Європа націй і свобод (, , ) — колишня ультраправа націоналістична фракція Європейського парламенту, що існувала з 15 червня 2015 до 13 червня 2019 року.
Історія Після виборів до Європейського парламенту 22-25 травня 2014 року націоналістичні та інші вкрай праві партії, що представляють «», мали намір створити власну фракцію в Європарламенті нового скликання. Попередньою спробою сформувати украй праву фракцію в Європейському парламенті стала група «Ідентичність, традиція, суверенітет», яка розпалася зі скандалом менше ніж через рік після створення 2007 року.
28 травня 2014 року на пресконференції у Брюсселі було оголошено, що Марін Ле Пен від французького «Національного фронту», Герт Вілдерс від нідерландської «Партії свободи» і Маттео Сальвіні від італійської «Ліги Півночі» ведуть переговори про коаліцію для утворення фракції. 24 червня стало відомо про нездатність політиків задовольнити критерії, необхідні для формування фракції: мінімальна кількість депутатів для створення фракції — 25, вони повинні представляти не менше 7 країн-членів ЄС. Тому європарламентарі від правих партій не приєдналися до жодної фракції, ставши незалежними депутатами. Пізніше 2014 року багато вкрай правих партій, включно з «Національним фронтом» і «Лігою півночі», вийшли з «» і утворили (без участі «Партії свободи» з Нідерландів) нову європейську політичну партію "Рух за Європу націй і свобод.
15 червня 2015 року Марін Ле Пен оголосила про запуск наступного дня нової фракції Європарламенту, до якої увійдуть «Національний фронт», «Партія свободи», «Ліга півночі», «Австрійська партія свободи», «Фламандський інтерес», «» і , що вийшла з «Партії незалежності Сполученого королівства». Створення групи стало можливим після двох відставок великих і суперечливих фігур украй правого спектру. По-перше, виключення Жан-Марі Ле Пена з «Національного фронту» переконало євродепутата від Великої Британії ввійти до фракції. По-друге, відхід Януша Корвін-Мікке з «Конгресу нових правих» дав новий імпульс для переговорів про приєднання двох євродепутатів цієї партії, що залишилися, до фракції. Раніше Вілдерс і Ле Пен були супротивниками співпраці з «Конгресом» через занадто радикальні погляди Корвін-Мікке. У групі «Народного фронту» в Європейському парламенті один із депутатів відмовився долучитися до коаліції, висловивши солідарність із колишнім лідером фронту Жан-Марі Ле Пеном, а інший депутат Емерік Шопрад під час підписання угоди був на Фіджі і приєднався до фракції пізніше.
Маючи 37 депутатів, фракція «Європа націй і свобод» була найменшою в Європейському парламенті.
13 червня 2019 року замінена групою Ідентичність і демократія у дев'ятому Європейському парламенті.
Склад До складу фракції на момент створення входили 6 партій, що об'єднували 35 євродепутатів, і один незалежний парламентар .
КраїнаПолітична партіяДепутатиЄвропейська партіяАвстрійська партія свободи (FPÖ)Freiheitliche Partei Österreichs/РЄНСФламандський інтересVlaams Belang/РЄНСнезалежний НемаєЛіга ПівночіLega Nord/РЄНСПартія свободи (PVV)Partij voor de Vrijheid (KNP)Kongres Nowej PrawicyНемаєНаціональний фронт (FN)Front National/РЄНС
Див. також Ідентичність і демократія (партія)
Примітки