Киргизста́н ( , Але у конституції Киргизстана російською мовою написано «Кыргызстан».), офіційна назва — Кирги́зька Респу́бліка (; ) — держава в Центральній Азії. Межує на півночі з Казахстаном, на заході — з Узбекистаном, на півдні — Таджикистаном, на сході — з Китаєм. Столиця і найбільше місто — Бішкек.
Історія території Киргизстану налічує понад 2000 років, охоплюючи найрізноманітніші культури та імперії. Незважаючи на географічну ізольованість через високогірну місцевість (власне, це й допомогло країні зберегти свою древню культуру), Киргизстан історично перебував на перехресті кількох великих цивілізацій як частина Великого шовкового шляху та інших комерційних і культурних маршрутів. Киргизстанська територія здавна населялася незалежними племенами і кланами, проте Киргизстан періодично потрапляв під іноземне панування і досяг суверенітету як національна держава тільки після розпаду Радянського Союзу в 1991 р.
З моменту здобуття незалежності Киргизстан був офіційно унітарною парламентською республікою, хоча, як і раніше, пережив етнічні конфлікти, бунти, економічні проблеми, перехідні уряди та політичні партійні скандали.
Етнічні киргизи становлять більшість у країні з 5,7 млн осіб, національні меншини складаються з узбеків і росіян. Державна мова, киргизька, тісно пов'язана з іншими тюркськими мовами, російська має офіційний статус. Більшість населення (64 %) — мусульмани. На додаток до своїх тюркських витоків, киргизька культура несе елементи перського, монгольського і російського впливу.
Географія
Вся територія республіки лежить вище 500 м над рівнем моря; понад половина її розташована на висотах від 1000 до 3000 м і третина — на висотах від 3 000 до 4 000 м. Понад ¾ території Киргизстану займають гори (найвища вершина країни — пік Перемоги, 7 439 м) і простягаються паралельними пасмами в широтному напрямі. На сході головні хребти Тянь-Шаню зближуються в районі Меридіонального хребта, створюючи могутній гірський вузол. Територія Киргизстану розташована в межах двох гірських систем. Північно-східна її частина (велика) лежить в межах Тянь-Шаню, південно-західна — Паміро-Алая. Кордони Киргизстану проходять на великому проміжку гребенями високих гірських хребтів і лише на півночі та південному заході — підніжжями гір й передгірним рівнинам (Чуйська долина, околиці Ферганської долини).
Тут (на межі з Китаєм) піднімається пік Перемоги (7439 м). Найважливіші орографічні елементи: масив Акшийрак хребет Кокшалтоо (найвища точка — пік Данкова, 5 982 м) хребет Терскей Ала-Тоо хребет Кунгей-Алатоо Киргизький хребет Ферганський хребет
На крайньому північному сході знаходиться одна з основних визначних пам'яток Киргизстану — гірське озеро Іссик-Куль, на березі якого розташовані численні будинки відпочинку і туристичні бази. Озеро розташоване в Іссик-Кульськой улоговині, між хребтами Терськей-Алатоо (з півдня) і Кунгей-Алатоо (з півночі).
Західна частина Киргизстану розташована в межах Західного Тянь-Шаня. Його найважливіші орографічні елементи: Таласька долина хребет Таласький Алатоо Чаткальський хребет. Хребет Сарума.
На південному-заході до Киргизстану входять північна, східна і південна околиці Ферганської низовини з передгір'ями. Сама ж Ферганська долина належить Узбекистану. Тут, неподалік Таджицького моря, на рівні 400 м над рівнем моря знаходиться найнижча місцевість держави.
На півдні до Киргизстану відносяться північний схил Туркестанського хребта, Алайський хребет, Алайська долина і північний схил Заалайського хребта (пік Леніна, 7134 м), що становить північну околицю Паміра.
Географічно Киргизстан чітко поділений на дві частини — південь і північ. Відособлені один від одного, розділені непереборними гірськими хребтами, ці регіони традиційно протистоять один одному. Північні і південні регіони сполучені лише високогірною автомагістраллю Бішкек — Ош.
Див. також: Природа Киргизстану, Геологія Киргизстану, Гідрогеологія Киргизстану, Сейсмічність Киргизстану.
Історія
Давній період Перші сліди людської діяльності на території Киргизстану зустрічаються ще в добу нижнього (раннього) палеоліту. Пам'ятником цього часу є кам'яне знаряддя, знайдене О. П. Окладниковим у 1953 році в Центральному Тянь-Шаню на лівому березі річки Он-Арча. Техніка обробки дозволяє датувати його як виготовлене 300 тисяч років тому. Аналогічне знаряддя знайдено в Ходжа Бакирган-Сае на півдні Киргизстану.
Скотарські народи Центральної Азії середини І тисячоліття до н. е. у джерелах називались «саками». Це були войовничі племена, які відігравали активну роль у політичних подіях Центральної Азії того періоду.
У III столітті до н. е на території Центральної Азії панувала імперія гунів. 201 року до н. е. Моде (Маодунь) підпорядкував володіння Гегунь (Киргиз), яке тоді знаходилось у Східному Тянь-Шаню. Його правління стало важливою віхою в історії киргизького народу — саме тоді у китайському літописі було вперше вжито етнонім «киргиз».
У середині VI століття на Алтаї утворився Тюркський каганат (551—744 рр.), однак у 603 році відбувся його офіційний поділ на Східний та Західний. Західнотюркський каганат (603—704 рр.) займав величезну територію від Східного Туркестану, передгір'їв Тянь-Шаню та Семиріччя до Північного Кавказу. Адміністративно-політичним та головним торговельним центром було місто Суяб (руїни Ак-Бешим поблизу м. Токмак).
У VIII столітті у Південному Сибіру почала набирати силу держава єнісейських киргизів. Киргизи розгромили уйгурів у війні (820—841 рр.), що дозволило утворити Великий Киргизький каганат.
Середні віки З утворення Караханидського каганату (Х — початок XIII ст.) на території Киргизстану почала розповсюджуватись ісламська культура, що призвело до підйому міської культури, писемності, літератури та історії.
Із завоюванням Чингісханом Центральної Азії утворюється улус Чагатая. За ним слідували держави Хайду та Моголістан. У період існування Моголістана на історичну арену вийшли киргизи, яких моголістанський історик Мухаммед Хадар назвав «дикими левами Моголістану».
У другій половині XV–XVI ст. киргизи остаточно набули свого сучасного етнічного вигляду та, в основному, займали території Тянь-Шаню і Паміро-Алаю.
Починаючи з середини XVII, до середини XVIII століття киргизи відстоювали свою незалежність від наступу Джунгарського ханства.
XIX століття Наприкінці XVIII та початку XIX ст. північнокиргизькі племена почали встановлювати контакти з Росією. 1855 року плем'я бугу прийняло російське підданство, 1868 року північна частина Киргизстану приєдналась до Російської імперії, а південна була завойована після придушення антикокандського повстання 1876 р. Перший антиколоніальний виступ народів Середньої Азії стався у Ферганській долині в 1898 р., у м. Андижані. Колоніальна політика царизму призвела до повстання 1916 р, яке завершилось трагедією.
XX та XXI століття Частина Туркестанської республіки 1917—1924; автономна республіка з 1924 і союзна республіка СРСР із 1936. Етнічні безладдя почалися в столиці в 1990, президент Акаєв не підтримав антигорбачовський путч у 1991, розпустив Комуністичну партію; республіка приєдналася до СНД у 1991; незалежність визнана США в 1992, ввійшла в НБСЄ, стала членом ООН у 1992.
У 2005 році Киргизстан став однією з держав на території колишнього СРСР, в якому відбулася «Тюльпанова революція». Унаслідок масових протестів, спровокованих звинуваченнями на адресу влади в підтасовуванні результатів парламентських виборів, киргизький президент Аскар Акаєв був змушений піти у відставку. На чолі держави він стояв з часів проголошення незалежності. Держава перебуває в зоні інтересів як Росії, так і США. Обидві держави на території Киргизстану мають свої військові авіабази.
Наприкінці 2001 року з метою підтримки антитерористичної операції в Афганістані США розмістили авіабазу на території міжнародного аеропорту Манас неподалік від Бішкека. Однак у жовтні 2008 президент Киргизстану Курманбек Бакієв, який змінив після «Тюльпанової революції» Акаєва, оголосив про рішення закрити авіабазу, прийнявши пакет російських інвестицій. Через кілька тижнів Киргизстан запропонував Росії відкрити військову базу на киргизькій території в районі міста Кант, тим самим підсиливши вплив Москви в регіоні.
З часом киргизький президент Курманбек Бакієв тиснув на опозицію, яка мобілізувалась і шляхом масових демонстрацій скинула президента. Курманбек Бакієв полишив територію Киргизстану і полетів у Білорусь, яка надала йому притулок, не зрікшись свого президентства. Функції тимчасового уряду виконує новий уряд на чолі з Розою Отумбаєвою. 11 червня 2010 року в країні почалася міжетнічна криза між узбеками та киргизами.
15 жовтня 2017 року у Киргизстані обирають президента країни. Чинний Президент республіки Алмазбек Атамбаєв не бере участі в виборах, оскільки Конституція Киргизстану встановлює єдиний шестирічний термін для Глави держави.
6 жовтня 2020 року будівлю, де працюють президент і парламент Киргизстану, захопили протестувальники, незгодні з результатами парламентських виборів, що відбулися в країни 4 жовтня. Силовики, які охороняють ДКНБ, самі вийшли з піднятими руками, сказавши, що вони із народом. 4 жовтня відбулись сутички, внаслідок яких близько 130 людей госпіталізовані з різними травмами.
10 січня 2021 року у країні пройшли вибори президента. На них зі значним відривом переміг Садир Жапаров.
11 квітня 2021 року відбулись місцеві вибори та голосування щодо змін до Конституції, за якими посилюється влада Президента та створюється особливий дорадчий орган — курултай.
Державні символи
Прапор Киргизстану затверджено 3 березня 1992 року постановою Верховної Ради Республіки Киргизстан. Прапор Киргизстану є червоним прямокутним полотном, у центрі якого розташовано зображення круглого сонячного диску з 40 променями золотистого кольору, що рівномірно розходяться. Всередині сонячного диску червоним кольором зображено тюндюк киргизької юрти. Ширина прапора становить три п'ятих його довжини. Діаметр сонячного диску з променями складає три п'ятих його ширини. Співвідношення сонячного та променистого дисків — три до п'яти. Діаметр тюндука складає половину діаметра променистого диску.
Герб Киргизстану було затверджено 14 січня 1994 року.
Державний гімн Киргизької Республіки було прийнято 18 грудня 1992 року.
Автори музики державного гімну Киргизстану— Насир Давлесов та Калия Молдобасанов, автори слів — Джаліл Садиков, Шабданбек Кулуєв.
Адміністративний поділ
Бішкек Баткенська область Чуйська область Джалал-Абадська область Наринська область Ошська область Таласька область Іссик-Кульська область Ош
Політика та державний устрій
Державний устрій Киргизської Республіки визначається Конституцією, яка була прийнята 27 червня 2010 року. У ній не вказана форма правління Киргизської Республіки. Де-факто це парламентсько-президентська республіка.
Парламент Республіки — Жогорку Кенеш (кирг. Жогорку Кенеш) — має пріоритет рішення та ухвалення найважливіших рішень і політики держави, є однопалатним і складається з 120 депутатів, що обираються строком на п'ять років за партійними списками.
Вибори нового парламенту за новою Конституцією пройшли 10 жовтня 2010 Депутати минулого скликання були розпущені 7 квітня, після державного перевороту.
Президент обирається всенародним голосуванням строком на 6 років, без права переобрання на другий термін. Одна і та ж особа не може бути обрана Президентом двічі. Вибори Президента Киргизької Республіки відбулися 30 жовтня 2011. Президент Роза Отунбаєва склала свої повноваження 1 грудня 2011 року. Новим Президентом Киргизької Республіки обраний Алмазбек Атамбаєв.
Глава уряду — прем'єр-міністр, призначається парламентом за поданням парламентської фракції більшості (депутатів від політичної партії, що отримала понад 50 відсотків мандатів).
Киргизстан — держава центрально-азійського регіону, розташування якої має важливе геополітичне і геоекономічне значення як моста, що пов'язує, між Заходом і Сходом, а також Північчю і Півднем.