Область КассініБурба Р. А. Номенклатура деталей рельєфу супутників Сатурна / Отв. ред. К. П. Флоренський і Ю. І. Єфремов. — Москва: Наука, 1986. — С. 68—73. — 80 с. () — темна область Япета (супутника Сатурна), що займає близько 40 % його поверхніDenk T., Neukum G., Roatsch T., Porco C. C., Burns J. A., Galuba G. G., Schmedemann N., Helfenstein P., Thomas P. C., Wagner R. J., West R. A. (2010). «Япет: Unique Surface Properties and a Global Color Дихотомію from Cassini Imaging». Science. 327 (5964): 435—439. Bibcode:2010Sci...327..435D. DOI:10.1126/science.1177088. PMID 20007863..
Найпомітніша унікальна особливість Япета — різке розходження альбедо двох його сторін. Одна сторона сніжно-біла (вона відбиває понад 50 % світла), а інша дуже темна (альбедо )Wye C. L. Radial scattering from Titan and Saturn's Icy satellites using the Cassini spacecraft. — Stanford University, 2011. — P. 254—257..
Відкриття й вивчення Велику різницю яскравості півкуль Япета виявив ще його першовідкривач — Джованні Доменіко Кассіні, хоча навіть кращі інструменти його часів не давали можливості побачити на цьому супутнику які-небудь деталі. З моменту відкриття Япета в 1671 році до 1705 року Кассіні бачив його тільки тоді, коли він знаходився на захід від Сатурна. У 1705 році, використовуючи потужніший телескоп, Кассіні все ж побачив цей супутник під час знаходження на схід від планети. Виявилося, що при цьому він слабкіше 2-ї зоряної величини. З цього «Кассіні» зробив два висновки, які пізніше підтвердилися, — по-перше, одна півкуля Япета набагато темніша іншої, а по-друге, він завжди дивиться у напрямку руху супутника по орбіті (тобто Япет завжди повернений до Сатурна однією і тією ж стороною)Harland D. M. Cassini at Saturn: Huygens Results. — Springer, 2007. — P. 10. — ISBN 978-0-387-26129-4..
Перші фотографії Япета, на яких видно деталі його поверхні, отримав космічний апарат «Вояджер-1» в 1980 році. Набагато кращі знімки дав апарат «Кассіні — Гюйгенс», який вивчає систему Сатурна з 2004 року.
Найменування Темна область Япета названа областю Кассіні () на честь італійського і французького астронома Джованні Доменіко Кассіні, який відкрив цей супутник. Ця назва була затверджена Міжнародним астрономічним союзом в 1982 році (поміж перших 20 назв об'єктів Япета)Cassini Regio. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN) (1 October 2006). Перевірено 29 травня 2014. 14 грудня 2012 року.. Яскраву область супутника поділили на дві частини по екватору: північна частина отримала назву «Ронсевальская земля» (), а південна — «земля Сарагоса» (). Назви цих земель (як і всіх інших об'єктів на Япеті, крім області Кассіні) взяті з середньовічної французької поеми «Пісня про Роланда», тому що Кассіні відкрив супутник під час роботи у Франції.
Кратери області Кассіні (а також розташовані в прикордонній зоні, але мають темні днища) названі іменами негативних персонажів «Пісні про Роланда» — маврів. Кратери яскравою частини Япета отримали імена позитивних персонажів — франків і їх союзників.
Межі та рельєф
Темна область Япета — область Кассіні — приблизно збігається з ведучим (переднім) півкулею, а яскрава — з веденим (заднім). Центри цих областей збігаються з центрами відповідних півкуль дуже точно, але межа між ними проходить точно по меридіану: вона зігнута на кшталт лінії на тенісному м'ячі. Темна область заходить на ведене півкуля в районі екватора, а яскрава на провідне — в районі полюсівSpencer J. R., Denk T. (2010). «Formation of Япет' Extreme Albedo Дихотомію by Exogenically Triggered Thermal Ice Migration». Science. 327 (432): 432—435. Bibcode:2010Sci...327..432S. DOI:10.1126/science.1177132. PMID 20007862..
Область Кассіні, як і вся інша поверхня Япета, вкрита кратерами. У її межах частково лежить і найбільший відомий кратер супутника — 770-кілометровий кратер Абим. Наступні за розміром кратери цієї області — 580-кілометровий Торжис, 420-кілометровий Фальзарон і 380-кілометровий МальпримиКарта Япета з підписами на сайті Gazetteer of Planetary Nomenclature (PDF, 2,1 МБ)Поточний список деталей рельєфу Япета, що отримали назви. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Перевірено 29 травня 2014..
Уздовж екватора супутника тягнеться гірський хребет, відомий як стіна Япета (у яскравій області він представлений лише окремими вершинами)Moore P., Rees R. Patrick вологи мура s Data Book of Astronomy. — Cambridge University Press, 2011. — P. 219—221. — ISBN 978-0-521-89935-2.. Частина цього хребта, що лежить в області Кассіні, теж досить переривчаста. Три ділянки отримали власні імена (на честь міст і фортець, згаданих у «Пісні про Роланда»): гори Каркасона (740 км в довжину), гори Толедо (1100 км) і гори Тортелоза (290 км). Назви дані і деяким окремим вершин цих ділянок хребта: в горах Каркасона є гора Кордова, гора Соранса і гора Альтилья; в горах Толедо — Гальна і Вальтерна. Крім того, на захід від гір Тортелоза (які не мають названих вершин) є окремо стоїть гора СевільяПісня про Роланда / Переклад зі старофранцузької Ю. Корнєєва. — Москва: Художня література, 1976. — (Бібліотека Всесвітньої Літератури, т. 10)..
Вершини цього пасма, що лежать біля краю області Кассіні (гора Севілья і всі гори Каркасона) сніжно-білі і добре видно на знімках.
Забарвлення На знімках з високим дозволом видно, що кордон світлої і темної частини Япета дуже різка, але сильно розсіянаTamayo D., Burns J. A., Hamilton D. P., Hedman M. M. (2011). «Finding the trigger to Япет' odd global albedo pattern: Dynamics of from dust Saturn's irregular satellites» (PDF). Icarus. 215 (1): 260—278. Bibcode:2011Icar..215..260T. DOI:10.1016/j.icarus.2011.06.027.. Окремі світлі ділянки є і всередині темній області, а окремі темні — і всередині світлою. Такими окремими темними ділянками біля екватора є поглиблення, а на високих широтах — звернені до екватора схили. Аналогічно, у темній області височини і звернені до полюсів схили можуть бути яскравими.
Відмінність альбедо півкуль Япета залишалося загадкою протягом трьох століть. Пояснення, яке нині вважається самим правдоподібним, було запропоновано (але не помічено) в 1974 році, а детально розроблено у 2010-му. Згідно з цією версією, першопричина відмінностей альбедо — темна пил, що осідає головним чином на провідній півкулі Япета (береться цей пил, швидше за все, з ретроградно рухомих віддалених супутників Сатурна, зокрема, Фебы). Але одне тільки осідання пилу не може пояснити різкий перехід від світлих тонів до темних і вигнутість кордону між світлою і темною областю. Пояснення цих фактів пов'язано з тим, що запиленість поверхні призводить до міграції льоду. Оскільки провідне (переднє) півкуля сильніше затемнене пилом, воно сильніше нагрівається сонячним світлом. Як наслідок, звідти випаровується лід, який згодом конденсується на холодних ділянках — веденій стороні і приполярних областях. Виходить позитивна зворотний зв'язок: спочатку темні ділянки темніють, а спочатку світлі — світлішають ще більше (детальніше див. у статті «Япет»).
Крім того, різні частини Япета відрізняються кольором. На провідній півкулі і яскраві, і темні ділянки помітно червоніше, ніж на веденому.
Примітки
Посилання
Карта Япета з підписами на сайті Gazetteer of Planetary Nomenclature (PDF, 2,1 МБ)
Сатурн: Володар Кілець. Супутники Сатурна Чорно-білий Япет заговорив