Олекса́ндр Олексі́йович Му́сін-Пу́шкін (1855—1918) — попечитель Одеської та Петербурзької учбових округ, сенатор (1913), гофмейстер.

Біографія Син петербурзького повітового голови дворянства, гофмаршала графа Олексія Івановича Мусіна-Пушкіна (1825—1879) від шлюбу зі статс-дамою, графинею Любов'ю Олександрівною Кушелєвою-Безбородко (1833—1913), дочкою О. Г. Кушелєва-Безбородко.

Закінчив Санкт-Петербурзьку 3-ю гімназію (1875) Пам'ятка колишнім учням Санкт-Петербурзькій 3-й гімназії. — Санкт-Петербург, 1911. — С. 47. та історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету зі ступенем кандидата (1879).

З березня 1880 року був почесним попечителем Історико-філологічного інституту князя Безбородко у Ніжині.

З 4 березня 1882 року став помічником секретаря наукового комітету Міністерства народної освіти, потім - окружним інспектором Петербурзької учбової округи. З 1 січня 1889 року — в чині колезького радника.

У 1890—1899 роках — помічник попечителя Київського учбового округу, отримав звання камергера; з 29 листопада 1899 року — член Ради міністра народної освіти. З 1 січня 1893 року — статський радник; 1 січня 1901 отримав звання дійсного статського радника.

У період 1906—1907 років граф Мусін-Пушкін був попечителем Одеської учбової округи; у розпал революційного руху на півдні Росії він витримав атаку захоплених політикою професорів та відновив нормальний хід навчальних занять.

У 1907 році був призначений почесним опікуном Санкт-Петербурзької Опікунської ради відомства установ імператриці Марії.

У 1908—1913 роках — попечитель Петербурзького навчального округу. У 1911 році отримав звання гофмейстера.

О. О. Мусін-Пушкін є автором ряду робіт у галузі педагогіки: «Чем должна быть наша среднеобразовательная школа» (СПб, 1902), «О необходимости национального направления нашей школы» (Петроград, 1915), «Образовательная школа в России и ее значение» (Петроград, 1915) та ін.

21 січня 1913 року призначений сенатором, присутнім у Департаменті герольдії Урядового Сенату. Був обраний почесним громадянином посаду Малої Вішери Новгородської губернії. У його володінні було три будинки у Санкт-Петербурзі, дача біля Санкт-Петербурга і понад 80 тисяч десятин землі в Ярославській, Орловській, Херсонській, Чернігівській та Полтавській губерніях.

Помер у 1918 році в Києві, де і похований.

Сім'я Був одружений з княгинею Марією Миколаївною Долгоруковою. Їхні діти:

Олексій (1888—1914), підпоручик, убитий в Першу світову війну . Микола (1892—1967), штабс-ротмістр Кавалергардського полку. Дивом уникнув розстрілу в Києві в січні 1918 року Таланов О. І. Кавалергарди. Сторінками полкового літопису. Частина 2-га. 1825-1925. — М .: Рейтар, 1999. — С. 132. . Емігрував до США. Любов (1885—1946), одружена з П. В. Кочубеєм (1880—1918). Емігрувала до Бельгії. Марія (1887—?), одружена з князем М. С. Гагаріним Ірина (1895—?), одружена з Н. В. Кочубеєм

Нагороди Орден Святої Анни 2-й ст. (1892); Орден Святого Володимира 4-го ступеня. (1896); Орден Святого Володимира] 3-й ст. (1903); Орден Святого Станіслава 1-й ст. (1906); Орден Святої Анни 1-го ступеня. (1909); Орден Білого Орла .

медаль «В пам'ять царювання імператора Олександра III» медаль «В пам'ять 300-річчя царювання дому Романових»

Іноземні: бельгійський Орден Леопольда I, командорський хрест (1903).

Твори Высшие учебные заведения с интернатами в Германии и Франции. — Санкт-Петербург, 1882. Эразм Роттердамский как сатирик и значение его сатиры для современного ему общества. — Санкт-Петербург, 1886. Народное образование в Италии. — Санкт-Петербург, 1890. Конгресс по среднему образованию в Брюсселе в сентябре 1901 года. — Санкт-Петербург, 1902. О Нежинском историко-филологическом институте князя Безбородко. — Киев, 1902. Подготовка учителей новых языков в Германии, Австрии, Франции и Швейцарии. — Санкт-Петербург, 1902. Чем должна быть наша среднеобразовательная школа. — Санкт-Петербург, 1902. К вопросу о реформе нашей средней школы. — Санкт-Петербург, 1904. Сборник статей по вопросам школьного образования на Западе и в России. Том 1. — Санкт-Петербург, 1912. Сборник статей по вопросам школьного образования на Западе и в России. Том 2. — Санкт-Петербург, 1912. К вопросу о взаимных отношениях семьи и школы в педагогической литературе и школьной практике у нас и на Западе. — Санкт-Петербург, 1914. Некоторые общие соображения по вопросу о задачах низшего, среднего и высшего образования. — Санкт-Петербург, 1914. О необходимости национального направления нашей школы. — Петроград, 1915. К вопросу об университетском преподавании. — Петроград, 1915. Среднеобразовательная школа в России и ее значение. — Петроград, 1915. Н. И. Пирогов, как педагог. — Петроград, 1917.

Примітки

Джерела Список гражданским чинам IV класса на 1907 год. — СПб., 1907. — С. 1057. Список гражданским чинам первых трех классов. Исправлен по 1 сентября 1914 года. — Пг., 1914. — С. 537. Федорченко В. И. Императорский Дом. Выдающиеся сановники: Энциклопедия биографий: В 2 т. — Красноярск: БОНУС; М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. Мурзанов Н. А. Словарь русских сенаторов. 1711—1917. Материалы для биографий. — СПб., 2011. — С. 292.