Jurgio Baltrušaičio gatvė)Jurgio Baltrušaičio gatvė Vilniuje (лит.). Vilniaus katalogas.

Література Балтрушайтіс, Юрій Казимирович // Енциклопедичний словник Брокґауза і Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. Вікторія Дауйотите. Юрґіс Балтрушайтіс: монографічний нарис. — Вільнюс: Vaga, 1983. Історія литовської літератури. — Вільнюс: Vaga, 1977. — С. 274—278 Jurgis Baltrušaitis: poetas, vertėjas, diplomatas / redaktorė Donata Mitaitė. — Vilnius: Liet. literatūros ir tautosakos inst., 1999. Viktorija Daujotytė. Jurgis Baltrušaitis: (monografija). — Vilnius, 1974. Viktorija Daujotytė. Su Jurgiu Baltrušaičiu. — Vilnius: Regnum, 1994. Gintauta Kievišienė, Vytautas Kutkevičius, Nijolė Norkienė. Jurgio Baltrušaičio pėdos gimtinėje. — Jurbarkas: Šviesa, . Lietuvių rašytojai. Bibliografinis žodynas: A—J. — Vilnius: Vaga, 1979. — P. 107—113. Laimonas Tapinas. Imk, klajokli, žibintą vilties: poeto ir diplomato Jurgio Baltrušaičio gyvenimo kronika. — Vilnius: Alma littera, 2000.

Посилання

Примітки