Сорана Гуріана (справжні ім'я та прізвище Сура Іциківна (Сара Ісааківна) Гурфінкель; фр. і ; 18 листопада 1913Існує деяка плутанина з точною датою народження письменниці, бо при вступі до Ясського університету і взагалі будучи в Румунії вона вказувала 1915-й роком свого народження, тоді як оселившись у Франції перемістила цю дату на два роки вперед (1917), що задокументовано і в авторитетній енциклопедії французьких літераторів. Однак, згідно недавно виявленому в архівах Ясського університету свідоцтву про народження, виданим ретроспективно бендерським рабинатом в 1931 році, датою народження Сари В. Гурфінкель вказаний 1913 рік (18 листопада) і той же 1913 рік (3 листопада) фігурує в особовій справі, заведеній на письменницю у зв'язку зі стеженням і реєстрацією румунських євреїв у роки Другої світової війни, знайдений в архівах колишньої румунської жандармерії., Комрат, Бендерський повіт, Бессарабська губернія — 10 червня 1956, Париж) — румунська і французька письменниця та перекладачка.

У Румунії Народилася під ім'ям Сара Гурфінкель в південному бессарабському містечку Комрат (тепер столиця Гагаузької автономії в Молдові). Вона старша з трьох доньок у родині земського лікаря Ісаака (Іцек-Меєра) Лазаревича ГурфінкеляРосійський Медичний список на 1902 рік: У медичному списку за 1902 рік доктор Іцек-Меєр Лазаревич Гурфінкель вказаний земським лікарем в Каушанах. В календарі за 1897 рік доктор В. Л. Гурфінкель числиться земським лікарем у Нових Каушанах (Бендерського повіту), в календарях за 1900 і 1901 рік — в Каушанах, в календарях за 1911 і 1912 роки — в Комраті.Исаак (Ицик) Лазаревич Гурфинкель (1872, Хотин — 6 июня 1929, Бендеры) — выпускник Московского университета, первый земский врач в Комрате, основатель районной больницы в Комрате, теперь носящей его имя (см. мемориальную табличку с горельефом работы Георгия Райляна здесь ), другой больницы в Каушанах; участник русско-японской войны, кавалер двух Георгиевских крестов. та його дружини Гітл ГурфінкельСписки поховань на Єврейському кладовищі в Бендерах.Надгробний пам'ятник доктора В.. Рано залишившись без матері, отримала домашню освіту в Комраті, з 1927 року — в Тигінській гімназії «Принцеса Іляна» для дівчаток (Liceul de Fete «Principesa Ileana»), де здала іспит на бакалаврат в 1931 році. Тут же, в Тигіні (тепер Бендери) помер її батько Іцик-Меєр, або Ісак Лазарович, Гурфінкель (1872—1929)Вже в професійних списках за 1924 рік доктор В. і Сара залишилася фактично відповідальною за молодших сестер Лію та ІзабеллуВулиця жуковського. Від вулиці Катерининській до Олександрівського проспекту: До переїзду в Комрат, В. Л. Гурфінкель працював хірургом в Одесі. Він жив в будинку Варшавського по вулиці Жуковського, 31.Добрий доктор Гурфінкель.

З 1931 по 1934 роки навчалася на філологічному факультеті Ясського університету Ал. І. Кузи. Там же в Яссах дебютувала публіцистикою в газеті «Lumea» (Світ). У номері від 6 липня 1937 року, вона опублікувала фейлетони в центральній бухарестської газеті «Adevărul» (номер від 16 грудня 1937 року), а 9 січня 1938 року — по рекомендації Є. Ловінеску — три новели Сари Гуріни були опубліковані в «Lumea». Того ж року виїхала до Парижу, звідки впродовж наступних двох років регулярно надсилала в різні періодичні видання Румунії свої новели; в 1940 році перекладала румунською мовою «Тихий Дон» Михайла Шолохова. У тому ж 1940 році повернулася до Бухареста, де приєдналася до антифашистського підпілля.

В еміграції Після війни стала професійною журналісткою.Sorana Gurian У 1945—1946 роках виходили її переклади румунською мовою поеми Олександра Грибоєдова «лихо від розуму» і п'єс Джона Бойнтона Прістлі. Перший роман «Zilele nu se intorc niciodată» (Ці дні ніколи не повернуться) про життя інтелігентної бессарабської родини в довоєнні роки вийшов у Бухаресті в 1946 році і відразу приніс їй широку популярність. У тому ж 1946 році вийшла збірка новел Гуріани «Події між світанком і ніччю», з описом нав'язливих сексуальних фобій самотньої жінки. У 1947 році, після статті із закликом до свободи преси, була відсторонена від роботи і в 1949 році виїхала до Ізраїлю, а ще через два роки — до Парижу. Вже в Ізраїлі повністю перейшла на французьку мову і в 1950 році в Парижі вийшла її перша французька книга «Les Mailles du Filet» (румунське видання під назвою «Ochiurile retelei», Осередки мережі), заснована на реальних подіях післявоєнної політичного життя Румунії. У 1952 році випустила у власному перекладі з румунської свій перший роман і написала його продовження «Жорстока любов» (вийшли в 1953 році під колишньою назвою «Les jours qui ne reviennent jamais»), про передвоєнні роки в РумуніїJewish Virtual Library. Обидві книги вийшли у видавництві René Julliard, з яким Гурян підписала довгостроковий контракт.

В цей час захопилася екзистенціальною філософією Лева Шестова, подружилася з молодими літераторами — як і вона експатріантами з країн Східної Європи, зокрема з написаними про неї спогадами Чеславом Мілошем. Заробляла на життя перекладами. У 1954 і 1955 роках вийшли в її перекладах німецькою мовою збірники наукової фантастики Hans Prager «L'hôpital des mers froides» (1954) и F.L. Neher «Menschen zwischen den Planeten» (1955, перевидана в 1964 році).

Тоді ж Сорана Гуріана захворіла на рак молочної залози, перенесла дві операції і після короткочасної ремісії, за час якої вона встигла написати останню книгу про боротьбу з недугою, померла в своїй кімнатці в студентському гуртожитку на Лівому Березі Сени.Gurian (Gurfinkel), Sorana Книга вийшла вже посмертно, в 1956 році, під назвою «Récit d'un combat» (Розповідь про боротьбу) . Ще за життя Гуріани її романи були перекладені і видані іспанською, італійською та німецькою мовами, а в 1990-ті роки вони повернулися і до румунського читача.

На честь Сорани Гуріани названа вулиця в Сан-Паулу (Бразилія) — Rua Sorana Gurian.

Твори та їх переклади

Zilele nu se intorc niciodată (ці дні ніколи не повернуться), Editore Forum: Бухарест, 1945. Les Mailles du Filet: Mon Journal de Roumanie (ланки мережі: мій журнал з Румунії), Calmann Levy: Париж, 1950. Per aver scelto il silenzio, Sansoni: Рим, 1950. Nie kehren die Tage wieder (ці дні ніколи не повернуться), Bourg: Дюссельдорф, 1951. Les jours qui ne reviennent jamais (ці дні ніколи не повернуться), Editeur René Julliard: Париж, 1952. A través de la red (ланки мережі), AHR: Барселона, 1952. Die Nacht ist nicht ohne Sterne (ніч не без зірок), Bourg Verlag: Дюссельдорф, 1952. Les amours impitoyables, Editeur René Julliard: Париж, 1953. Récit d'un combat (розповідь про боротьбу), Editeur René Julliard: Париж, 1956. Ochiurile retelei. Jurnalul meu din România (ланки мережі: мій журнал з Румунії), румунська версія Корнелії Штефэнеску, в двох томах, Editura Jurnalul literar: Бухарест, 2002—2003. Zilele nu se întorc niciodată. Iaşi: Princepsedit, 2006. — 556 p.; Бухарест: Hasefer, 2012.

Переклади Сораны Гурян

Олександр Грибоєдов. Prea multă minte strică. Бухарест, 1945 (із Захарією Станку). Джон Б. Прістлі. Lumina dragostei. Бухарест, 1946. Hans Prager. L'hôpital des mers froides. Париж, 1954. F. L. Neher. Mars aller-retour. Передмова Вернера фон Брауна. Париж, 1955.

Література

Мілош Ч. Шестов, або Про чистоту відчаю// Мілош Ч. Особисті зобов'язання: Вибрані есе про літературу, релігії і моралі. М.: Будинок інтелектуальної книги, 1999, з. 229—244. Cozea L. Confesiuni ale eului feminin. Pitești: Paralela 45, 2005.

Примітки

Посилання

Сторінка в Єврейській віртуальній бібліотеці Есе Чеслава Мілоша «Shestov, or the Purity of Despair» (Шестов, або чистота відчаю) зі збірки «Emperor of the Earth: modes of eccentric thinking», University of California Press, Berkeley, 1977, стор 99-119 (англ.) Стаття Марії Спиридон «Începuturile Soranei Gurian» (рум.) Есе Діани Врабіє «Sorana Gurian: Impudicitatea ca autenticitate» (рум.) Передсмертне телеінтерв'ю Сорани Гуріани