Aerosmith — американський рок-гурт, створений у Бостоні 1970 року. До складу гурту входять вокаліст Стівен Тайлер, басист Том Гамільтон, ударник Джої Крамер та гітаристи Джо Перрі і Бред Вітфорд. Їхній стиль, заснований на блюзовому хард-року, також включає елементи поп-року хеві-металу, глем-металу та ритм-енд-блюзу і вплинув на багатьох наступних рок-музикантів). Aerosmith іноді називають «поганими хлопцями з Бостона») або «найвеличнішим американським рок-н-рольним гуртом»Whatever there is to say now about Aerosmith, the long-lasting, hard-rocking quintet that has often been billed or hyped as America's greatest rock and roll band, it could have been said two decades ago. . Основних авторів пісень гурту — Тайлера і Перрі — іноді називають «Токсичні близнюки».
Перрі та Гамільтон спочатку грали разом у гурті Jam Band, де познайомилися з Тайлером, Крамером і гітаристом Реєм Табано, після чого створили Aerosmith. У 1971 році Табано замінив Вітфорд. Гурт випустив серію мультиплатинових альбомів, починаючи зі свого однойменного дебюту 1973 року, а вже наступного року — Get Your Wings. Проривом у мейнстрим стали наступні два альбоми — Toys in the Attic (1975) і Rocks (1976). Draw the Line і Night in the Ruts вийшли відповідно у 1977 і 1979 роках. Упродовж 1970-х гурт активно гастролював і випустив понад десяток синглів, що потрапили до Hot 100, серед них їхній перший хіт Top 40 — «Sweet Emotion» та пісні, що досягли десятки найкращих — «Dream On» і «Walk This Way». Наприкінці десятиліття вони стали одними з найпопулярніших хард-рокових гуртів світу й здобули численну армію шанувальників, відому як «Blue Army».Davis, p. 239 Наркозалежність і внутрішні конфлікти призвели до того, що Перрі та Вітфорд залишили гурт у 1979 і 1981 роках відповідно. Після цього справи гурту погіршилися, а альбом Rock in a Hard Place (1982) не зміг повторити попередні успіхи.
Перрі та Вітфорд повернулися до Aerosmith у 1984 році. Після камбек-туру гурт записав Done with Mirrors (1985), який не виправдав комерційних очікувань. Лише після співпраці 1986 року з реп-гуртом Run–D.M.C. над новою версією «Walk This Way» та виходу мультиплатинового альбому Permanent Vacation (1987) вони знову здобули колишню популярність. У другій половині 1980-х і 1990-х років гурт отримав численні нагороди за музику з мультиплатинових альбомів Pump (1989), Get a Grip (1993) і Nine Lives (1997), здійснивши наймасштабніші концертні тури у своїй кар'єрі. Серед їхніх найвідоміших хітів цього періоду — «Dude (Looks Like a Lady)», «Angel», «Rag Doll», «Love in an Elevator», «Janie's Got a Gun», «What It Takes», «Livin' on the Edge», «Cryin'» і «Crazy». Гурт також зняв популярні музичні відео та з'являвся у телевізійних шоу, кінофільмах і відеоіграх. У 1998 році Aerosmith досягли першого місця в чартах із піснею «I Don't Want to Miss a Thing» зі саундтреку до фільму «Армагеддон», а наступного року у Дісней Ворлд відкрили атракціон, присвячений гурту. Їхнє повернення вважають одним із найвражаючих у історії року. Наступні альбоми — Just Push Play (з хітом «Jaded»), Honkin' on Bobo (збірка каверів блюзових композицій) та Music from Another Dimension! — вийшли відповідно у 2001, 2004 і 2012 роках. У 2008 році гурт випустив Guitar Hero: Aerosmith, яку вважають найуспішнішою відеогрою, присвяченою окремому гурту. З 2019 по 2022 рік Aerosmith мали концертну резиденцію Deuces Are Wild у Лас-Вегасі, яку перервали у 2020—2021 роках через пандемію COVID-19. Після того як Тайлер отримав травму голосових зв'язок і не зміг повністю відновитися під час третього виступу їхнього прощального туру у 2023 році, гурт завершив гастрольну діяльність у 2024 році, хоча час від часу продовжує давати окремі виступи і не виключає запису нової музики.
Aerosmith — найуспішніший американський гурт хард-року за обсягами продажів, який продав понад 150 мільйонів записів у всьому світі, зокрема понад 69,5 мільйона — у США. Маючи 25 золотих, 18 платинових і 12 мультиплатинових альбомів, гурт утримує рекорд за загальною кількістю сертифікацій серед американських колективів і ділить перше місце за кількістю мультиплатинових альбомів серед гуртів США. Вони здобули 21 хіт у чарті Hot 100, дев'ять пісень очолили чарт Mainstream Rock, а також отримали чотири Греммі, шість American Music Awards і десять MTV Video Music Awards. У 2001 році гурт ввели до Зали слави рок-н-ролу, а в рейтингах «100 найвизначніших артистів усіх часів» від журналу Rolling Stone та телеканалу VH1 вони посіли відповідно 57-ме та 30-те місця. У 2013 році Стівен Тайлер і Джо Перрі були включені до Зали слави авторів пісень.
Історія гурту
Заснування (1964—1970) У 1964 році Стівен Тайлер створив власний гурт під назвою the Strangeurs, який пізніше став відомий як Chain Reaction, у місті Йонкерс (штат Нью-Йорк). Тим часом Перрі та Гамільтон створили гурт Jam Band (часто відомий як «Joe Perry's Jam Band»), музика якого базувалася на імпровізаціях і блюзі. У вересні 1969 року Гамільтон і Перрі переїхали до Бостона (штат Массачусетс)Davis, p. 95. Там вони познайомилися з Джої Крамером, барабанщиком із Йонкерса. Крамер знав Тайлера і завжди сподівався грати разом з ним у одному гуртіDavis, p. 104. Будучи студентом Берклі, Крамер вирішив залишити навчання та приєднався до Jam Band.
У 1970 році гурти Chain Reaction і Jam Band виступили разом на концерті в штаті Нью-Гемпшир. Тайлер одразу захопився звучанням Jam Band і запропонував об'єднати обидва колективи. У жовтні 1970 року гурти знову зустрілися, щоб обговорити цю ідею. Тайлер, який у Chain Reaction був барабанщиком і бек-вокалістом, категорично відмовився знову сідати за ударну установку, заявивши, що братиме участь лише як фронтмен і головний вокаліст. Решта музикантів погодилися і так утворився новий гурт. Музиканти оселилися разом у будинку за адресою 1325 Commonwealth Avenue у Бостоні, де вони разом писали й репетирували музику, а між концертами відпочивали.
За повідомленнями, учасники гурту проводили дні, вживаючи наркотики та переглядаючи повтори The Three Stooges. Одного дня після перегляду вони зібралися, щоб придумати назву для гурту. Крамер розповів, що ще в школі часто писав слово «aerosmith» на своїх зошитах. Ця ідея прийшла йому після прослуховування альбому Гаррі Нілссона Aerial Ballet, на обкладинці якого було зображено циркового артиста, що вистрибує з біплана. Спочатку його колегам це не сподобалося — усі подумали, що він має на увазі роман «Стріла» Сінклера Льюїса, який вони читали на уроках англійської мови у школі. «Ні, не Arrowsmith, — пояснив Крамер. — A-E-R-O… Aerosmith». Гурт зупинився на цій назві, хоча також розглядав варіанти «the Hookers» і «Spike Jones»Davis, pp. 106—107. Приблизно до вихідних 25 грудня 1971 року гурт був відомий під назвою «Fox Chase».
Невдовзі гурт запросив Рея Табано — дитячого друга Тайлера — на позицію ритм-гітариста та почав виступати на місцевих концертахDavis, pp. 105, 111. Перший виступ Aerosmith відбувся у місті Мендон, штат Массачусетс, у Nipmuc Regional High School (нині середня школа Miscoe Hill) 6 листопада 1970 року. У 1971 році Табано замінив Бред Вітфорд, який також навчався у музичному коледжі Берклі та раніше був учасником гурту Earth Inc.Davis, pp. 128—131. Вітфорд, родом із Редінга, грав у місцевій школі Coolidge Middle School. Окрім періоду з липня 1979 року до квітня 1984 року, склад гурту з Тайлером, Перрі, Гамільтоном, Крамером і Вітфордом залишався незмінним.
Контракт із лейблом, Aerosmith, Get Your Wings та Toys in the Attic (1971—1975) Після створення гурту та остаточного формування складу у 1971 році музиканти почали здобувати певну популярність завдяки живим виступам. Спочатку гурт працював через агентство Ed Malhoit AgencyDavis, p. 110, а згодом уклав промо контракт із Френком Коннеллі, після чого у 1972 році підписав угоду про менеджмент із Девідом Кребсом і Стівом ЛеберомDavis, p. 157. Кребс і Лебер запросили президента Columbia Records Клайва Девіса відвідати виступ гурту у Max's Kansas City у Нью-Йорку. Спершу Aerosmith не були заплановані в афіші клубу, однак самостійно оплатили виступ, щоб потрапити до програми, ставши, за повідомленнями, єдиним гуртом, який коли-небудь робив це у Max's. Пісня «No Surprize» з альбому Night in the Ruts згадує цей момент як початок їхньої слави.
Aerosmith підписали контракт із Columbia у середині 1972 року на суму близько 125 000 доларів і записали свою дебютну платівку — AerosmithHuxley, Martin (1995). p. 25. Альбом вийшов у січні 1973 року та посів 166-те місце в чарті. Це була рок-н-рольна платівка з чітко вираженим блюзовим впливом, яка заклала основу для характерного звучання гурту у стилі блюз-рок. Хоча найуспішнішим синглом із альбому стала пісня «Dream On», що досягла 59-го місця в чартахDavis, p. 202, кілька інших композицій, зокрема «Mama Kin» і «Walkin' the Dog», стали невід'ємною частиною концертних виступів гурту та здобули популярність на рок-радіоDavis, pp. 183, 190—191. Спочатку альбом отримав статус «золотого», згодом його продажі перевищили два мільйони копій, і після того, як гурт здобув широку популярність, платівку сертифікували як «дворазово платинову». Після тривалих гастролей гурт випустив другий альбом — Get Your Wings у 1974 році, який став першим у серії мультиплатинових релізів, спродюсованих Джеком ДугласомDavis, p. 206. До альбому увійшли хіти рок-радіо «Same Old Song and Dance» і «Train Kept A-Rollin'», кавер-версію якої раніше виконували The YardbirdsDavis, p. 220. Також платівка містила кілька улюблених серед шанувальників композицій — «Lord of the Thighs», «Seasons of Wither» та «S.O.S. (Too Bad)», похмуріші пісні, що стали класикою концертних програм гуртуDavis, pp. 215—217. Станом на сьогодні Get Your Wings розійшовся накладом у три мільйони копій.
У 1975 році гурт випустив свій третій альбом — Toys in the Attic, який закріпив за ними статус міжнародних зірок і поставив поруч із такими колективами, як Led Zeppelin та The Rolling Stones. Спершу гурт критикували як наслідувачів The Rolling Stones, частково через зовнішню схожість вокаліста Стівена Тайлера з Міком Джаггером, однак Toys in the Attic довів, що Aerosmith є самобутнім і талановитим гуртом. Альбом одразу здобув успіх, починаючи з синглу «Sweet Emotion», який став першим хітом гурту, що потрапив до Top 40Davis, p. 244. За цим послідував повторний реліз композиції «Dream On», яка піднялася до шостої позиції в чартах і стала найуспішнішим синглом гурту 1970-х роківDavis, p. 247. У 1976 році була повторно випущена пісня «Walk This Way», яка на початку 1977 року увійшла до десятки найкращих.
Крім того, пісні «Toys in the Attic» і «Big Ten Inch Record» (кавер на композицію, яку спочатку виконав Bull Moose Jackson) стали невід'ємною частиною концертних виступів гурту. Завдяки цьому успіху обидва попередні альбоми гурту знову з'явилися в чартахDavis, pp. 238, 247. Toys in the Attic став найпродаванішим студійним альбомом Aerosmith у США, з підтвердженими продажами дев'яти мільйонів копій. Гурт вирушив у турне на підтримку Toys in the Attic, під час якого здобув ширше визнання. Приблизно в цей же період гурт облаштував свою творчу базу під назвою «The Wherehouse» у Волтемі (Массачусетс), де проводив репетиції, записував музику та займався організаційними справамиDavis, p. 246.
Rocks, Draw the Line та Live! Bootleg (1976—1978)