Олексáндр Ю́рійович Пічýшкін (, 9 квітня 1974, Митищі, Московська область, РРФСР, СРСР) — російський серійний вбивця, відомий як «Бітцевський маніяк» і «Вбивця з шахівницею». Здійснив не менше 49 вбивств у московському Бітцевському парку та його околицях; більшість жертв убивав ударами молотка по голові. Мріяв вбити 64 людини відповідно до кількості клітин на шахівниці.

За офіційною версією, перше вбивство скоїв у 1992 році, його жертвою став однокурсник з ПТУ Михайло Одийчук. З 2001 по 2006 роки вбив 48 осіб і скоїв 3 замахи на вбивство. 29 жовтня 2007 року Олександра Пічушкіна було засуджено до довічного позбавлення волі і відправлено відбувати покарання до виправної колонії особливого режиму «Полярна сова». Перебуваючи в ув'язненні, неодноразово висловлював прагнення знову почати вбивати людей.

Дитинство Народився 9 квітня 1974 року в Митищах, Московська область. Батько пішов з сім'ї, коли Олександру було 10 місяців. Після цього хлопчик ріс з матір'ю, а в його вихованні брав активну участь дідусь. У 1976 році вони з матір'ю переїхали жити з міста Митищі в Московський район Зюзіно (тоді це була територія Севастопольського району), на вулицю Херсонська. Олександр не хуліганив, здавався скромним і відлюдним, любив грати в шахи. Незабаром, за словами матері Пічушкіна, з ним стався нещасний випадок — він впав з гойдалок і отримав черепно-мозкову травму, після чого опинився в лікарні. У результаті травми у Пічушкіна виникли ускладнення з промовою — він плутав «ш» і «с», а також помилявся в написанні цих букв, через що мати перевела його в 138-й логопедичний інтернат. Після інтернату Пічушкін вступив до ПТУ № 66 (нині — Технічний пожежно-рятувальний коледж імені В. М. Максимчука, відділення Нагірне) на теслюПічушкін, Олександр // Лентапедія .

Убивства

Перше вбивство Перше вбивство маніяк скоїв 27 липня 1992 року у віці 18 років. Пічушкін запропонував своєму другові Михайлу Одийчуку скоїти вбивство. Проте, зрозумівши, що це не жарти, друг відмовився, після чого був задушений Олександром. Його тіло було скинуто до річки Бітцевського парку, швидкість течії якої сягала 5 м/сек. Тіло так і не було знайдено. За 14 років він зізнався на допиті:

Пічушкін досить довго обмірковував перше вбивство. Через якийсь час він зрозумів, що хоче вбивати ще, і остаточно переконався в цьому після суду над серійним вбивцею Андрієм Чикатилом, а тому ретельно готувався до вбивств: тренувався, посилено розвивав мускулатуру.

Серія вбивств Під час скоєння серії вбивств у 2001—2006 роках проживав з матір'ю, Наталією Ельмурадівною, в Москві на вулиці Херсонська, будинок 37, неподалік Бітцевського парку. До 2006 року працював вантажником в супермаркеті на Керченській вулиці. Після затримання Пічушкін заявив, що хотів убити не менше 64 осіб, щоб кількість жертв була рівною кількості клітин на шахівниці; однак на одному з допитів заявив, що після заповнення всіх клітин купив би дошку для міжнародних шашок, на якій 100 клітин. Після кожного вбивства він наклеював номер і закривав клітинку будь-яким предметом (пробкою, шашкою тощо).

Спочатку Пічушкін намагався вбивати алкоголіків, бомжів та інших асоціальних особистостей, які, на його думку, не мали права на життя. Тому всі вбивства на першому етапі відбувалися за схожим сценарієм: Пічушкін знайомився з жертвою і під різними приводами (згадати померлого пса, відсвяткувати День народження тощо) заманював її в Бітцевський парк, де напоював алкоголем і скидав в розташовані в парку колектори, внаслідок чого більшість або гинули при падінні, або помирали від переохолодження, утоплення та неможливості самостійно вибратися.

2001 рік

Друге вбивство Олександр Пічушкін скоїв 17 травня 2001 року, жертвою став 52-річний Євген Пронін, який мав серед місцевих жителів прізвисько «Кайф» за свою слабкість до спиртного і погодився випити з Пічушкіним у Бітцевському парку нібито за «упокій душі» нещодавно померлого пса. Напоївши чоловіка алкоголем, Пічушкін скинув його в каналізаційний люк. Євген загинув, захлинувшись стічними водами. За шість днів, 23 травня, на станції метро Каховська Пічушкін зустрів 64-річного В'ячеслава Климова. Вони розговорилися і випили. Злочинець розправився з чоловіком похилого віку тим же способом, що і з Проніним. Четверте вбивство Пічушкін скоїв майже за місяць. 22 червня 2001 року біля спортивного магазину Олександр познайомився із чоловіком на ім'я Юрій; на вигляд, як розповідав убивця, йому було близько 60 років. Пічушкін запросив Юрія до парку під приводом спільного розпиття спиртного. Коли він зіштовхнув жертву в криницю, той зачепився за скоби, тому Пічушкіну довелося спуститися за ним і вдарити по руках, щоб Юрій упав униз, внаслідок чого той помер. За чотири дні Пічушкін вбиває 65-річного алкоголіка Миколу Тихомирова. Як пізніше розповів пасинок Миколи, той мав проблеми з алкоголем і міг впасти в люк п'яним, тому, незважаючи на те, що тіло Тихомирова було знайдено наступного дня, ніхто не припустив, що він був саме вбитий, а не випадково впав у колектор. 29 червня зникає 73-річний Микола Філіппов. Літній чоловік пішов за цигарками і не повернувся. Того ж дня, як пізніше з'ясувалося, він був убитий Пічушкіним. 2 липня того ж року Пічушкін, повертаючись із роботи, зустрів свого давнього знайомого — 49-річного Олега Львова. Дізнавшись, що той уже два тижні веде асоціальний спосіб життя (коли Львов зібрався продати свою квартиру, його вдарили по голові, забравши і гроші, і квартиру), Пічушкін запросив його до Битцевського лісу випити горілки. У Львова на пальцях та на грудях були сигнет та ланцюжок, але вбивця їх не забрав. Того ж дня, згодом, Олександр розправився з Олегом; згодом на суді Пічушкін заявив, що це була єдина людина, яку йому було шкода вбивати, тому що вони були знайомі п'ять років. 13 липня Пічушкін познайомився з 61-річним Геннадієм Сафоновим, який втік із наркологічної клініки. Коли Сафонов пив горілку, Пічушкін потягнув його до найближчої криниці. Побачивши це, Сафонов попросив: «Тільки в криницю мене не кидай». Вбивця не став слухати старого, скинув його в криницю, і той загинув. 14 липня Пічушкін побачив у парку свого знайомого — 44-річного Сергія Павлова. Павлов повертався додому з подругою і спочатку відмовився випити з Олександром, але потім залишив подругу і пішов з ним у ліс. Однак сталося те, чого Пічушкін зовсім не очікував, — Сергій став брикатися і чинити опір. Тоді вбивця різко схопив його за ногу і скинув у криницю. 10-ю та 11-ою жертвами стали 45-річний Віктор Елістратов та 54-річний Віктор Волков на прізвисько «Чира», Пічушкін убив їх 20 та 21 липня. 26 липня Пічушкін скоїв вбивство 22-річного Андрія Коновальцева на прізвисько «Термінатор», проте спроба скинути свою 12-у жертву в колектор безшумно виявилася невдалою — в останні хвилини життя Коновальцев, запідозривши неприємне, спробував втекти від нового знайомого, але Пічушкін, бувши фізично міцнішим, схопив його і потягнув до люка.

2002 рік

13-те вбивство Олександр Пічушкін скоїв за іншою схемою. Увечері 18 січня 2002 року, познайомившись на вулиці з 39-річним бездомним на ім'я В'ячеслав, заманив його в під'їзд 16-поверхового будинку на вулиці Каховка під приводом спільного розпиття спиртних напоїв, після чого скинув чоловіка з 16-го поверху, і той загинув на місці. Співробітники правоохоронних органів, не ставши серйозно розбиратися, списали все на нещасний випадок. 14-те вбивство Пічушкін скоїв 29 січня знову в Бітцевському парку; жертвою став 42-річний Андрій Веселовський, який зловживав спиртними напоями. 13 лютого Пічушкін розправився з 47-річним хронічним алкоголіком Юрієм Чумаковим. 23 лютого маніяк намагався вбити 19-річну Марію Віричову, що перебувала на 5-му місяці вагітності, заманивши її до Бітцевського парку пропозицією приховати нібито вкрадений товар за 1000 рублів (за іншою версією, допомогти перенести важкі сумки). Однак після падіння в криницю Віричової вдалося врятуватися та самостійно вибратися на поверхню, де її виявили випадкові перехожі та викликали «швидку допомогу» і міліцію. Їй вдалося зберегти дитину: улітку народилася дівчинка. 27 лютого Пічушкін вирішив вбити ще одну жінку, жертвою стала якась Віра Захарова. 7 березня 18-ою жертвою Пічушкіна став 47-річний робітник Борис Нестеров. З собою у Пічушкіна завжди був пакет, в якому лежали цвяхи, робочі рукавички, горілка, цигарки та сірники (якщо жертві хотілося палити). З Нестеровим вони стояли неподалік криниці, він трохи випив, а потім, на подив Пічушкіна, різко встав і пішов на вихід з парку. Пічушкін побіг за ним і в цей момент Нестеров обернувся та різко і сильно схопив його за горло. Але вбивця невдовзі збив Бориса з ніг і бив ногами, не даючи підводитися; потім схопив трухляву палицю, але вона розсипалась у нього в руках. Нестеров почав кричати: «Мужики, допоможіть!», потім сказав Пічушкіну: «Не вбивай! Я на тебе квартиру оформлю…» і після видихнувся і затих. Вбивця підтягнув тіло Нестерова до криниці, відкрив кришку і скинув униз. 8 березня Пічушкін розправився з 42-річним Олексієм Федоровим, зловживавшим спиртними напоями інвалідом, який проживав з матір'ю та сестрою в сусідньому з Пічушкіним під'їзді. Олексій був дуже масивною людиною, і вбивці довелося дуже довго скидати його в криницю, але за 20 хвилин все ж таки зіштовхнув його тіло. Після вбивства Федорова його родичі подали заяви до міліції про його зникнення, співробітники правоохоронних органів у рамках розслідування розмовляли і з Пічушкіним, проте той зумів переконати міліціонерів у своїй непричетності до зникнення Олексія, не викликавши при цьому підозри. 10 березня Пічушкін скоїв спробу вбивства 13-річного Михайла Лобова, який раніше втік з дитячого будинку. Злочинець заманив підлітка в парк під тим самим приводом, що й Віричеву, після чого зіштовхнув у каналізаційний люк, проте Лобов не знепритомнів під час падіння і за деякий час зумів самостійно вибратися назовні. Побачивши за кілька днів Лобова на вулиці живим, Пічушкін вирішив більше не скидати людей у колодязі живими. За деякий час Пічушкін зумів через знайомого придбати ручку, що стріляє; за її допомогою Пічушкін продовжив полювання, жертвою мимоволі став 43-річний колишній скрипаль Герман Червяков, який через проблеми з алкоголем втратив роботу та будинок. Тривалий час Пічушкін не міг розправитися з Германом, тому що він постійно був у компанії людей і ніколи не залишався один. Рано-вранці 24 серпня 2002 року маніяк пробрався в курінь Червякова, в якому він проживав за літнім часом, і вистрілив у нього, але сталася осічка, і тоді вбивця знову зробив постріл. Цього разу його жертва моментально померла, зрозумів він це за струменем крові, що виходив з голови потерпілого і за хропінням, яке різко припинилося; після вбивства Пічушкін пішов додому. 13 і 25 вересня Пічушкін убив Миколу Іллінського та В'ячеслава Мінаєва. 30 вересня за допомогою ручки, що стріляє, Пічушкіну не вдалося з першої, другої і третьої спроб розправитися з 42-річним Сергієм Федоровим на прізвисько «Їжачок», і йому довелося добивати ще живого чоловіка молотком, після чого він вирішив відмовитися від використання ручки-самостріла. Новим знаряддям для скоєння вбивств Пічушкін обрав молоток. 2 листопада Пічушкін убив свого знайомого - 46-річного інваліда другої групи Олексія Пушкова. 12 листопада жертвою маніяка став місцевий любитель випити Валерій Долматов. Пічушкін вдарив Долматова молотком прямо в щелепу, Валерій упав і вдав із себе мертвого. Але вбивця відразу розкусив обман і скинув Долматова у криницю.

2003 рік

13 березня жертвою маніяка став 73-річний Лянг Фаткулін. За 2 тижні, 27 березня, було вбито 42-річного Віктора Ільїна. 4 квітня жертвою Пічушкіна став 62-річний Ігор Каштанов. Через те, що Каштанов був міцним чоловіком, Пічушкіну довелося бити його молотком по голові; зазнавши удару, Каштанов почав вставати, але отримав ще один удар і загинув. Убивця скинув тіло Ігоря у люк. 6 квітня було вбито 42-річного Олега Боярова. 10 травня Пічушкін убив свого колегу — 40-річного Василя Станового.