Катаріна Боснійська або Катарина Косача (; бл. 1424, Мостар — 25 жовтня 1478, Рим) — остання королева Боснії, блаженна католицької церкви.
Біографія Дочка багатого герцога Степана Вукчича Косача із сучасної Герцеговини і його дружини Олени Балшич. Косачі були володарями земель на півдні боснійської держави, а також в деяких районах Сербії і Чорногорії, центральної Далмації і місцевостей від Дубровника до Котора.
Виховувалася в патриціанській сім'ї. Її дитинство і життя збіглися з важким періодом для країни. Османська імперія періодично нападала, грабувала і спалювала боснійські міста і села.
26 травня 1446 року стала дружиною короля Боснії Степана Томаша. Шлюб був укладений з політичних мотивів, щоб покласти край політичній нестабільності в країні. До шлюбу вона звернулася в католицтво і одружилася згідно з католицьким обрядом.
В молодості чоловік Катаріни, як і більшість жителів Боснії, був богомилом, однак згодом прийняв католицтво. Він був незаконним сином боснійського короля Степана Остоя, який помер в 1418 році. До сходження на престол в 1443 році тривалий час переховувався від турків. Зійшовся з простолюдинкою Воячею, пообіцявши їй одружитися, яка народила від нього сина Степана Томашевича (? — 1463), в майбутньому останнього короля Боснії.
Коли Степан Томаш став королем, дворяни порадили йому залишити Воячу, тому що вона була простолюдинкою і непридатною для ролі королеви. Томаш, ставши католиком, заявив, що не може зробити цього без особистого дозволу Святійшого Престолу.
19 травня 1445 року папа Євгеній IV визнав його королем Боснії і дав дозвіл на розлучення з Воячею.
В шлюбі з Томашем Катарина народила трьох дітей: Катарина Сигізмунд (опинився в Османській імперії, прийняв іслам і змінив ім'я на Ісхак-бей Кралоглу) син (ім'я невідоме)
Після смерті чоловіка в 1461 році Катарина залишилася з двома малолітніми дітьми, Сигізмундом і Катариною. Степан Томашевич, син її чоловіка і Воячи, став боснійським королем, першим увінчаний короною з Риму. Його головна турбота полягала також в хороших відносинах зі Степаном Вукчичем Косачем. Через це ще до того, як він був коронований, він визнав за Катариною всі королівські права і оголосив її королевою-матір'ю.
Катарина залишилася при королівському дворі до смерті Томашевича в 1463 році, коли турецький султан Мехмед II напав на Боснію. Степан Томашевич був схоплений і убитий, а двох дітей королеви Катерини забрали у турецький полон, сама вона змогла уникнути полону, позаяк перебувала з братом Владиславом у південних регіонах країни.
На початку липня 1463 року вона переїхала в Рагузьку республіку, де виступала як законна представниця боснійського королівства.
Під час свого перебування в Рагузі Катарина стежила за ситуацією в Боснії і сподівалася, що її королівство незабаром буде звільнене від турків. Але з плином часу звільнення не відбулося, і в 1466 році вона переїхала в Рим, де знайшла притулок у Папи Павла II, який постановив, що вона отримуватиме постійну допомогу з папської скарбниці. З 1467 по 1478 рік вона отримала не менше 6541 золотого дуката. При ній був невеликий двір боснійців, останні десять років вона жила біля церкви Святого Марка.
Протягом всього часу проживання в Римі вона думала про звільнення свого королівства і, зокрема, звільнення двох її малолітніх дітей, які були доставлені в Стамбул і схилялися до прийняття ісламської віри. Іноді турки повертали захоплених дітей за хороший викуп, і Катарина вважала, що вона теж може звільнити своїх дітей з полону. З цією метою вона звернулася до багатьох італійських правителів з проханням про фінансову допомогу. Однак всі зусилля були марні. Турки відмовили їй, і вона більше не побачила дітей.
У 54-річному віці захворіла. Вмираючи, заповідала, щоб її поховали в римській Базиліці Богоматері Небесного Вівтаря (Санта-Марія-ін-Арачелі).
Королева вважалася ідеалом чесноти і була беатифікована, її пам'ять святкується в день смерті 25 жовтня.
Література
Bazilije Pandzic, Bosanska Kraljica Katarina, Hrvatski Kalendar 1978, pp. 179-184 Примітки
Посилання Bosnian Queen Katarina