Археологія Осетії — археологічні дослідження на території Північної й Південної Осетії, що проводяться з метою вивчення первісних суспільств.
Старокам'яна доба
За Міндельського зледеніння льодовик покривав всю Осетинську рівнину до Сунженського хребта. За Рисського заледеніння льодовик доходив приблизно до сучасного міста Беслан. За Вюрмського заледеніння льодовик не виходив на рівнину, але мітився у межах Скелястого хребта.
Найдавніша стоянка людини на території Північної Осетії (близько 150 тисяч років тому) розташована біля хутора Попов, в 4 км на північний захід від Володикавказа, й належить до Ашельської культури, носіями якої були ранні неандертальці. На цій стоянці виявлені кам'яні заготовки, сколи, пластинки, ручні рубила.
Стоянки давньокам'яної доби виявлені у околицях Володикавказа й Цхінвалі, у селищ Карджин, Заманкул, Заронд-Батако, Пічиджин, Дзагіна, Морго, Цру та інших. Видатне наукове значення мають печерні поселення в Кударській ущелині, печера Містулагті-Лагат біля селища Кобан й високогірний печерний табір мисливців біля селища Цон.
Стоянки Мустьєрської культури (30-40 тис. років тому) виявлено у селищ Редант-1, поселень Карджин, Заманкул, Старий Батакоюрт.
Середньокам'яна доба Перехід від пізньо-давньокам'яної доби до середньокам'яної доби на Передкавказзі стався 12 тисяч років тому з остаточним відступом льодовика. Потепління клімату дозволило освоєння гірських районів Кавказа.
Закріплюючи кам'яні пластинки-вкладиші в дерев'яній або кістяний основі, люди навчилися виготовляти складені знаряддя. З кістки й рогу робили голки, шила, наконечники для копій. Винахід лука і стріл полегшило полювання на дрібних тварин й птахів. Господарство було привласнюючим: полювання, риболовля та збирання диких плодів.
З багатьох поселень середньокам'яної доби найкраще вивчені стоянки в гроті Саулагат в Куртатинський ущелині та біля селища Комарове під Моздоком. Тут виявлено безліч скребків, наконечників стріл, пластинок-вкладишів для складових знарядь.
Новокам'яна доба Перехід від середньокам'яної до новокам'яної доби на Передкавказзі стався біля 8 тисяч років тому. Кавказ став одним з раннім країв землеробства. За «неолітичної революції» розвинулося розведення одомашнених тварин; були винайдені ткацтво, прядіння, ліпка, випал гончарного посуду, лощіння, свердління каміння; гарно загострені сокири та інший інструмент дали поштовх використанню дерева у будівництві й побутових речей.
У Дигорський ущелині відкриті новокам'яні поселення, а також родовища кременю й майстерні, де з видобутого каменю виготовляли знаряддя праці. Іншу новокам'яні поселення виявлено у селищах Рустау, Калет, Нагутні й Цнеліс.
Мідна доба У IV тисячолітті до н. е з'явилися вироби з міді, що не були достатньо твердими, щоб замінити камінні знаряддя.
Відомо кілька поселень цього часу в околицях Цхінвалі й Кобана. У них мешкали землероби й скотарі. Їх невеликі селища розташовувалися групами поблизу річок. Виявлено окремі мідні речі (цвяхи, сережки) серед кам'яних знарядь, прикрас й глиняного посуду.
Бронзова доба З винаходом бронзи починається бронзовий вік, що тривав III й II тисячоріччя до н. е Бронза (сплав міді з оловом або іншими кольоровими металами) набагато твердіше й міцніше міді; з неї почали виготовляти знаряддя праці, зброю, прикраси.
За бронзової доби помітно прискорився розвиток суспільства. Вигідне географічне розташування на стику Східної Європи й Західної та Центральної Азії, гірничорудні багатства, високий рівень виробничого господарства перетворили Кавказ на один зі світових центрів бронзової металургії. Були встановилися торгові стосунки з племенами північних Надчорноморсько-надкаспійських степів й державами Близького Сходу. Кавказьку бронза у вигляді сировини або готових виробів розвозили по всій Південно-Східній Європі.
За бронзової доби почалося розшарування суспільства: у родах й племенах виділяється жерці й військові вожді.
Бронзова доба поділяється на 3 етапи: ранню, середню та пізню бронзу.
Рання бронзова доба За ранньої бронзи на території Осетії мешкали племена куро-аракської, майкопської й давньоямної культури.
Бронзу отримували, сплавляючи мідь зі стибієм й арсеном.
Куро-аракська культура Носіями куро-аракської культури були осілі скотарські й землеробські племена були поширені на Центральний й Північно-Східний Кавказ, Закавказзя, частину Ірану, Туреччини, Сирії та Ізраїлю.
Для оранки користувалися примітивною сохою, в яку впрягали волів. Сіяли пшеницю й ячмінь, врожай прибирали за допомогою вигнутих серпів з крем'яними пластинками-вкладишами. Зерно мололи на кам'яних зернотерках. Розвиток відгонного скотарства й освоєння літніх альпійських пасовищ призвели до заселення гірських районів. Повний цикл металургійного виробництва — від видобутку мідної руди до виготовлення бронзових знарядь праці, зброї та прикрас. Значних успіхів досягло гончарство й ткацтво (вовна, льон простого плетіння). Кераміка відрізнялася досконалістю ручної ліпки й різноманітністю форм. Посуд прикрашали рельєфним орнаментом.
Селища розташовано на природних височинах, з будинками з каменю або сирцевої цегли. Для пересування використовували дерев'яні вози.
Майкопська культура Племена майкопської культури були сучасниками племенам куро-аракської культури; сформувалися за участю східноєвропейських й близькосхідних племен. Майкопці ніколи не мешкали у горах й займали землі Передкавказької рівнини.
Господарством культури було переважно скотарство й у меншому ступені землеробство; висока майстерність майкопських ремісників у виготовленні бронзових виробів (сокири, ножі, деталі кінські вуздечки, фігурки тварин, котли з листової бронзи); тонкостінний керамічний посуд округлої або яйцеподібної форми; залишки вовняних й лляних тканин.
Майкопські поселення розташовані у важкодоступних місцях, іноді огородженні кам'яними стінами. Є припущення, що майкопцям була відома верхова їзда.
Давньоямна культура Північніше майкопців, у степу мешкали племена давньоямної культури, що були скотарями й хліборобами. Цю культуру відрізняють гостродонний посуд й шпильки, схожі на молоточки.
Середня бронзова доба Середня бронзова доба тривала від кінця ІІІ до середини ІІ-го тисячоріччя до н. е за якої в Осетії були поширені племена північнокавказької й катакомбної культур.
Бронзу отримували домішуючи до міді олово. Вироби з бронзи стали міцнішими й різноманітнішими. До кінця III тисячоліття до н. е майстри перейшли від переважно кування бронзових виробів до виливання у підготовлених формах формах. Успіхи металургії поліпшили хліборобство й ремісництво та розширили торгівлю з сусідніми племенами.
Північнокавказька культура Племена культури пасли дрібну й велику рогату худобу; сіяли ячмінь й пшеницю; тримали коней для верхової їзди; кераміка й бронзові речі були прикрашені шнуровим візерунком; глиняний посуд відрізнявся округлою сплощенної форми.
Катакомбна культура Катакомбці змінили давньоямників степу. Вони займались скотарством, легко пересувалися по степу на дерев'яних возах з масивними цільними колесами; у поховання виявлені характерні глиняні курильниці для пахощів.
Пізня бронзова доба За пізньої бронзи у Північній Осетії та у суміжних країнах Передкавказзя існувала кобанська культура.
У степу катакомбна культура була витіснена племенами зрубної культури пізньої бронзової доби.
Зрубна культура Зрубна культура відрізнялася зрубами у могилах.
За ранньої залізної доби зрубну культуру змінила скіфська культура.
Більшість дослідників вважають степові племена давньоямної, катакомбної й зрубної культур різними хвилями давніх індоєвропейців.
Кобанська культура У 1869 році в селищі Уаллаг-Кобан на землях тагаурського алдара Хабоша Канукова були виявлені бронзові високомистецькі вироби з розмитих могил: зброя й прикраси із стародавніх могил.
Кобанська культура пізньої бронзи й раннього заліза названа за місцевістю перших знахідок. Кобанці займали гірські ущелини й передгірні долини Центрального Кавказу по обидва боки від Головного хребта.
Періодизація кобанської культури Культура поділяється на 4 етапи: чотири етапи:
XIV—XIII сторіччя до н. е — ранній період, коли на основі досягнень бронзової доби Кавказу, Південно-Східної Європи й Передньої Азії формувалася нова самобутня кобанська культура; XII—X сторіччя до н. е — період розквіту кобанської культури, коли вона придбала свої класичні форми; IX—VII сторіччя до н. е — період переходу від бронзової до залізної доби; початок активного спілкування кобанців зі скіфами; VI—IV сторіччя до н. е — пізньокобанський період; відбувалося тісне співробітництво й змішання кобанців зі скіфами.
Походження культури Ім'я носіїв кобанської культури не відомі. Також не виявлено пряме етнічне й культурне насліддя для будь-якої відомої кавказької мовної групи. Основна сучасна теорія, що говорить про місцеве походження Кобанської культури (О. П. Смирнов, Є. І. Крупнов, В. Л. Янін та інші). Ймовірно, що основою кобанської спільноти є місцеві носії передгірних й гірських культур середньо-бронзової доби (2500—1900 роки до н. е). В цілому дослідники, що дотримуються цієї теорії, відносять формування предків кобанських племен до періоду зародження Кавкасіонського антропологічного типу європеоїдної раси — тобто бронзової доби на Кавказі.3-е изд. БСЭ Т. 12, 1973Археология: Учеб. для ВУЗов / Под редакцией акад. РАН В. Л. Янина. — М. : Моск. ун-та, 2006. — 608 с. — 5000 экз. — ББК 63.4. — УДК 902(G). — ISBN 5-211-06038-5., с. 262. Смирнов А. П. Скифы: моногр. / Отв. ред. П. Д. Либеров. — АН СССР. Институт археологии. — М. : Наука, 1966. — 200 с. : с ил. — (Из истории мировой культуры). — 47 000 экз. с. 82, 170.
Попередня — північнокавказька культура, наступна — сарматська культура та, ймовірно, деякі інші місцеві культури сарматської доби.
Інші гіпотези походження О. П. Смирнов вважав, що кобанці, як у культурному, так й в етнічному плані, були близькі населенню гірського Криму, яке у свою чергу було нащадками кімерійців. Кімерійці здійснювали через Кавказ військові походи з українського степу до Малої Азії.
М. М. Іващенко стверджував: "головним носієм так званої "кобанської «бронзової культури були колхи». Проте, на думку ряду дослідників племена кобанської культури були нахомовні.
На початку XX сторіччя, на підставі лише зовнішньої схожості кобанських ілюстрацій з речами гальштатської культури Наддунав'я, Г. Вільке й М. Герпес, пояснили досягнення бронзи Кавказу масовим переселенням дунайських племен металургів. Тільки у 1935 році А. А. Іессену у спеціальній роботі, присвяченій історії металургії міді на Кавказі, вдалося показати повну безпідставність теорії «дунайських» запозиченні.Смирнов А. П. Скифы: моногр. / Отв. ред. П. Д. Либеров. — АН СССР. Институт археологии. — М. : Наука, 1966. — 200 с. : с ил. — (Из истории мировой культуры). — 47 000 экз., с. 82—83.
Мова кобанців невідома, проте є припущення, що вона могла бути індоєвропейською. На Кавказі імена найбільших гірських вершин й річок, як і саме слово «Кавказ», пояснюються з індоєвропейських мов.
Скіфський вплив