Завдяки багатим природним ресурсам, висококваліфікованим трудовим кадрам, диверсифікованій промисловій базі та експортно-орієнтованому сільському господарству, економіка Аргентини є третьою за величиною в Латинській Америці та другою за величиною в Південній Америці. Вона має «дуже високий» рейтинг за Індексом людського розвитку та порівняно високий ВВП на душу населення, значний розмір внутрішнього ринку та зростаючу частку високотехнологічного сектора.

Загальна характеристика Одна з найкращих країн світу, що розвиваються, Аргентина є членом великої економіки країн Великої двадцятки. Проте, історично, її економічні показники були дуже нерівномірними: високий економічний ріст чергується із серйозними рецесіями, нерівномірним розподілом доходів та зростанням бідності в останні десятиліття. На початку 20-го століття Аргентина досягнула піку розвитку і стала сьомою найбагатшою країною світу. Незважаючи на те, що до середини століття вона змогла зберегти своє місце серед провідних п'ятнадцяти країн, вона зазнала тривалого і стійкого зниження, і тепер це лише країна з середнім рівнем доходу.

Висока інфляція — слабкість економіки Аргентини на десятиліття — знову стає неприємною проблемою, яка в 2017 році становитиме 24,8 %. Розподіл доходів, який поліпшився з 2002 року, класифікується як «середній», все ще значно нерівний. Аргентина займає 85-те місце серед 180 країн світу в Індексі сприйняття корупції Transparency International в 2017 році. Аргентина врегулювала давню кризу з зовнішнім боргом після виборів Маурісіо Макрі, що дозволило їй вперше за десять років вийти на ринки капіталу.

Господарство у середині ХХ століття Аргентина у середині XX століття — аграрно-індустріальна, найбільш розвинута в економічному відношенні країна Латинської Америки. Але й її економіка в цей час залежить від зовнішніх ринків і монополій США, Англії та ін. великих капіталістичних країн. Господарство Аргентини спеціалізується головним чином на виробництві зернових культур і продуктів тваринництва для експорту.

У сільському господарстві панують великі землевласники та іноземні компанії. Великі господарства з площею понад 1 тис. га володіють 75 % землі. 80 % селян безземельні і змушені орендувати землю (здольщина, суборенда) або найматися в батраки. Обробляється близько 11 % нл. (30 млн га, 1954). Зрошується 1,5 млн га. На початок 1958 працювало 71,6 тис. тракторів.

Виробництво основних експортних культур (збір 1957/8): пшениця — 5,8 млн т, кукурудза — 4,8 млн т, лляне сім'я — 630 тис. т, соняшник — 760 тис. т.

Більшість зерна та олії дають провінції Пампи та межиріччя Парани і Уругваю. На півночі поширені посіви бавовнику. Цукрова тростина культивується на північному заході (провінція Тукуман). В західних провінціях — виноградарство і промислове садівництво (яблука, груші, сливи, абрикоси), в пониззі Парани — цитрусові.

Важливою галуззю сільського господарства є тваринництво. Переважає пасовищне розведення великої рогатої худоби. За поголів'ям великої рогатої худоби (44,2 млн голів, 1957) Аргентина займає четверте місце серед капіталістичних країн; овець (45,7 млн) — друге місце. Значне поголів'я коней — 5,8 млн, свиней — 3,9 млн. Близько 20 % м'яса і 70 % вовни йде на експорт. Основним районом розведення великої рогатої худоби є Пампа. Вівчарство поширене в Патагонії та інших посушливих районах Аргентини.

За рівнем промислової продукції Аргентина посідає 13-е місце серед капіталістичних країн (0,9 % продукції, 1958). Переважають галузі первинної обробки сільськогосподарської сировини: м'ясохолодобійна (переробляється понад 2 млн т м'яса на рік), борошномельна (2,2 млн т борошна, 1957), маслоробна (206 тис. т масла), цукрова (658 тис. т, 1957), сироварна, виноробна.

Розвинуті текстильна та взуттєва промисловість. Значно меншу питому вагу має важка промисловість. Видобуток нафти — 5,2 млн т (1958—60 % потреб країни), вугілля — 260 тис. т (1958— 5 % потреб), свинцю — бл. ЗО тис. т, цинку — 22 тис. т. Експортне значення має видобуток вольфраму та берилію. Виробництво сталі — 236 тис. т (1958), прокату 654 тис. т — в основному на імпортному брухті. Машинобудування розвинуте слабо. Працюють автоскладальні заводи, судноверфі, завод сільськогосподарських машин та ін. Промисловість Аргентини зосереджена головним чином в прилеглих до Ла-Плати районах. Найбільший промисловий центр — Буенос-Айрес (близько половини промислової продукції країни).

Протяжність залізниць 46 тис. км, шосе — 17 тис. км. На початку 1958 — 330 тис. легкових і 228 тис. вантажних автомашин. Головну роль в зовнішній торгівлі відіграє морський транспорт (99 % експорту й імпорту); 4/5 вантажів перевозиться на іноземних суднах. Найважливіші порти: Буенос-Айрес, Росаріо, Ла-Плата.

Основні статті експорту: м'ясо, шкіра, вовна, жири, пшениця, кукурудза, дубильний екстракт, вольфрам, берилій. Продукція тваринництва становить 54 % загальної вартості експорту, зернові — 26 % (1957).

Основні статті імпорту: нафта, вугілля, чорні метали, металовиробничі верстати, автомобілі, хімікалії, текстильні вироби.

Головне місце в зовнішній торгівлі займають США, Англія, ФРН, Бразилія. Розвивається торгівля з СРСР, Чехословаччиною, Польщею. Грошова одиниця — песо.

Сучасна економіка

Загальна характеристика Сучасна Аргентина — індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: харчова, автомобільна, текстильна, хімічна та нафтохімічна, металургійна.

ВВП Аргентини у 2021 році $418,2 млрд, прогноз зростання економіки на рік — 4,9 % після кількох поспіль років падіння. Склад ВВП 2005 року: 10,6 % — сільське господарство 35,9 % — промисловість 53,5 % — сфера послуг

Рівень інфляції на 2020 рік 36,1 % За 2015 рік аргентинський песо девальвував на 40 %, що є найбільшим падінням з часів дефолту 2001 року.

Обсяг експорту у 2015 році 56,752 млрд доларів. Статті експорту: 41 % — сільськогосподарська продукція 32 % — промислова продукція 23 % — сировина 4 % — паливо й енергія

Країни, куди Аргентина експортує свою продукцію (на 2008 рік): 18,9 % — Бразилія 9,1 % — Китай 7,4 % — США 6,7 % — Чилі 4,2 % — Нідерланди 53,7 % — інші

Обсяг імпорту 2015 року 59,787 млрд доларів. Країни, з яких Аргентина імпортує товари: 31,3 % — Бразилія 12,4 % — Китай 12,0 % — США 4,4 % — Німеччина 3,1 % — Парагвай 36,8 % — інші

Транспорт Основний транспорт — залізничний, автомобільний, морський. Всі провінції Аргентини пов'язані мережею залізниць, загальна протяжність яких становить 34,4 тис. км. Істотну роль відіграє водний транспорт. У країні функціонують 7 великих і 30 дрібних портів. Одним з найбільших портів Латинської Америки залишається Буенос-Айрес, через який здійснюється 4/5 всіх океанських перевезень. Великі морські порти: Росаріо, Ла-Плата. Естуарій Ла-Плата і впадаючі в нього ріки Парана, Уругвай і Парагвай утворюють систему судноплавних шляхів протяжністю близько 3000 км.

Внутрішні і міжнародні повітряні перевезення здійснюються переважно національною авіакомпанією «Аеролінеас аргентинас», яку контролює іспанська компанія «Іберія ерлайнз». Основний центр повітряного сполучення — столиця країни; в межах агломерації Великого Буенос-Айреса знаходиться міжнародний аеропорт Есейса і дев'ять дрібніших аеропортів, що обслуговують внутрішні лінії.

Історія розвитку У розвитку господарства Аргентини виразно виділяється 7 послідовних періодів: створення натурального господарства (16-18 ст.); формування загальнонаціональної економіки (кінець 18 ст. — 1860); етап переважного експорту зерна і худоби (1860—1930); створення промислової бази в містах (1930—1945); проголошений Пероном розвиток економіки з опорою переважно на внутрішні ресурси і перебудова економіки при провідній ролі держави (1945—1975); фаза економічної нестабільності в період військової диктатури (1976—1983); фаза поступової стабілізації економіки і її структурної перебудови, направленої на розвиток ринкових відносин.

Промисловість

Географічна різноманітність і багатство природних ресурсів створюють сприятливі умови для розвитку господарства Аргентини. Вона першою з латиноамериканських країн створила сучасну потужну індустріальну базу. Обробна промисловість займає важливе місце в господарстві країни, забезпечуючи 20 % ВВП.

В обробній промисловості домінує важка промисловість; однак традиційні галузі легкої і особливо харчової промисловості займають як і раніше важливе місце і мають експортне значення. Близько 2/3 промислової продукції виготовляється в районі Буенос-Айреса; тут зосереджені підприємства нафтопереробної, металобробної, харчової промисловості, а також виробництво тканин, електротехнічного і електронного обладнання, транспортного обладнання, цементу, шин, хімічні і фармацевтичні підприємства. З інших промислових центрів найбільше значення мають Кордова, де знаходяться великі автомобільні і сталеливарні заводи; Мендоса — центр харчової промисловості і машинобудування; Росаріо — металургійне, нафтопереробне і хімічне виробництво, харчова промисловість; Санта-Фе — автомобільна, сталеливарна, станкобудівна, целюлозно-паперова і харчова промисловість.

Чорна металургія країни — найстаріша на континенті, але розвивається досить повільно, з великим навантаженням потужностей через нестачу сировини. З галузей кольорової металургії розвинені: виробництво свинцю, цинку, міді, алюмінію на базі власної і привізної сировини.

Машинобудування займає провідне місце по вартості продукції у важкій промисловості. Найрозвиненіші транспортне машинобудування, сільськогосподарське машинобудування, виробництво обладнання для харчової промисловості, електротехніка. У транспортному машинобудуванні лідирує автомобілебудування, розвинені суднобудування, авіабудування.

Сільське господарство Відмінною рисою сільського господарства Аргентини в порівнянні з іншими країнами Латинської Америки є той факт, що вона не тільки повністю забезпечує себе продовольством, але і експортує його. За споживанням продовольства на душу населення країна перевершує інші країни регіону, а за споживанням м'яса — розвинені країни. По поголів'ю великої рогатої худоби Аргентина займає шосте місце у світі, по виробництву м'яса на душу населення — п'яте, а по його споживанню — перше. М'ясо — національна їжа аргентинців. У рослинництві головне місце традиційно займають зернові і олійні культури експортного значення. По збору пшениці Аргентина — одна з провідних країн світу.

Аргентина традиційно є одним з провідних світових виробників і експортерів зерна і борошна, проте залежна від коливань на найбільшому ринку експорту в сусідній Бразилії.

Посівна площа по пшениці становить від 4,2 до 6,8 млн га. Врожайність — 2,1 — 2,9 тонн/га. Виробництво коливається в межах 9,5 — 16,3 млн тонн. Експорт — 4,3 — 11,8 млн тонн. Споживання всередині країни — 4,9 — 5,5 млн тонн. Перехідні запаси становлять 0,3 — 1,5 млн тонн.

Вагому частину в сільськогосподарському виробництві займає кукурудза. Посівні площі по кукурудзі становлять 2,4 — 3,3 млн га. Врожайність 5,5 — 8,0 тонн/га. Виробництво 14,7 — 22,5 млн тонн, з нього експорт 9,0 — 15,3 млн тонн. Споживання всередині країни — 4,1 — 7,5 млн тонн. Перехідні запаси — 0,2 — 1,7 млн тонн. Імпорт незначний.

Енергетика

Аргентина займає третє місце в Латинській Америці по споживанню енергії на душу населення (поступаючись Венесуелі і Мексиці). Це пояснюється наявністю в країні розвиненого урбанізованого промислового сектора. Аргентина має в своєму розпорядженні всі види енергетичних ресурсів, за винятком кам'яного вугілля. Електроенергія виробляється головним чином гідроелектростанціями і традиційними тепловими електростанціями, є також атомні станції.

Безробіття