Принцип законності — принцип чіткої визначеності норм права, принцип права. Якщо держава накладає ті чи інші обмеження на поведінку людей, то вона як мінімум має чітко і недвозначно окреслити межі цих вимог.
Зокрема, правові норми не повинні залежати від розсуду конкретних посадових осіб.
Питання про принцип законності змикається з питанням про тлумачення норм права, про те, кому з посадових осіб дозволено тлумачити закон. Законодавства істотно відрізняється в цьому питанні. У деяких законодавствах тлумачення закону дозволялося всім суддям, в деяких — тільки верховному суду держави, причому обов'язкову силу мають тільки ті тлумачення закону верховним судом, які були включені цим судом в «коментар» до закону, обов'язковий для нижчестоящих судів. У деяких законодавствах тлумачення закону суддями заборонено, і судді повинні в неясних випадках керуватися аналогією, а якщо необхідно — то й аналогією галузей права.
Також існує досить складне питання сумісності принципу законності і прецедентного права.
Повна відсутність принципу законності спостерігається там, де посадовій особі дозволено вирішувати якісь правові питання на підставі свого особистого розсуду.
Джерела Flora A.N.J. Goudappel, Ernst M.H. Hirsch Ballin e.a. (red.), Democracy and Rule of Law in the European Union. Essays in Honour of Jaap W. de Zwaan, , 2016 Лазарев В.В., Липень С.В. Теория государства и права. М.: Спарк. 2000.