Самбек — село, адміністративний центр Самбецького сільського поселення Неклинівського району Ростовської області.

Населення — 2307 осіб (2010 рік).

Історія За переказами, першими на місці майбутнього поселення зупинилися дві сім'ї селян-утікачів. «І стояли їхні сім'ї з п'яти душ господарів, їх баб і детяті. Загалом, у господарстві мали вони козу та вола. І халупи кам'яні поставили вони там, де річка, розвернувшись, зміцнювалася напрямки до моря». Вперше документально хутір згадано у 1690 році. У період цього часу, розбитий військами турецького султана під Азовом Петро I з військом по незнайомій річці на північ. В хуторі Совєтка, в 25 верстах від гирла річки, відбулася військова рада, на якому Петро говорив: «Йдемо на річку Ворону, будемо будувати кораблі, побудуємо канал, виллємо гармати, річкою, де я сам біг, спустимося на море, розіб'ємо турків, у що б то не стало. На цій же річці, де йде тракт, у малого хутора я бачив поклади каменю. Візьмемо його і побудуємо фортецю Таганий Ріг». Турки у 1698 році були вигнані до Криму. Камінь — черепашник з правого берега річки кріпаки, картожани, солдати ремісники вантажили на баржі, і він доставлявся на мис Таганий Ріг, де й була побудована фортеця. А з легких слів Петра I хутір і річка в народі і назвався Сам біг (Самбек).

На рубежі XVIII сторіччя, тут, потім пролягла стовпова дорога з Дмитро-Ростовської фортеці га Таганріг й далі через річку Міус в урочище Коров'ячий Брід. Біля переправи через річку Самбек перебували поштова станція й хутір на правому березі, що був заселений казенними селянами. Хутір називався Самбек — Кам'яний міст. Через річку тоді був кам'яний міст з трьома арками. У той час у Самбеці налічувалося 30 дворів, але вже 1858 року, через 60 років, було в ньому 162 двори з населенням 1133 осіб. У 1861 році тут була побудована церква в ім'я Преображення Господнього". З цього часу село стали називати Преображенським. Пізніше так називали і волость, де входили хутори Варенівка й Курлацьке, а село Самбек стало її волосним центром.

На початку російсько-турецької війни перший комендант Таганрізької фортеці Дежодерас мав при впадінні річки Самбек у море хутір й рибний завод. З грамоти від 10 квітня 1771 року відомо, що він дозволяв купцям та іншого звання людям ловити рибу на «Самбецькій косі», за що з кожного завезення і невода взято було в його хутір, що стоїть на річці Самбек, на все літо по одному працівнику і по парі волів. Річка Самбек була спірною через рибну ловлю між військом Донським й комендантом Таганрозької фортеці, що призвело до заборони урядом рибної ловлі обом сторонам.

На картах кінця XVIII сторіччя на цій території вказані на правій стороні гирла під обривом — шинок, а вище — два рибних заводи. На іншій карті, в тому місці, де нині розташовані залишки колишньої середньовічної круглої фортеці «канатний завод майора Фурсова», на захід до Волової балки — хутори без назв.

Крім головного тракту була тут ще й інша дорога, що проходила недалеко від берегів Озівського моря й Мертвого Дінця через Варенівку. Обидві дороги були прокладені ще за Петра I, коли будувалося місто Таганріг.

У 1771 році Самбек проїжджав майбутній вождь селянської війни Омелян Пугачов, а також вчені Петербурзької академії наук.

6 червня 1820 року Самбек проїжджав Олександр Пушкін.

До 1859 році вже налічувалося 162 двори з населенням в 1133 людини.

У 1861 році у Самбеці побудована церква В ім'я Преображення Господнього, з цього часу Самбек називали Преображеським.

В липні 1875 разом з сестрами, братами й матір'ю в Самбеке робив зупинку Антін Чехов. Ця дорога і степ описані ним у повістях «Степ» й «Вогні».

Околиці села стали місцями запеклих боїв між «червоними» і «білими». На початку конфлікту тут були зосереджені загін білогвардійців у складі 300 чоловік й 2 гармат. Самбек кілька разів переходив з рук у руки.

Радянський період історії Самбека розпочався 9 січня 1920 року, коли РСЧА змусило білогвардійців бігти з Самбеку й Курлацького. Конфлікт забрав життя понад 500 людей.

За підсумками перепису 1920 року, населення склало 3014 осіб.

Німецькі війська займали Самбек двічі: восени 1941 року й влітку 1942 року. Звільнення формально почалася з наступу на Міус-фронті 18 серпня 1943 року, остаточно Самбек було звільнений 30 серпня. З Самбека й Курлацького на фронт пішло 1130, а повернулося 350 осіб.

Вулична мережа вул. Берегова, вул. Благодатна, вул. Вишнева, вул. Східна, вул. Західна, вул. Колгоспна, вул. Кооперативна, вул. Червоноармійська, вул. Молодіжна, вул. Морська, вул. Першотравнева, вул. Підгірна, вул. Степова, вул. Технічна, вул. Центральна, пров. Веселий пров. Шкільний пров. Клубний пров. Мирний пров. Північний

Відомі жителі

Бондаренко, Михайло Маркович (1905—1938) — радянський державний і партійний працівник, другий секретар міськкому ВКП(б) Таганрога. Мещеряков, Михайло Григорович (1910—1994) — радянський і російський фізик, організатор науки, видатна фігура Атомного проекту. Петляков, Володимир Михайлович (1891—1942) — радянський авіаконструктор. Сарьян, Мартірос Сергійович (1880—1972) — радянський художник. Дитинство художника пройшло в Самбеке.

Примітки

Посилання

Самбек (село) Книга Пам'яті України 1941—1945