Бенчо Обрешков (; 27 квітня 1899, Карнобат, Бургаської області, Болгарія — 8 квітня 1970, Софія, Болгарія) — болгарський жанровий живописець, портретист, графік, один з найбільших художників Болгарії міжвоєнного часу.
Обрешков розвивався як художник в лоні двох потужних європейських шкіл живопису в епоху після Першої світової війни, — французької, з її пізнім фовізмом, сюрреалізмом, що тільки зароджувався, і споглядальної неоклассики; а з іншого боку — німецької, де нова речевість співіснувала з експресіонізмом і Баугаузом. Місцевій, болгарській живописній традиції Обрешков, що багато побачив і переосмислив у Західній Європі, намагався прищепити смак до рафінованої витонченості паризької школи.
Біографія Бенчо Йорданов Обрешков народився 27 квітня 1899 в Карнобаті Бургаської області, на сході Болгарії, в 100 км від узбережжя Чорного моря.
Молодість Його світогляд протягом довгого і непростого шляху навчання професії живописця сформувався під впливом декількох різноспрямованих художніх систем. Між 1918 і 1920 рр. він навчався в Софійській Академії мистецтв, де його педагогами були переконаний реаліст (1865—1933) і вихованець Мюнхенської академії мистецтв, професор Іван Ангелов, що тяжів до естетики модерну.
У 1926 році закінчив Академію мистецтв у Дрездені за фахом живопис, навчаючись в класі професора Оскара Кокошки і Отто Дікса. У Парижі спеціалізується як скульптор у знаменитого Антуана Бурделя; бере участь в паризьких виставках у 1925 — 1927 роках. Повертається до Болгарії у 1927.
На батьківщині Бенчо Обрешков стає одним з лідерів групи новаторів у болгарському живописі, що сформувалася протягом 30-х років XX століття. Він брав участь в русі (1925), був членом (1931), а пізніше — його головою (1937).
Війна У 1 944 -м, коли Софія зазнала численних руйнівних бомбардувань. Бомби зрівняли із землею багатоквартирний будинок на Бульварі Євлогія Георгієва, 98 (цей бульвар зараз називають «бузковою вулицею»). У тому будинку жив із родиною і утримував у ньому власну студію Бенчо Обрешков. Родина дивом врятувалася, заховавшись у підвалі. Але 350 живописних робіт художника, родинний архів, особисті фотографії, велика бібліотека зарубіжних ілюстрованих книг, — все було знищене .
Післявоєнні роки У 1946, після встановлення радянськими військами окупаційного комуністичного режиму в Болгарії, Бенч Обрешков, у складі цілої групи відомих художників був оголошений новою владою «формалістом». А у 1956, після публікації інтерв'ю польському журналісту Анджею Богуславському, Обрешкова на 3 роки виключили зі
Обрешков був художником-постановником фільму «Хитър Петър» (1960) .
У (1966) художник удостоєний звання Заслужений художник Болгарії; нагороджений орденами Кирила і Мефодія II ступеня (1963). Між 1969 і 1970 рр. він — голова Творчого фонду СХ.
Зображення в мережі
Дама в білому капелюшку, 1937 Полотно, олія 91 × 72 см. Національна художня галерея, (Софія) Пляж, 1947 Полотно, олія Балчик, 1948 Полотно, олія 54 × 67 см. Причал, 1948 Полотно, олія 79 × 88 см. Натюрморт, 1950-ті роки Полотно, олія 53 × 47 см. На терасі, 1961 Полотно, олія 38 × 46 см. Жінка з півнем, 1962 Полотно, олія 65 × 54 см. 10 картин
Література Обрешков, Бенчо Йорданов. Бенчо Обрешков 1899-1970 / Данаилов, Борис; Иванова, Слава; Рангелова, Бистра. — София: Нац. музей на бълг. изобразително изкуство, 2009. — ISBN 978-954-9473-12-4. Домусчиева-Тодорова, Зорина; Обрешков, Бенчо Йорданов. Човекът и художникът Бенчо Обрешков. — София: АЯ, 2009. — ISBN 978-954-90661-3-5. Кръстев, Кирил. Бенчо Обрешков — София: Български художник, 1982. — 272 с. Иванов, Борис. Бенчо Обрешков представен от Борис Иванов. — С.: Български художник, 1964. — 39 с.
Джерела Енциклопедия на изобразителните изкуства в България, том 2, Издателство на БАН, София, 1986
Посилання Invaluable.com Artnet.com „Бенчо Обрешков – българският европеец“ , в-к „Култура“, бр. 8 (2119), 3 март 2000 Платна и рисунки на Бенчо Обрешков: „Балчик“-1, „Балчик“-2, „Берачки на сливи“ , „В очакване“, „Виолета“ (1931), „Гроздоберачка“ (1945), „Интериор“ (1952) , „Къщата“ (1927), „Момиче“ (1939), „Мъжки портрет“, „Натюрморт“ (1948) , „Натюрморт“ (1950-те) , „Ница“ (1943) , „Нощ в морето“, „Овчарче“, „Пазарен ден“ (1961), „Пейзаж“-1, „Пейзаж“-2, „Пейзаж“-3, „Пейзаж“-4, „Пейзаж от Франция“ (1927), „Пикник“ , „Плетачка“, „Портрет“, „Портрет“ (рисунка с въглен) „Портрет на жена“ (1936), „Портрет на жена“ (рисунка с въглен) „Посрещане“ (1965) , „Пристанище“ (1961), „Рибари в Созопол“ (1961), „Румънски селянин“, „Тоалет“ (1938)
Примітки