Громадський транспорт у Ризі складається із автобусних, тролейбусних, трамвайних, мікроавтобусних та нічних автобусних маршрутів, які забезпечує ризьке муніципальне товариство із обмеженою відповідальністю Rīgas Satiksme. Загалом ця мережа громадського транспорту досить рівномірно покриває усю територію Риги, а також регіону навколо адміністративних меж міста. У Ризі налічується 56 автобусних, 17 тролейбусних та 8 трамвайних лінійRīgas Satiksme: Par mums, rigassatiksme.lv із загальною довжиною 1293,81 км, а також 24 мікроавтобусних та 9 нічних автобусних ліній. Загальний автопарк підприємства Rīgas Satiksme складається із 1076 одиниць транспорту, серед яких 478 автобуси, 346 тролейбусів та 252 трамвайних вагони.

Щодня громадський транспорт у Ризі (не враховуючи мікро- та нічні автобуси) використовує приблизно 500 тисяч осіб, впродовж року їх кількість досягає 150 526 484 осіб (у 2014 році).

Автобуси

Автобусне сполучення у Ризі було відкрите у 1924 році. Загальна довжина автобусних маршрутів становить 883 км. Наразі у Ризі налічується 55 автобусних маршрутів, а автобусний парк складається із 478 автобусів.Sabiedriskais transports , rdsd.lv У місті є 2 автобусних парки. Використовуються автобуси фірм Mercedes-Benz, Solaris та Ikarus.

Історія Перші автобуси, які тягли коні, почали їздити місто у 1852 році, а у 1913 році їх змінили перші електричні автобуси. Перші лінії автобусного сполучення були відкриті у 1924 році. До 1938 року всі автобусні лінії належали приватним підприємствам. На 19 автобусних лініях курсував 151 автобус; вони перевозили 29,25 млн пасажирів. Муніципальний автобусний громадський транспорт був відкритий 1 липня 1938 року.

Після Другої світової війни автобусне сполучення Риги було на межі закриття, адже у 1944 році в місті залишилися лише 4 автобуси. У 1946 році було засновано 1-й Ризький автобусний парк, підпорядкований Міністерству автотранспорту; в останні роки до розвалу СРСР він був підпорядкований Ризькому виконавчому комітету. На початку свого існування цей автобусний парк налічував приблизно 50 одиниць транспортних засобів.

Після початку вдосконалення транспортного сполучення та інфраструктури у 1960-х рр. автопарк був замінений автобусами марки Ikarus, придбаними з Угорщини, які здійснювали пасажирські перевезення. Також було покращено й оптимізовано автобусні маршрути та збудовано новий центральний автовокзал. За радянських часів автобусний квиток на проїзд у межах міста коштував 5 копійок.

У 1992 році під час реорганізації автобусного парку Риги для здіснення пасажирських перевезень було утворено два різні муніципальні підприємства: автобусні парки «Іманта» () і «Талава» (), які здійснювали перевезення на і правому берегах Даугави відповідно; у 2003 році вони були об'єднані у підприємство Rīgas Satiksme. Технічний стан автобусів Ikarus у обох новостворених підприємствах був досить незадовільний. Перші автобуси, вироблені в Європі, були завезені зі скандинавських країн. Щоб придбати нові автобуси для відновлення автобусного парку та почати спорудження центру технічного обслуговування, у 1993 році обидва підприємства зацікавилися можливостями отримання кредиту від Світового банку. У 1997 році було підписано угоду про надання коштів, а вже у листопаді було закуплено перші 52 автобуси марки Mercedes-Benz.

У вересні 1996 року у рамках експерименту в автобусах почали працювати кондуктори, замість яких з 1970-х рр. в автобусах були автомати з продажу квитків, метою встановлення яких було зниження цін на квитки. Пізніше підприємства постановили, що кондуктори мають працювати практично на всіх маршрутах за винятком комерційних експрес-автобусів, у яких обов'язки кондуктора виконував водій. У 1997 році був відкритий перший автобусний комерційний експрес-маршрут, який не зупинявся на окремих зупинках за маршрутом. Таким чином, за дещо вищу ціну квитка пасажири мали можливість доїхати до кінцевого пункту швидше.

Моделі автобусів

Моделі автобусів, які використовуються зараз Виробник Модель Mercedes-Benz Türk O345 Mercedes-Benz Türk O345G Mercedes-Benz Citaro O530 Mercedes-Benz Citaro O530L Mercedes-Benz Citaro O530G Solaris Urbino 12 Solaris Urbino 15 Solaris Urbino 18 Ikarus E91

Моделі автобусів, які використовувалися раніше Виробник Модель Ikarus 260 Ikarus 280

Тролейбуси

Тролейбусне сполучення у Ризі було відкрите 4 листопада 1947 року. Загальна довжина тролейбусних маршрутів становить 169 км. Наразі у Ризі налічується 19 тролейбусних маршрутів, а тролейбусний парк складається із 346 тролейбусів. У місті є 2 тролейбусних парки. Використовуються наступні моделі тролейбусів: Solaris Trollino 18, Škoda 24Tr Irisbus, Škoda 27Tr Solaris.

Історія Перший тролебусний маршрут у Ризі проходив від вулиці Даугавпілс до саду Вієстура. Він був відкритий 4 листопада 1947 року о 16:30 на перехресті вулиці Кріш'яня Валдемара та бульвару Калпака. Для відкриття цієї лінії з бюджету були виділені кошти, які були передбачені для нової трамвайної лінії; метою цього було відведення більш повільних трамваїв подалі від центру міста.

Спочатку у місті курсували тролейбуси, вироблені до війни на Ярославльському автобусному заводі, які вже були у використанні. Перші тролейбуси базувалися у депо №1 (зараз — трамвайне депо №5) на вулиці Брівібас, пізніше їх перемістили до трамвайного депо №2 (зараз — тролейбусний парк №1) на вулиці Ґанібу дамбіс. У 1948 році було відкрито тролейбусну лінію від Центрального ринку до мікрорайону Саркандаугава, яку невдовзі продовжили до мікрорайону Межапаркс. У 1950-х рр. тролейбусний парк поповнився тролейбусами, виготовленими у м. Енгельс (Росія).

У 1961 році були відкриті дві нові тролейбусні лінії: лінія №7 до мікрорайону Агенскалнс та лінія №9 до вулиці Буллю.

Перші вироблені у Чехії тролейбуси марки Škoda, які були технічно кращими за тролейбуси, виготовлені в Росії, почали курсувати у Ризі у 1961 році, але у 2001 році їх повністю зняли з експлуатації. Загалом використовувалися 10 версій цієї моделі тролейбусів, починаючи з тролейбусів Škoda 12Tr14, отриманих у 1969 році, перші з яких були списані вже у 1984 році, та закінчуючи тролейбусами Škoda 12TrH29, отриманими у 1981 році, останній з яких був списаний у 2001 році.

Перші тролейбуси марки Škoda наступного покоління (модель Škoda 14Tr01) були отримані містом у 1982 році та введені в експлуатацію 21 лютого 1983 року. Тролейбуси наступної модифікації (модель Škoda 14Tr02) з'явилися в місті у 1984 році і їх закупали до 1989 року.

Наприкінці 1990-х років почалася модернізація тролейбусного парку — було придбано покращені версії тролейбусів Škoda 14Tr і Škoda 15Tr, а саме Škoda 14TrM та Škoda 15TrM. У 1999 році в рамках експерименту був придбаний тролейбус АКСМ-333, вироблений на білоруському заводі Белкомунмаш; у 2001 році було придбано ще 10 таких тролейбусів.

З 2001 по 2007 рік були придбані 52 тролейбуси Solaris Trollino 18. З 2007 по 2009 рік було придбано 150 тролейбусів Škoda 24Tr Irisbus, більша частина яких була оснащена дизельними генераторами. Після цього більшість тролейбусів Škoda 14Tr були списані, і з липня 2016 року вони більше не курсували містом.

З жовтня 2014 року почалася закупівля тролейбусів Škoda 27Tr Solaris. Всього планувалося закупити 125 тролейбусів із вузлами сполученням та дизельними генераторами.

Моделі тролейбусів

Моделі тролейбусів, які використовуються зараз Виробник Модель Solaris Bus & Coach Trollino 18 I (GST-18) Solaris Bus & Coach Trollino 18 II (GST-18) Solaris Bus & Coach Trollino 18 III (GST-18) Škoda Irisbus 24Tr Škoda, Solaris Bus & Coach 27Tr

Моделі тролейбусів, які використовувалися раніше Виробник Модель Škoda 8Tr Škoda 9Tr Škoda 12Tr Škoda 14Tr Škoda 14TrM Škoda 15Tr Škoda 15TrM Белкомунмаш АКСМ-333 Белкомунмаш АКСМ-321

Трамваї

Наразі у Ризі є 8 трамвайних ліній, а вагонний парк складається із 252 трамвайних вагонів. Загальна довжина трамвайних маршрутів становить 99,52 км. У місті експлуатують два типи трамвайних складів: Tatra T3A (T3SU), які були доставлені у період між 1974 та 1987 роком, та Tatra T3MR un Tatra T6B5 (T3M), які, у свою чергу, були доставлені у 1988–1990 роках.

У 2010–2011 роках було прийнято ще 20 вироблених у Чехії низькопідлогових трамваїв Škoda 15T. Спочатку вони курсували лише на , а з 2013 року — і на ; зараз вони курсують і на (об'єднані 4-й та 6-й маршрути). Перший такий трамвай був отриманий 29 березня 2010 року і з 1 червня 2010 року він почав курсувати по 6-му маршруту.Pirmos pasažierus uzņems zemās grīdas tramvajs , delfi.lv, 1.06.2010

Історія 23 серпня 1882 року було відкрито перші лінії кінних трамваїв, у яких були задіяні 95 коней. У введенні нового виду транспорту Ригу випередила Лієпая, де вже у 1889 році почали працювати перші електричні лінії вуличної залізниці у Прибалтиці. У 1900 році було засноване Ризьке трамвайне акціонерне товариство (Rīgas tramvaju akciju sabiedrība), а 23 липня 1901 року по вулиці Александра (зараз — вулиця Брівібас) почав курсувати перший електричний трамвай.

З 1901 по 1914 рік було прокладено 10 нових трамвайних ліній, приблизна загальна довжина яких складала 50 км; таким чином, у 1914 в місті працювало 16 трамвайних ліній. Найбільші пасажирські перевезення у довоєнний час виконувалися у 1913 році, коли загальна кількість пасажирів досягла показника у 52,1 млн осіб. У 1915 році 9 трамвайних ліній було прокладено до Саркандаугави, Кєйзармежса (зараз — Межапаркс), Страздмуйжі, та Бішумуйжі.

Після Першої світової війни через зменшення кількості мешканців Риги пасажирські перевезення трамваями також зменшилися. У 1928 діяло 9 трамвайних ліній, якими були перевезені 48,2 млн пасажирів. Після Другої світової війни загальна кількість трамвайних ліній та їх довжина суттєво не збільшилися, але покращилася їх якість. Двоосні вагони були замінені чотирьохосними, також знизилися тарифи на проїзд.

Через розвиток тролейбусного та автобусного сполучення у 1950-1960-х рр. почала домінувати думка про те, що трамвай є старомодним та вимираючим транспортним засобом. У цей період були ліквідовані трамвайні лінії на головних магістралях Риги за винятком вулиці Кріш'яня Барона. Втім, у 1980-х рр. почалося відродження трамвайного сполучення, збільшився об'єм пасажирських перевезень та було прокладено нову трамвайну лінію до Іманти.

Трамвайні депо Ризький трамвайний парк обслуговують три депо, у яких проводиться профілактичний огляд та ремонт. Трамвайне депо №3 знаходиться на вулиці Фрідрікя, 2а у Московському форштадті Риги, трамвайне депо №4 — на вулиця Типографіяс, 1 на лівому березі Даугави, а трамвайне депо №5 (колишнє трамвайне депо №1) — на вулиці Брівібас, 191. У депо №3 та №5 розміщуються трамваї, виготовлені у Чехословаччині, а у депо №4 — трамвайні вагони старого типу (до того, як їх знімуть з ліній).

Усі три трамвайних депо є складовою частиною одного проекту. Вони відрізняються за розмірами, але мають подібний дизайн, тому що були збудовані у 1900–1901 рр. за проектом архітектора П. Мандельштама. У депо №4 за аналогічними принципами спорудження підсобних приміщень у 1909 році був збудований ремонтний корпус із гардеробом для робітників, у якому також був резервуар для води у вигляді вежі. Усі трамвайні депо були реконструйовані у 1970-х рр.

Моделі трамваїв

Моделі трамваїв, які використовуються зараз

Виробник Модель <center> Tatra T3 (T3SU) <center> Tatra T3MR <center> Tatra T6B5 (T6B5SU) <center> Škoda 15T Riga (ForCity)Tramvaja 15T ForCity Riga apraksts , skoda.cz

Моделі трамваїв, які використовувалися раніше Виробник Модель <center> RVR RVR-6 <center> RM-56 .. RM-68 <center> RP-61 .. RP-69 <center> RT-48 .. RT-54 <center> MTV-82 <center> RVR RVR-6

Мікроавтобуси