Ферна́ндо Ало́нсо Ді́ас (, * 29 липня 1981, Ов'єдо) — іспанський автогонщик, дворазовий чемпіон світу у класі Формула-1 (2005, 2006), чемпіон світу з автоперегонів на витривалість (WEC) у сезоні 2018–19. Переможець 24 години Ле-Мана (2018, 2019) та 24 години Дайтони (2019).

Єдиний чинний пілот, який здобув дві з трьох перемог серії «Потрійна корона автоспорту» (Гран-прі Монако та 24 години Ле-Мана). Для отримання неофіційного титулу йому бракує лише перемоги в гонці 500 миль Індіанаполіса.

Наразі виступає в чемпіонаті Формули-1 за команду Aston Martin.

Початок кар'єри Фернандо народився 29 липня 1981 року в Ов'єдо, Астурія, Іспанія, молодша дитина в сім'ї з середнім достатком. У дитинстві брав участь в гонках на картах. Почавши виступу в чемпіонаті Іспанії серед юніор ів, завоював чотири чемпіонські титули — з 1993 по 1996. На наступний рік Алонсо виграв в національній серії Інтер-А, і завоював віцечемпіонство в міжнародній.

Адріан Кампос, відомий гоночний менеджер і колишній гонщик Формули-1, запросив Алонсо в свою команду в світовій серії «Ніссан». У 1998 році Алонсо дебютував в серії, виграв вже в другій гонці, і, вийшовши в лідери на останній гонці, став чемпіоном. Після цього іспанець був помічений менеджерами Формули-1 і провів успішні тести за «Мінарді» в 2000 році. Тоді ж Алонсо дебютував за команду Astromega, дочірній підрозділ «Мінарді», в чемпіонаті Формула-3000, де виграв останню гонку сезону в Спа і став четвертим в загальному заліку за підсумками року.

Формула-1

Дебют У 2001 році Фернандо Алонсо був переведений з тест-пілотів до бойового складу команди «Мінарді» Формули-1. На момент дебюту йому ще не виповнилося двадцяти років. Машина традиційного аутсайдера з торішнім двигуном Cosworth не дозволила дебютантові набрати жодного очка в першому сезоні. Проте, Алонсо виглядав значно швидше в кваліфікаціях і гонках, чим його партнери Тарсо Маркес та Алекс Йонг.

Попри те, що успішний дебют іспанця опинився «в тіні» яскравіших дебютів Хуана-Пабло Монтойї та Кімі Райкконена, його успіхи були помічені Флавіо Бріаторе , директором нової заводської команди Renault F1. Бріаторе розглядав можливість найму Фернандо в бойовий склад, але в підсумку зробив його третім пілотом.

Перехід в Renault В сезоні 2002 року Фернандо не проводив гонок у Формулі-1, займаючи позицію запасного пілота в «Рено», при Ярно Труллі та Дженсоні Баттоні. У швидкості Іспанця Бріаторе вже не сумнівався, і на наступний рік він був переведений до основного складу, на місце Баттона, який перейшов до BAR. Алонсо з самого початку показав, що не гратиме другу роль в команді: він завоював поул-позишн в Малайзії, був другим на домашній гонці, а в Будапешті здобув свою першу перемогу. Крім того, його класифікували третину в Бразилії, однак той подіум носив відтінок курйозу — гонка проходила в дощ, і після аварії на 55-му колі Марка Уеббера на трасу вже була випущена машина безпеки, але Алонсо не знизив швидкість, і на повному ходу врізався в покришку від розбитої машини Марка. Машина Фернандо вдарилася у відбійник, відлетіла в протилежну стіну, а уламки буквально засипали трасу. Гонку довелося зупинити, і на цей момент Алонсо виявився третім. Втім, на подіумі Фернандо не з'явився — він був відправлений до лікарні з легким струсом мозку. Після фінішу фактичний господар Формули 1, Берні Екклстоун, висловив своє обурення з приводу поведінки іспанця. Але згодом у Алонсо було багато яскравих перегонів, Берні змінив гнів на милість, а по підсумками сезону Алонсо став шостим і впевнено випередив свого партнера, досвідченого Ярно Труллі

В 2004 році, в умовах переважної переваги «Феррарі» Шумахера та Барікелло, Труллі зміг чинити серйозний опір Алонсо. У першій половині сезону італієць виглядав як мінімум не гірше за свого напарника, і навіть здобув перемогу в Монако. Проте в плани Флавіо Бріаторе це не входило, тому що хоча він і був менеджером обох гонщиків, його головним протеже все ж став Алонсо. Відносини між Бріаторе і Труллі зіпсувалися, у Ярно почалися проблеми з машиною, кілька разів він сходив з технічних причин, а за три гонки до закінчення чемпіонату був і зовсім звільнений з команди — його місце тимчасово зайняв Жак Вільньов. У підсумку Алонсо знову випередив Труллі в загальному заліку чемпіонату, а на наступний сезон його напарником став Джанкарло Фізікелла.

Сезон 2005 року почався з перемоги Фізікелли, але потім Алонсо виграв три гонки підряд, ставши беззастережним лідером чемпіонату. Його головним суперником став Кімі Ряйкконен на «МакЛарен», який виграв стільки ж гонок, скільки і іспанець. Однак фін страждав від ненадійності машини, змушує його часто міняти двигун і, згідно з новими правилами, відкочуватися на десять позицій на стартовій решітці. У той же час, «Рено» Алонсо не зазнавало подібних проблем.

Стабільність Фернандо була дуже високою: з дев'ятнадцяти гонок 2005 року він не набрав очок тільки в трьох, і ще в одній фінішував четвертим — всі інші гонки були їм доведені до подіуму, у тому числі сім перемог. В результаті, хоча наприкінці чемпіонату Райкконен почав скорочувати розрив, стабільних фінішів на другому-третьому місцях Алонсо вистачило, щоб утримати лідерство і стати чемпіоном достроково. Завдяки своєму титулу, Фернандо став наймолодшим чемпіоном в історії Формули-1 на той момент і припинив серію Міхаеля Шумахера з п'яти чемпіонств поспіль.

Ще до початку наступного року Алонсо здивував оглядачів, підписавши контракт з командою МакЛарен на перехід в неї через рік.Alonso signs with McLaren  — Dec 20, 2005 Проте це ніяк не вплинуло на його виступу в 2006 році. Алонсо знову вийшов у лідери з самого початку чемпіонату. Він фінішував всякий раз не нижче другого місця в перших дев'яти гонках, з яких їм були виграні шість, з них чотири поспіль.

Друга половина чемпіонату склалася для лідера «Рено» значно гірше, викликавши інтригу в чемпіонаті. Здобувши сім перемог, Міхаель Шумахер повністю відіграв відставання від іспанця, який почав нерідко зазнавати механічних проблем. За дві гонки до кінця чемпіонату, перед Гран-прі Японії Міхаель і Фернандо зрівнялися за очками, причому німець значився лідером за рахунок більшої кількості перемог. Але Алонсо вдалося перемогти в гонці. Іспанець виграв свій другий поспіль чемпіонський титул, знову здобувши сім перемог і набравши рівно на одне очко більше, ніж торік.

Перехід в McLaren

Попередній контракт Алонсо з командою Рона Денніса був підписаний ще в 2005 році, і протягом усього сезону-2006 і Фернандо і менеджери «Рено» знали, що йому належить перехід в іншу команду. На момент підписання, і особливо після невдач «МакЛарен» в 2006 році, вибір чемпіона виглядав невдалим: McLaren Mercedes Райкконена не показував колишньої швидкості і страждав від постійних проблем з двигуном, у той час як «Рено» виглядали технічно сильнішимиSky Sports Alonso now leaves Renault to join McLaren, a move that he could come to regret, especially as Ron Dennis' squad failed to win a single race in 2006. Has Fernando made the biggest mistake of his life by signing for the Woking-based outfit at the end of 05? Проте в міжсезоння 2006—2007 років інженери «МакЛарен» значно поліпшили машину, і вже на міжсезонних тестах Алонсо і його партнери Педро де ла Роса та Льюїс Гамільтон не поступалися пілотам «Феррарі». Перші ж гонки показали, що «Рено» значно поступається в швидкості новому «МакЛарен», який почав випереджати навіть «Феррарі» Райкконена і Маси. Таким чином, в руках Алонсо знову опинилася машина топ-команди, що дозволяє боротися за чемпіонський титул.

Партнером Алонсо спочатку передбачався його співвітчизник Педро де ла Роса. Однак перед початком сезону Рон Денніс вирішив перевести в бойовий склад свого молодого тест-пілота, темношкірого британця Льюїса Хемілтона. Дебютант виявився несподівано сильним: у всіх гонках першої половини сезону він фінішував на подіумі, тричі виграв, і незабаром випередив Алонсо, який очолював спочатку чемпіонат.

Партнер-новачок став головним суперником у боротьбі за титул чемпіона 2007 року для Алонсо. Це суперництво навіть вилилося в протест, поданий Хемілтоном проти блокування його в боксах під час кваліфікації в Угорщині. Всупереч вказівкам шеф-механіка McLaren, Алонсо не залишав позиції піт-стопа, через що Льюїс не встиг виїхати на свою останню спробу. В результаті Фернандо був оштрафований позбавленням п'яти місць на старті гонки. Стосунки в команді загострилися між Алонсо, Хемілтоном і шефом McLaren Роном Деннісом, незважаючи на спроби Рона примирити своїх гонщиків. Це суперництво завадило McLaren виграти чемпіонський титул, який дістався Кімі Райкконену.

Алонсо також зіграв важливу роль в шпигунському скандалі навколо McLaren та інформації, отриманої ними з Ferrari. Фернандо передав суду свою e-Mail листування з Педро де ла Росою. Педро пересилав своєму партнеру схему розподілу ваги «Феррарі», а коли Алонсо поцікавився джерелом інформації та її достовірністю, де ла Роса написав: «Це від Найджела Степні, шеф-механіка Ferrari. Мені дає їх Майк кохлем, вони зі Степні друзі». Цей лист став головним доказом проти McLaren на суді й призвело до дискваліфікації команди і позбавлення її всіх очок в кубку конструкторів. Рон Денніс звинувачував Алонсо в шантажі цими свідченнями.

Renault (2008—2009) Після всіх конфліктів Алонсо з Mclaren в пресі стали часто фігурувати чутки про те, що Алонсо покине McLaren до закінчення контракту і повернеться в Renault. 2 листопада 2007 року це підтвердилося: команда McLaren оголосила про розірвання контракту з Алонсо.Fernando Alonso and Vodafone McLaren Mercedes agree to move on — пресс-релиз на сайте McLaren. 11 грудня Алонсо був обявленим в складі команди Renault на 2008 рік.

У сезоні 2008 року Алонсо повернувся в команду Рено, проте невдачі команди минулого року продовжилися і вона не змогла повернутися в число лідерів. У 2008 році Фернандо так і не зміг втрутитися в боротьбу за чемпіонство. На Гран-прі Сінгапуру Алонсо здобув довгоочікувану перемогу в гонці, здійснивши прорив з 15 місця на старті. Рік по тому, проте, з'ясувалося, що цим результатом він був багато в чому зобов'язаний змовою свого напарника Нельсіньо Піке і керівництва команди, спровокували появу на трасі машини безпеки відразу після піт-стопа Фернандо. Проте, в Японії Фернандо вже без сторонньої допомоги повторив свій успіх сінгапурський, показавши, що Renault знову знаходить колишню форму.

Під кінець сезону Renault помітно прогресувала і змогла нарівні змагатися з Ferrari і McLaren, за останні 8 Гран-прі року Фернандо набрав найбільшу кількість очок серед пілотів і у підсумку став п'ятим в сезоні 2008 року.

Розвинути успіх в 2009 році не вдалося. Нова машина, Renault R29, виявилася слабшою за попередницю. Тим не менш, на кваліфікації Гран-прі Угорщини Алонсо, вперше з Гран-прі Італії 2007 року, заробив поул, але в гонці зійшов через втрату погано закріпленого колеса. Команда Renault була дискваліфікована за цю помилку на одну гонку, проте пізніше Апеляційний суд ФІА задовольнив апеляцію команди і замінив покарання на більш м'яке. Кінцівка сезону пройшла під знаком скандалу з приводу навмисної аварії Піке на Гран-прі Сінгапуру 2008 року, в результаті якої Флавіо Бріаторе був відправлений у відставку, а потім довічно дискваліфікований. Свій подіум на Гран-прі Сінгапуру Алонсо присвятив звільненому Флавіо.

Ferrari (2010-2014) У 2010 році Алонсо перейшов в Ferrari на місце Кімі Райкконена, завдяки спонсорського пакету банку Santander. Заради того, щоб звільнити місце для Фернандо, контракт Ferrari з Райкконеном був розірваний достроково. Алонсо здобув перемогу в першій же гонці за італійську команду, Гран-прі Бахрейну.

Перед останньою гонкою в сезоні перебував на першому місці в особистому заліку, проте на Гран-Прі Абу-Дабі через стратегічної помилки керівництва Ferrari, приїхав до фінішу сьомим, тим самим втративши третій чемпіонський титул.