Вільгельм Адольф Райнгард (; 18 березня 1869, Гросс-Лютай (нині Лютово, Куявсько-Поморське воєводство, Польща) — 18 грудня 1955, Дортмунд, ФРН) — високопоставлений офіцер СС, обергруппенфюрер СС і генерал піхоти.
Біографія Закінчив кадетський корпус і військову школу в Меці. Кадровий офіцер. Почав службу фенріхом в прусській армії в 1888 році в піхотному полку «Герцог Фрідріх Вільгельм фон Брауншвейг». Лейтенант з 1889 року. Обер-лейтенант (1890). У 1911 році - майор.
Учасник Першої світової війни в складі 3-ї гвардійської дивізії. У 1914 році брав участь в облозі фортеці Намюр. Пізніше був переведений зі своїм полком на Східний фронт. Учасник Мазурського битви (1914) і Лодзінської операції.
У 1915 року Рейнгард командував гвардійським гренадерського 5-м полком, згодом був призначений командиром 4-го гвардійського піхотного полку. Пізніше переведений на Західний фронт, де бився в битві при Артуа (1915).
Оберст-лейтенант з 1916 р У 1918 році став оберста.
У січні 1919 року брав участь в придушенні повстання спартакістів. Продовжив службу в рейхсвері на посаді командира Берлінської 15-ї піхотної бригади.
Член НСДАП з жовтня 1927 року. У вересні 1935 року вступив у СС.
З 1934 року - президент Союзу колишніх солдатів. З 1936 до весни 1945 року - член рейхстагу Третього Рейху. З 1938 року входив в число командного складу СС спеціального призначення. Тоді ж обраний головою націонал-соціалістичного союзу колишніх військовослужбовців Німеччини.
У листопаді 1941 року отримав звання обергруппенфюрера СС. 3 січня 1942 року - генерал піхоти. З листопада 1944 року працював в штабі командування СС спеціального призначення.
Після закінчення війни здався західним союзникам і кілька місяців перебував в таборі для інтернованих.
Звання ДатаЗвання22 березня 1888Характерний фенріх15 жовтня 1888Фенріх21 вересня 1889Другий лейтенант18 серпня 1897Обер-лейтенант18 квітня 1903Гауптман21 квітня 1911Майор18 квітня 1916Оберст-лейтенант21 вересня 1918Оберст15 вересня 1935Штандартенфюрер СС9 листопада 1935Оберфюрер СС9 листопада 1936Бригадефюрер СС20 квітня 1937Группенфюрер СС22 березня 1938Характерний генерал-майор18 березня 1939Характерний генерал піхоти9 листопада 1941Обергруппенфюрер СС1 березня 1943Генерал піхоти
Нагороди
Столітня медаль (1897) Орден Червоного орла 4-го класу (15 жовтня 1907) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (1913)
Перша світова війна
Залізний хрест 2-го класу (14 вересня 1914) 1-го класу (24 грудня 1914) Орден дому Гогенцоллернів Лицарський хрест з мечами (24 вересня 1916) Командорський хрест з мечами (4 серпня 1918) Орден «За заслуги» (Баварія) 3-го класу з мечами (13 листопада 1916) Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям орден (27 серпня 1917) дубове листя (1 жовтня 1918) Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (30 жовтня 1918)
Міжвоєнний період
Цивільний знак СС (№133 243) Почесний кут старих бійців Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Йольський свічник (16 грудня 1935) Кільце «Мертва голова» (8 жовтня 1937) Почесний кинджал СС Золотий партійний знак НСДАП (22 березня 1938) Почесна шпага рейхсфюрера СС (18 березня 1939)
Друга світова війна
Хрест Воєнних заслуг 2-го класу 1-го класу (30 березня 1942) Медаль «За вислугу років у НСДАП» в сріблі та бронзі (15 років) Орден Священного скарбу 5-го класу (Японська імперія) Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест із зіркою Орден Корони Італії, великий офіцерський хрест
Примітки
Бібліографія
Vom Kaiserheer zur Reichswehr 1918/1919 Die Wehen der Republik, Brunnen-Verlag, Berlin 1932
Джерела
Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934 Männer im Dritten Reich, Orientalische Cigaretten-Compagnie „Rosma“ GmbH, 1934 Ernst von Salomon: Das Buch vom deutschen Freikorpskämpfer, 1938 Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 3: P–Z. Biblio Verlag. Bissendorf 2011. ISBN 3-7648-2586-3. S. 101.