Іва́н Я́кович Шевирьо́в (1859, Харків —7 липня 1920) — російський ентомолог, який народився, здобув освіту і певний час працював в Україні. Автор ґрунтовних досліджень жуків-короїдів та інших комах — шкідників лісу.

Життєпис

Іван Якович Шевирьов народився у 1859 році у Харкові. Його батько Яків Іванович Шевирьов (1824-?) походив з Калуги, матір'ю була Варвара Іванівна Шевирьова (1827-?)Мосин О. В., Мосина С. А. Генеалогия Шевырёвых и Барановых Семья калужского торговца А. А. Шевырева (Калуга, 1910 г.) (20 фото) http://www.etoretro.ru/pic59200.htm ; Калужская торговая династия. Шевыревы — http://baza.vgdru.com/11/61467/ . Іван Шевирьов закінчив 3-ю Харківську гімназію (1878) та фізико-математичний факультет Харківського університету (1883).

Наступного року він переїхав до Санкт-Петербурга. Тут він працював вихователем у пансіоні при гімназії Гуревича (1884—1887), а потім прийняв запрошення М. О. Холодковського і став першим асистентом кафедри зоології Санкт-Петербурзького лісового інституту (1887—1896)Вереха П. Н. Исторический очерк развития С.-Петербургского лесного института — https://viewer.rusneb.ru/ru/rsl01003711194?page=235] — СПб., 1903. — С. 173.. Згодом він організував і очолив першу в Росії ентомологічну лабораторію Лісового департаменту Міністерства землеробства і державного майна (1898—1917)Шевырев Иван Яковлевич — https://www.derev-grad.ru/biografii/shevyrev-ivan-yakovlevich.html . Тут він дослужився до чину дійсного статського радникаВолков С. Высшее чиновничество Российской империи. Краткий словарь — М.: Университет Дмитрия Пожарского, Русский фонд содействия образованию и науке, 2016. — 800 с.

В роки громадянської війни він обіймав посаду викладача Воронезького (1918—1919), а згодом Кубанського сільськогосподарського інституту (1919—1920).

У 1919 році перебував у Києві, був членом Комітету вивчення фауни УАНЗвідомлення до 1 січня 1920 року про діяльність Української Академії наук у Київі. Київ, 1920. 95 с.Історія Академії наук України. 1918—1923: Документи і матеріали / АН України, Інститут української археографії, Центральна наукова бібліотека ім. В. І. Вернадського, Інститут архівознавства, Інститут рукопису; упоряд. В. Г. Шмельов; відп. ред. П. С. Сохань. Київ: Наукова думка, 1993. 571 c..

Помер І. Я. Шевирьов 7 липня 1920 р. в Краснодарі і був похований на місцевому цвинтарі (За іншими даними, він помер в Абрау-Дюрсо Краснодарського краюТрошанин П. Г. Иван Яковлевич Шевырёв (Краткая биография). В кн. И. Я. Шевырёв. Загадка короедов. — М.: Лесн. пром-ть, 1969б с. 5-8)).

Донька вченого, Єлизавета Старинкевич (1890, Санкт-Петербург — 1966, Київ) стала відомою українською літературознавицею, викладачкою та літературним критиком Кальниченко О. А., Полякова Ю. Ю. Українська перекладознавча думка: Хрестоматія. — Вінниця, Нова Книга, 2011. — 504 с. . Вона, зокрема, переклала з французької монографію Ж. А. Фабра, редактором перекладу став її батько. Фабр Ж.-А. Инстинкт и нравы насекомых. Из «Энтомологических воспоминаний» Фабра /перевод Е. И. Шевыревой. в 2 т. — СПб.: изд-во Маркса, 1905.

Брат ентомолога, Петро Якович Шевирьов (1863—1887) був відомим народовольцем, якого стратили (разом з О. О. Ульяновим та іншими) за участь у змові з метою царевбивства.

Наукова і громадська діяльність Як ентомолог І. Я. Шевирьов дебютував статтею про перетинчастокрилих Полтавської і Харківської губерній (1883).

І. Шевирьов — один з перших лісових ентомологів Російської імперії. Він встановив особливості біології найпоширеніших видів шкідників лісу, започаткував вивчення комах степових штучних лісів. Зокрема, влітку 1890 року він вивчав шкідників дерев у зразковому степовому Бердянському лісництвіВоловник С. В. Возвращение Павла Сивицкого // Мелітопольський краєзнавчий журнал, № 7, 2016, с. 24-30. І. Шевирьов запропонував точний метод визначення кількості стадій личинок паразитичних перетинчастокрилих. Йому також належить ідея методу інтоксикації рослин для знищення шкідників.

З-під пера Івана Яковича вийшло понад 60 наукових працьЇх повний перелік див.: Якобсон Г. Г. Иван Яковлевич Шевырёв и его работы по прикладной энтомологии // Известия отдела прикладной энтомологии ГОс. института опытной агрономии. Т.3, вып. 1, Л.: 1927. Серед них книги: Практическая энтомология. — СПб.: тип. Канцелярии с.-петерб. градоначальника, 1887 Описание вредных насекомых степных лесничеств и способов борьбы с ними — СПб.: тип. И. Н. Скороходова, 1893. — 143 с. Загадка короедов (1905, 1907, 1910)і четверте видання — у 1969 році (за ред. П. Г. Трошаніна, М.: Лісова промисловість. — 96 с.) Внекорневая подкормка больных деревьев с целью их лечения и уничтожения паразитов (1903) Сельское хозяйство и лесоводство (1903) Паразиты і сверхпаразиты из мира насекомых (1912)

У творчому доробку вченого також численні статті: О некоторых вредных в садоводстве насекомых Харьковской губернии. — СПб., 1888—1889 О некоторых вредных в садоводстве насекомых Харьковской губернии — Харьков, 1890 О вредных насекомых степных лесничеств в 1889 г.(отчёт Лесному департаменту). — СПб.: тип. В. Демакова, 1891. — 139 с. — https://viewer.rusneb.ru/ru/rsl01003661278?page=5. Вредные лесные насекомые Южной России. Наблюдения 1891 г. / Ив. Шевырев. — СПб.: тип. В. Демакова, 1892—1893. — 3 т. — (Второй отчет Лесному департаменту). Шелкопряд-монашенка или шелкопряд-монах и способы борьбы с ним. — СПб.: Лесн. деп., 1894. — 72 с. Можно ли делать борьбу с монашенкой обязательной для всех лесовладельцев Средней России? — СПб.: тип. В. Демакова, 1894. — 15 с. — https://viewer.rusneb.ru/ru/rsl01003636856?page=5 О границах распространения майских жуков (Melolontha и Polyphylla) в Европейской России — СПб.: тип. Имп. Акад. наук, 1897. — 16 с Общий обзор жизни вредных насекомых и способ борьбы с ними. — [Санкт-Петербург]: тип. Спб. градоначальства, . — 42 с.; Друзья и враги плодового сада (1900) Внекорневое питание больных деревьев с целью их лечения и уничтожения паразитов // Сельское хозяйство и лесоводство", — 1903 Значение насекомоядных птиц в лесу и степи (Исслед. по вопр. о питании птиц) / Д. В. Померанцев и И. Я. Шевырев. — СПб.: тип. М. А. Александрова, 1910. — , 99 с. — (Главное управление землеустройства и земледелия. Лесной департамент. Труды по лесному опытному делу в России; Вып. 24). Загадка короедов. — 3-е изд., испр. и доп. — СПб.: тип. т-ва «Обществ. польза», 1910. — 106 с. : ил. Паразиты и сверхпаразиты из мира насекомых. Вып. 1 / Ив. Шевырев. — СПб.: изд. авт. при пособии Лесного деп., 1912. Возрождение пчеловодства в казенных лесах — М,: изд. авт., 1917. — 22 с.

І. Я. Шевирьов редагував російські переклади класичної праці Ж. А. Фабра «Инстинкт и нравы насекомых» (1905), а також доробки М.-Р. Штандфуса і А. ЛейрицяЛейриц А. Противные животные. — Санкт-Петербург: Издание Ф. Павленкова, 1900. — 150 с. . Він є автором низки статей у «Енциклопедичному словнику» Брокгауза та Ефрона і «Повній енциклопедії російського сільського господарства».

Учень І. Я. Шевирьова — Василь Ілліч Плотников, асистент лабораторії Лісового департаменту, засновник Туркестанської станції захисту рослин (Ташкент), на базі якої згодом виник НДІ захисту рослин.

Визнанням наукових заслуг І. Я. Шевирьова стало обрання його секретарем і почесним членом Російського ентомологічного товариства (1908). Серед його друзів були знані російські ентомологи М. О. Холодковський, М. М. Римський-Корсаков, А. П. Семенов-Тянь-Шанський, Г. Г. Якобсон та О. В. Яцентковський.

Примітки