Микола Олександрович Лунін (, місто Ряжськ Рязанської губернії, тепер Рязанської області, Російська Федерація — , місто Москва) — радянський діяч, один із ініціаторів стахановського руху на залізниці, машиніст паровоза, начальник Смородинського відділення паровозного господарства Південної залізниці Сумської області. Герой Соціалістичної Праці (5.11.1943). Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Життєпис Народився в родині залізничника. З батьками переїхав на роз'їзд Кирзінський Омської залізниці, а потім до Новосибірська. У 1930 році закінчив залізничну семирічну школу, а у 1932 році — дворічну залізничну школу фабрично-заводського учнівства імені Шварца на станції Новосибірськ.

З 1932 року працював слюсарем, помічником машиніста паровозного депо станції Новосибірськ Томської залізниці.

У грудні 1934 — серпні 1935 року — слухач курсів машиністів на станції Тайга Томської залізниці.

У 1935—1945 роках — машиніст паровозного депо станції Новосибірськ. У 1940 році виступив ініціатором соціалістичного змагання за нові методи експлуатації паровоза: збільшення обсягу ремонту, що виконується силами самої паровозної бригади, зниження собівартості ремонтів.

Член ВКП(б) з 1941 року.

У роки німецько-радянської війни почин Луніна набув широкого поширення на транспорті і в інших галузях промисловості. Отримав Сталінську премію за впровадження нових методів організації виробництва. У 1943 році за преміальні кошти купив ешелон вугілля вагою 1 000 тонн на допомогу Сталінграду.

У серпні 1945 — вересні 1947 року — начальник 8-го Смородинського відділення паровозного господарства Південної залізниці міста Тростянець Сумської області. Одночасно з листопада 1946 по вересень 1947 року — 1-й заступник начальника Смородинського відділення Південної залізниці.

У вересні 1947 — 1950 року — студент Харківського інституту інженерів залізничного транспорту імені Кірова, який закінчив із відзнакою. Потім закінчив Вищі інженерні курси Міністерства шляхів сполучення в Москві.

З 1950 року — на керівній роботі на залізничному транспорті: начальник Сумського відділення паровозного господарства, начальник Помічнянського, Тамбовського і Московсько-Київського відділень залізниці, заступник начальника Московсько-Рязанської залізниці. З 1960 року — начальник Московсько-Ризького відділення Московської залізниці.

Помер у місті Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Звання Директор-полковник (1951)

Нагороди Герой Соціалістичної Праці (5.11.1943) два ордени Леніна (2.08.1942, 5.11.1943) орден Трудового Червоного Прапора (1.08.1953) орден Червоної Зірки (29.07.1945) медаль «За трудову доблесть» (6.08.1952) медалі два знаки «Почесному залізничнику» (28.01.1941, 21.11.1943) Сталінська премія ІІ ст. (1942) Громадянин XX століття Новосибірської області (2000)

Джерела Лунин Николай Александрович

Примітки