Князь (від 1861) Мико́ла Іва́нович Святопо́лк-Ми́рський (; 1833—1898) — російський військовий і державний діяч, генерал від кавалерії, генерал-ад'ютант. Наказний отаман Донського війська у 1881-1898 рр. Член Державної ради Російської імперії.

Життєпис Народився в родині Івана Семеновича Святополк-Мирського і Марціани Савеліївни, до шлюбу Ностіц-Ясковської. Мав братів Володимира (1823—1861) і Дмитра (1825—1899), а також сестру Катерину (? -1879).

Закінчив Пажеський корпус у 1852 році.

Військову службу розпочав під начальством графа М. С. Воронцова на Кавказі, де брав участь у бойових сутичках з горцями і турками.

Під час Кримської війни 1853—1856 років також неодноразово відзначався у боях.

У російсько-турецькій війні 1877-78 років командував 9-ю піхотною дивізією і окремими загонами. У червні 1877 року в складі Габровського загону спільно із загоном Й. В. Гурка оволодів Шипкинським перевалом на Балканах. Брав участь у визволенні від турків південної Болгарії. У січні 1878 року у взаємодії із загоном М. Д. Скобелєва брав участь в операції по оточенню і розгрому під Шейновим 35-тисячної армії Вессель-паші.

У 1881 році генерал від кавалерії М. І. Святополк-Мирський був призначений Військовим наказним отаманом області Війська Донського. Перебував на цій посаді до 1898 року.

З 1898 року — у відставці, член Державної ради Російської імперії.

Помер в своєму маєтку Мір, де й був похований біля стіни православної Миколаївської церкви.

Нагороди

Нагороди Російської імперії Орден Святої Анни 4-го ступеня (1854); Орден Святого Георгія 4-го ступеня (28.12.1854); Орден Святого Станіслава 2-го ступеня з Імператорською короною і мечами (1861); Орден Святої Анни 2-го ступеня з мечами (1863); Орден Святого Володимира 3-го ступеня (1868); Орден Святого Станіслава 1-го ступеня (1872); Орден Святої Анни 1-го ступеня з мечами (1877); Золота зброя «За хоробрість» з алмазами (1877); Орден Святого Георгія 3-го ступеня (31.01.1878); Орден Святого Володимира 2-го ступеня (1881); Орден Білого Орла (1883); Орден Святого Олександра Невського (1887); Діамантові знаки до ордена Святого Олександра Невського (1893); Орден Святого Володимира 1-го ступеня (1896).

Нагороди іноземних держав Прусський орден Червоного орла 2-го класу із зіркою і мечами (1874); Австрійський орден Франца Йосифа, великий хрест (1874); Шведський орден Меча, великий хрест (1875); Перський орден Лева і Сонця, великий хрест (1891).

Родина Був одружений двічі: перша дружина — княжна Віра Іллівна (1842—1863), дочка грузинського царевича Іллі Георгійовича. Від цього шлюбу народився син Ілля, який помер немовлям. Невдовзі померла і дружина; друга дружина — кавалерственна дама ордена Святої Катерини 2-го ступеня Клеопатра Михайлівна, до шлюбу Ханикова (1845—1910). Шлюб був укладений «в присутності Імператорської пари» у 1868 році. Від цього шлюбу народилось семеро синів: Михайло (1870—1938), Іван (1872—1921), Дмитро (1874—1950), Володимир (1875—1906), Семен (1885—1917), а також Василь і Петро, які ​​померли в ранньому віці.

Примітки

Посилання Род Святополк-Мирских — владельцы Мира.