Зофія Лісса (; 19.10.1908 — 26.03.1980) — польська викладачка музики і музикознавиця.

Життєпис Зофія Лісса народилася у Львові та вивчала теорію фортепіано та музики у Польському музичному товаристві Львова. Продовжила навчання з музикознавства у Адольфа Хибінського в Університеті ім. Яна Казимира у Львові (1924—1929), де також вивчала філософію з Казімежем Твардовським та Романом Інгарденом і відвідувала лекції з психології та історії мистецтва. У 1929 р. здобула докторський ступінь, захистивши дисертацію на тему «Гармонії Олександра Скрябіна»". Після навчання викладала теорію музики у Львівській консерваторії, музичній школі Кароля Шимановського та музичній школі ім. Фридерика Шопена у Львові, а також досліджувала музичність дітей та підлітків у львівському Інституті психології. У 1937 році написала першу польську роботу з кінематографії «Музика та відео».

Після анексії Львова до Радянського Союзу під час Другої світової війни Зофія Лісса працювала на Радіо Львів, а в 1940 р. — деканом факультету музичної теорії Львівської консерваторії. У 1941 році, після нацистської атаки на Львів, переселена в Наманган, Узбекистан, де викладала музику. У 1943 році була однією з перших, хто приєднався до Союзу польських патріотів. В Москві організовувала радіоконцерти, писала огляди польських музичних концертів і публікувала книги пісень і ноти, включаючи «Пісенник польських дітей у СРСР» (1944), «Пісенник польського солдата» (1944) і «Пісні та ігри для польського дитячого садка в СРСР» (1945). Після війни Лісса залишилася в Москві, де їй запропонували посаду культурного аташе в польському посольстві.

У 1947 році Зофія Лісса переїхала до Варшави і зайняла посаду заступниці директора кафедри музики при Міністерстві культури і мистецтв, де займалася питаннями наукової діяльності та музичної культури. У 1947 році отримала призначення в Університеті Адама Міцкевича в Познані. У 1948 р. організувала факультет музикознавства Варшавського університету, а з 1958 по 1975 рр. була його директором. У 1951 році отримала звання доцента, а в 1957 — професора університету. Під керівництвом Лісси Інститут брав активну участь у спонсорських зустрічах і конференціях, включаючи «Прокоф'євську сесію» (1959), перший міжнародний конгрес з Шопена (1960) і сесію, присвячену роботі Кароля Шимановського (1962).

Лісса ініціювала організацію фестивалю «Musica Antiqua Europae Orientalis» у Бидгощі (1963) та супровідного міжнародного конгресу музикознавства, який очолила. У 1966 році разом з Жеромом Фейхтом організувала центр документування та ініціювала інвентаризацію ранньої польської музики, в результаті якої вийшов випуск серії «Antiquitates Musicae in Polonia». Під час своїх досліджень залучилася до лівих кіл і брала активну участь у ідеологічних дебатах з естетики та методології марксистських підходів до музикознавства.

Була членом правління (1947—1948) і віце-президентом (1949—1954) Союзу польських композиторів, і за її ініціативою Союз польських композиторів почав приймати в члени музикознавців. Була членом президії Міжнародного музикознавчого товариства (1965—1977), з 1955 р. член-кореспондентом Берлінської академії мистецтв, з 1963 р. — Саксонської академії наук в Лейпцигу, а з 1972 р. — Академії наук та літератури в Майнці.

Наукові інтереси Зофії Лісси включали історію та теорію музики, історію та естетику музики, методологію історії та музичної теорії та історію сучасної польської музики. Її роботи в значній мірі свідчать про епоху, в якій були створені, і є суперечливими, оскільки її методологічний підхід базувався на марксистській ідеології. Зофія Лісса запровадила новий підхід до польської музикознавчої літератури, розглядаючи музичні стилі у їхніх взаєминах і підкреслюючи соціальні функції музики. Бібліографія її робіт включає близько 600 найменувань, включаючи кілька книг, десятки монографій і сотні статей, багато з яких були перекладені на іноземні мови. Померла у Варшаві.

Відзнаки та нагороди За свою роботу Зофія Лісса удостоєна премії Союзу польських композиторів (1950), ордена Відродження Польщі, Лицарського Хреста (1952), Державної премії другого ступеня (1953), премії Комітету з радіо і телебачення (1966), Срібної медалі на Венеціанському бієнале (1969), премії Міністерства вищої освіти (1965 та 1977), II класу (1971 та 1976) та нагороди Міжнародної музичної ради (1979).

Публікації З. Лісса була надзвичайно плідною авторкою, публікуючи статті, монографії та тексти, серед яких: Схема музичної науки: Національний департамент, Національний інститут, Львів 1934 Музика та фільм: Навчання на межі онтології, естетики та психології кінематографії, Книги Львів, Львів 1937 Зауваження щодо методу: З методологічних питань сучасної музикознавства, PIS, Варшава 1950 Польська музикознавство на рубежі: слухання та критичні наукові статті (написані в 1947-1951 роках), PWM, Краків 1952 Деякі аспекти музичної естетики у світлі статей Йосипа Сталіна про марксизм у мовознавстві, Краків 1952 Музика польської епохи Відродження [співавтор: Джозеф М. Хомінський], PIW, Warszawa 1953 Особливість музики , PWM [print], Краків 1953 Об'єктивність прав у марксистській історії та теорії музики, PWM, Краків 1954 Повстання вчених: Тадеуш Селіговський, PWM, Краків 1955 Історія російської музики, PWM, Краків 1955 Вокальна музика в першій половині XVII століття, [співавтор: Володимир Позняк], в: Універсальна історія музики, том 1 (під редакцією Йозефа М. Хомінського, Зофії Лісси), PWM, Краків Естетика кінематографічної музики , PWM, Краків 1964 Нариси з естетики музики [збірка досліджень 1938-1964 рр.], Краків 1965 Дослідження роботи Фредеріка Шопена, PWM, Краків 1970 Вступ до музикознавства, PWN, Варшава 1970 (друге видання 1974) Полоніка Бетховена, PWM, Краків 1970 Нові проекти естетики музики [збірка досліджень 1968-1973 рр.], PWM, Краків, 1975

Примітки

Посилання