Євтим Спространов — публіцист, письменник, громадський діяч, дослідник, учасником національно-визвольного руху македонських болгарів Використовавує псевдоніми, такі як Анін, Беш чинар, Д. Угринов, Е. Марклуєв, Карабурун, Кирил, Мітре Ристовічин, Христо Генин, Цв. АнгеловНиколов, Борис. ВМОРО — псевдоними и шифри 1893-1934, Звезди, 1999, стр.9, 16, 32, 40, 50, 52, 67, 101 Бугарін і Охридчанин.
Біографія Евтим Спространов народився в Охриді 15 січня 1868 року. Його батько Ангел Спространов був членом Орхидської змови 1880 — 1881 рр. Початкову освіту здобув у рідному місті, а потім у Солунській болгарській чоловічій гімназії в Салоніках. У 1888 — 1889 навчальному році перебував у трикласному училищі у Крушево, потім навчався в Київській духовній семінарії та на юридичному факультеті Московського університету. Через проблеми зі здоров'ям повернувся і оселився в Софії в 1891 р., де був викладачем Софійської державної гімназії (1891 — 1894) і працював у Міністерстві народної освіти. Як секретар професора Івана Шишманова, Евтим Спространов допомагав у редагуванні "".
У 1892 р. Евтим Спространов брав участь у заснуванні Літературного товариства «Младата македонска книжовна дружина» і був співробітником друкарні журналу «Лоза». Разом зі своїми однодумцями — Пітер Попарсов, Тома Карайовов, Христо Коцев, Димитар Мирчев, Андрій Ляпчев, Наум Тюфекчиєв, Георгі Баласчев, Коста Шахов, відомими як і винороби, марно пропонує реформувати норми болгарської мови і розширити її словниковий запас за рахунок більш повного представлення західно-болгарських діалектів. Евтим Спростронов був головою Софійського македонського товариства, а в 1895 р. його обрали членом керівництва Першого македонського конгресу, згодом названого Верховним македонсько-одринським комітетом (HMОК). Внутрішня боротьба, що мала місце в наступні роки, і протиріччя всередині ВМОРО розчарували Спространова і він тимчасово відійшов від активної революційної діяльності.
У 1897 р. народився його син — майбутній письменник Димитар Спространов (1897 — 1967).
У 1903 році Евтим Спространов був одним із засновників Верховної еміграційної комісії в Софії, що у співпраці із закордонним представництвом ВМОРО збирала допомогу та кошти для потерпілих в Македонії та Едірне. У 1904 році Спространов повернувся до Македонії як директор болгарського жіночого училища в Бітолі, але був виключений турецькою владою. Встигнувши зустрітися з головним османським інспектором сільського населення Македонії та Едірнських пагорбів Хілмі-пашею, Спространов отримав дозвіл залишитися в Македонії як інспектор болгарських училищ у Санджаку в Салоніках. У 1905 р. на рильському конгресі ВМОРО Спространов був одним зі соратників Даме Груєва і був обраний резервним членом центрального комітету ВМОРО. У цьому ж році він допомагав у видавництві газети "Автономна Македонія", яка виходила в Белграді.
Влітку 1906 року Спространов був змушений залишити Салоніки, оселився в Софії і працював депутатом у Міністерстві народної освіти. У той час він контактував з низкою діячів ВМОРО —Христо Матовим, Тодором Александровим, Петром Чаулевим, Аргіром Манасієвим та іншими, автор багатьох статей у пресі про революційно-просвітницьку роботу болгарів в Македонії та Едірне.
На Кюстендильському конгресі ВМОРО в 1908 Евтим Спространов був одним з лідерів правого крила організації, висловлювався з приводу братовбивчої боротьби, ініційованої крилом Яне Санданського, і наполягав на посиленні боротьби проти сербської та грецької пропаганди в Македонії.
Після молодотурецької революції 1908 р. Спространов знову був учителем в Македонії — у жіночій школі в Салоніках, а з липня 1908 — інспектором шкіл у Битольському.Николов, Борис Й. Вътрешна македоно-одринска революционна организация. Войводи и ръководители (1893-1934). Биографично-библиографски справочник, София, 2001, стр. 154. Бере активну участь у діяльності Спілки конституційних клубів Болгарії, який об'єднував представників правого крила ВМОРО та представників болгарських вчителів у цій області. У 1909 Евтим Спространов був редактором профспілкової газети «Отечество». У 1910 — секретар митрополита в Едірне і одним з активістів громадської організації "Българска матица". У 1912 році був редактором екзархійської газети «Вести» в Константинополі.
У 1912 — 1913 рр. Евтим Спространов був окружним управителем у звільненому під час Балканської війни Штипі Македония История и политическа съдба, Том II, 1912 - 1941 г.“, Колектив, Издателство „Знание“ ООД, София, 1998 г., стр. 30., а потім займав адміністративну посаду в Кілкісі.
Після Другої Балканської війни Спространов брав участь у спробі об'єднання в Національний союз, опублікувавши серію наукових робіт у газеті «Вечерна поща».
У 1914 р Євтим Спростанов став членом масонської ложі , до складу якої входили інші керівники македонського руху — Тома Карайовов, Александар Протоґеров та інші, сподіваючись використати масонство для цілей своєї справи.
Під час Першої світової війни у 1917 — 1918 рр. був управителем округу в рідному місті Охрид. Після закінчення війни працював інспектором Духовного відділу Міністерства закордонних справ і релігій. Представник Охридського братства на Установчих зборах Спілки македонських еміграційних організацій, що відбувся в Софії з 22 по 25 листопада 1918 р.
Брав активну участь у наданні допомоги біженцям з Македонії, західних околиць і Едірненської Фракії. Голова Софійського македонського товариства. Неодноразово обирався головою Охридського товариства культури "Св. Климента" і Охридського опікунства фондами, секретарем Ілінденської організації і заступником голови Національного комітету Спілки македонських братств. У 1923 — один із засновників Македонського науково-дослідного інституту. Бере участь у створенні таємної Македонської дружби — організації, яка має на меті зберегти болгарські общини у Македонії мирними засобами.
Після вбивства Тодора Александрова в 1924 р. і наростаючих розбіжностей у ВМОРО Евтим Спространов у зблизився в поглядах з генералом Александром Протогеровим. Приєднався до Національного комітету Спілки македонських емігрантських організацій. Разом з Йорданом Мірчевим відмовляється вимагати відставки Георгі Кулішева, головного редактора газети «Македонія», який після вбивства Александра Протогерова в липні 1928 опублікував різку критику на Івана Михайлова Гребенаров, Александър. Легални и тайни организации на македонските бежанци в България (1918-1947), МНИ, София, 2006, стр.209.. На 7-му конгресі Спілки македонських емігрантських організацій в 1928 р. залишає Національний комітет в знак протесту проти політики, що проводиться керівництвом Гребенаров, Александър. Легални и тайни организации на македонските бежанци в България (1918-1947), МНИ, София, 2006, стр.220..
Евтим Спространов помер 5 липня 1931 р. в Софії.
Творчість
Евтим Спростронов є автором великої кількості публікацій про життя і діяльність видатних діячів, що брали участь у національно-визвольній боротьбі македонських болгарів, а також про минуле міста Охрид. Його перші наукові праці публікуються на сторінках “Сборника за народни умотворения, наука и книжнина”, де його увага в основному зосереджується на рідному місті та деяких лінгвістичних проблемах. Опублікував архіви і писав нариси про життя і творчість видатних діячів Відродження — Петко Славейкова, Братів Міладінових, Дімітара Матова, Нешо Бончева, Цані Гінчєва та інших.
У 1900 був відправлений Священним Синодом у Рильський монастир для вивчення та систематизації рукописів у місцевій бібліотеці, внаслідок чого згодом були опубліковані інвентаризовані ним рукописи монастирської бібліотеки.
Спространов також пише вірші, якими він залишається незадоволеним і відмовляється продовжувати оповідання для дітей і дорослих. Деякі його поетичні твори написані в дусі народної пісні — поеми „Македония тъжи“ (1891), „Оплакването на Мара“ (1894) та інші.
Найважливішу роль у роботі Евтима Спространова займає журналістика, присвячена македонському питанню. Він публікується в ряді періодичних видань, серед яких редакції газети «Отечество» і «Вести», журнали «Ученически другар», « Детска забава », «Народен страж», «Покровител на животните». Крім того, співпрацював з журналами "Периодическо списание" Болгарського літературного товариства, “, „Училищен преглед“, „Лоза“, низкою газет — „“, „Заря“, „Куриер“ та ін.
Використані Спространовим псевдоніми: Един Македонец, Бугарин, Беш-Чинар, Охридчанин, Македонец, Ангел Спространов, Анин, Кирил, Три звезди, Е.С., А.Б.В., Спр., Евтим, Е. С-в, Карабурун, Митре Спасов, Мойсо Митрески, Орешков та інші.
Дослідження праць Евтима Спространова Користуючись тимчасовими і не дуже чіткими коливаннями Евтима Спростанова, вираженими окремими документами з його багатої документальної спадщини, і змішуючи висловлювання іноді політичного сепаратизму з етнічною приналежністю, деякі автори Македонії визнають, що Евтим Спростанов був одним з творців македонізму. Гане Тодоровський визначає Спространова як попередника Місіркова, який вагався між "ідеєю єдиної македонської нації і опорою того часу, домінуючою теорією болгарського характеру македонського народу".
Наприклад, 20 липня 1902 року він пише лист Стефану Дедову, який у той час видавав «Балкански гласник» у Белграді, де говориться наступне: " Протягом довгого часу, брате, я проповідую, аби відкласти вбік те, що християнське населення в Туреччині є нацією, але подивимося на його муки і страждання. Чому ми мусимо дивитися на неї як на болгарську або сербську, а не на християнську або загальнослов'янську, а потім, з усією нашою силою, допомагати йому відірватися від турецького насильства і звірства? Ця ідея дуже симпатична, і я не можу не думати, що ви перші просунули її до Сербії, хоча й ризикуєте великими неприємностями...Спространов, Евтим. " Проте 26 червня 1903 р. він записав у щоденнику: " Македонська революція - це болгарська революція. Це продовження того, що почалося в 1876 році. Її метою було звільнення болгарського народу. Оскільки він не повністю звільнився, ця революція продовжувалася доти, доки нарешті не визріла в Македонії, розвинувшись і набравши великих масштабів. Тепер питання полягає в наступному: чи повинен болгарський народ підтримувати її, щоб завершити справу? - Ви повинні. Якщо болгари цього не зроблять, вони будуть наступати на свій народ: македонці борються і страждають як болгари, а не як македонці.Евтим Спространов. "
Твори Самостійні видання Веселин. Повест из нашия обществен живот, С. 1893 Разкази за деца, Солун-Пловдив 1896 Султанът и управлението в Турция. Сказка, С. 1900 "Опис на ръкописите в библиотеката при Св. Синод на Българската църква в София", София, 1900 година "Приказки от Крушово (Македония); (По миячки говор)", София, 1900 г. По македонските работи, С. 1901 Опис на ръкописите в библиотеката при Рилския манастир, С. 1902 Приказки за деца, ч.I, С. 1902 Вътрешните врагове на България и анонимните им писма, Варна, б.г. Почивка. Приказки за деца, С. 1904 Живот, дела и страдания на светите евангелисти и светите апостоли, С. 1904 Китка. Сбирка от приказки, С. 1904 Свети Наум. Живот и легенда, С. 1904 "Екзархията и църковно-училищното дело в Македония и Одринско", София, 1907 година Среща. Разказ, С. 1915 "Отзвуци", София, 1924 г. Сегашната носия на жените е ли признак на голямо морално падение, С. 1925 На причастие. Разказ, С. 1927 Евтим Спространов. Дневник, Т.I (1901-1907), Предговор Александър Гребенаров, Съставители: Гребенаров, Ал., Милкана Бошнакова, Георги Царев. С. 1994
Дослідження та статті "Защо бегат българите от Македония?" , публикувано във в-к "Македония", 8 декември 1926 г. "Защо се преселихме тука. (Чертици из живота на албанците и македонските българи)" , публикувано в сп. "Лоза", год. I, книжка V, София, май 1894 година "По възраждането на гр. Охрид" , Сборник за народни умотворения, наука и книжнина, XIII, 1896, с.621-681 "Първата българска черкова в Солун" , публикувано в сп. "Славянски Глас", книжка II, година V, София, 1907 г.