Андре-Адольф-Ежен Дісдері (фр. André-Adolphe-Eugène Disdéri, 1819—1889) — французький фотограф, який почав кар'єру як дагерротипіст, але увійшов в історію завдяки патенту на винахід способу виготовлення фотографій на візитних картках, яка зробила його всесвітньо відомим.
Біографія У молодості Дісдері пробував себе в кількох професіях, одночасно вивчаючи мистецтво. Він почав кар'єру фотографа як дагерротипіст у Бресті 1848 або 1849 року, але приблизно в грудні 1852- січні 1853 переїхав до Ним, де співпрацював з Е. Боєром і Ж. Лораном, які займалися хімічними експериментами в галузі фотографії. Через рік після переїзду в Ним Дісдері перебрався в Париж, де розробив і 1854 року запатентував «карт де візит» — фотоапарат з чотирма об'єктивами, який робив вісім невеликих фотографій розміром 3,25 × 1,125 дюйма на «повній» фотоплатівці формату 6,5 × 8,5 дюйма. Ці вісім світлин, кожна з яких була візитною карткою розміром 4 × 2,5 дюйма, продавали приблизно за 4 долари, більш ніж удвічі дешевше, ніж звичайно просили фотографи-портретисти за один повнорозмірний відбиток. Це був перший у світі патент на візитні картки. Дісдері також винайшов подвійну форматну камеру.
Технологія Дісдері мала величезний успіх і швидко поширилася в усьому світі. За оцінкою одного німецького туриста, студія Дісдері в Парижі «стала» Храмом фотографії " - місцем, унікальним за своєю розкішшю і елегантністю. Щодня він [Дісдері] продає портрети [на суму] від трьох до чотирьох тисяч франків". Виготовлення недорогих світлин у великих кількостях призвело до швидкого занепаду дагерротипії, а також перетворило візитні картки на предмет колекціонування. Величезний попит мали візитки знаменитостей, які поклали початок культу «зірок» в Європі і США.
Великий французький фотограф Надар, який був конкурентом Дісдері, написав у своїй автобіографічній книзі «Коли я був фотографом» (фр. Quand j'étais photographe) про появу візитних карток Дісдері: "Це означало катастрофу. Вам доводилося або піддаватися, тобто слідувати тренду — або йти у відставку".
На вершині своєї кар'єри Дісдері був надзвичайно багатим і популярним, але з 1866 року попит на візитні картки його формату впав так само стрімко, як і ріс спочатку. Дісдері всіляко прагнув повернути до життя свій згасальний бізнес, намагався друкувати світлини на шовку, на кераміці, але його спроби не мали успіху — він став жертвою власного винаходу: масового виготовлення дешевих візитних карток, і до кінця життя залишився без гроша. Він помер 4 жовтня 1889 року в Парижі в госпіталі Святої Анни — притулку для «незаможних, алкоголіків і душевнохворих».
Галерея
Зноски
Література
Владимир Левашов. Лекции по истории фотографии / Галина Ельшевская. — 2-е изд.. М. : «Тримедиа Контент», 2014. 464 с. ISBN 978-5-903788-63-7. McCauley, Elizabeth Anne. «Carte de visite.» Oxford Companion to the Photograph, ed. Robin Lenman. Oxford: Oxford University Press, 2005. ISBN 0-19-866271-8. Wilder, Kelley E. «Disdéri, André-Adolphe-Eugène.» Oxford Companion to the Photograph, ed. Robin Lenman. Oxford: Oxford University Press, 2005. ISBN 0-19-866271-8.
Посилання
npg.org getty.edu metmuseum.org Encyclopædia Britannica, Andre-Adolphe-Eugene Disdéri . Accessed 28 November 2007. The virtual Cabinet Card museum. Works by Disdéri Collection Paul Frecker, London. 19th Century Actors Carte de Visite Collection . 1860—1885. 605 photographic prints on carte de visite mounts ; 4 x 2½ in. At University of Washington Libraries, Special Collections.