Мірфатих Закієвич Закієв (; 14 серпня 1928, с. Зайпи Ютазинського (нині Бавлинський) району Татарської АРСР — 18 серпня 2023) — дійсний член Академії наук Республіки Татарстан, доктор філологічних наук, професор, завідувач відділу лексикології та діалектології ІМЛІ ім. Г. Ібрагімова АН РТ, академік-секретар Татарстанського відділення Міжнародної тюркської академії, член , почесний член президії Міжнародного центру тюркології Євразійського національного університету ім. Л. М. Гумільова (Казахстан), почесний професор . Почесний доктор Башкирського державного університету (2011), Голова (1980—1990).

Освіта 1946—1951 рр. навчався на відділенні татарської філології Казанського державного університету, який закінчив з відзнакою. У 1951—1954 рр. навчався в аспірантурі.

Трудова діяльність Початок трудової діяльності припав на воєнні роки. Працював пастухом у колгоспі (1941), потім конюхом (1942), ковалем (1943—1946). У 1946 році поступив у Казанський державний університет, який закінчив з відзнакою в 1951 році. У 1954 році захистив кандидатську дисертацію «Присудок у сучасній татарській літературній мові». Потім працював старшим викладачем, доцентом кафедри татарської мови і літератури в Казанському державному університеті (1954—1960). Викладав предмети: синтаксис татарської мови, історія формування татарської мови, проблеми відродження і розвитку мов національних меншин.

1960—1965 — зав. кафедрою татарської мови КДУ. 1965—1967 — проректор з науки Казанського державного педагогічного інституту. 1967—1986 — ректор Казанського педагогічного інституту. 1968—1986 — зав. кафедрою татарського мовознавства Казанського педагогічного інституту. 1986—1996 — директор Інституту мови, літератури та історії КНЦ РАН (з 1992 р. — АН РТ). 1996—2000 — директор Інституту мови, літератури і мистецтва АН РТ. 1992—2002 — академік-секретар відділення гуманітарних наук АН РТ. C 1986 р. — завідувач відділом мовознавства, з 2007 року — відділу лексикології та діалектології ІМЛІ АН РТ.

Громадська діяльність 1954—1956 — парторг відділення татарської філології КДУ. 1957—1960 — секретар парторганізації істфілфаку КДУ. 1969—1979 — депутат Казанської міськради. 1980—1990 — депутат і Голова Президії Верховної Ради ТАРСР. 1961—1987 — член редколегії журналу «Магариф» 1977—1986 — голова наукової комісії Мінпросу РРФСР з національної філології. 1978—1987 — член редколегії журналу «Радянська тюркологія». 1970 — по теперішній час — член республіканського Комітету з присудження державної премії ім. Р.Тукая. 1969—2000 — голова Рад з захисту дисертацій з педагогічних і філологічних наук. 1978—1991 — член Радянського комітету тюркологів. 1992 — по теперішній час — член Російського комітету тюркологів. 2000 — по теперішній час — член редколегії Турецького журналу «Kok араштырмалар». 2000 — теперішній час — член редколегії журналу «Фән һәм тел» (Наука і мова). 2000 — теперішній час — член дисертаційних рад у ІМЛІ та КДПУ.

Член Наукової ради «Мова і суспільство» при Відділенні літератури і мови РАН.

В даний час — член комітету при Кабінеті Міністрів Республіки Татарстан щодо реалізації Закону Республіки Татарстан «Про мови».

Наукова діяльність Основні напрямки наукових досліджень:

в галузі мовознавства: синтаксичний лад татарської мови; історія татарської мови; проблеми розвитку татарської мови; історія татарського мовознавства; в галузі історії: етногенез тюрків і татар.

6 липня 1963 року захистив докторську дисертацію «Синтаксичний лад татарської мови». 2 вересня 1964 року М. З. Закієву було присвоєно вчене звання професора. У вересні 1991 року обраний академіком Академії наук Республіки Татарстан.

Наукові школи Створив наукові школи в галузі мовних, міжнаціональних і міжмовних контактів, двомовності і багатомовності. М. З. Закієвим підготовлено понад 40 наукових кадрів, 12 його колишніх аспірантів стали докторами, професорами і академіками різних громадських академій.

Гіпотези М. З. Закієва в галузі історії народів Поволжя Твори М. З. Закієва з історії народів Поволжя, зокрема казанських татар і чувашів, лежать в рамках ідеології .

З метою доведення гіпотези автохтонності татар Поволжя М. З. Закієв відкидає теорії пересування тюркських племен у IV—VI ст. н. е. з Алтаю в Центральну, Середню, Передню, Малу Азію, Західний Сибір, Урало-Поволжя, на Кавказ і Балкани; переселення болгар в Урало-Поволжя лише в VII ст. н. е. з Північного Причорномор'я; монголо-татарського походження сучасних татар і булгарського походження сучасних чувашів.

У виданому під керівництвом М. З. Закієва збірнику «Матеріали з історії татарського народу» (1995) доводиться гіпотеза не тільки булгарських, але й скіфських, алано-асських, біармійських етнічних коренів сучасних татар.

З метою обґрунтування гіпотези, що тільки татари є нащадками волзьких булгар, М. З. Закієв стверджує, що мова другого стилю булгарської епітафії належить чувашам-мусульманам, які знаходяться на стадії прийняття булгарської мови, а не чувашам, які збереглися як чуваші. Що стосується першого стилю мови булгарської епітафії, то він, на думку М. З. Закієва належить самим булгарам, що складалися з різних місцевих тюркомовних племен, на основі подальшого розвитку яких формувався татарський народ. М. З. Закієв активно виступає з критикою теорії болгаро-чуваської мовної та етнічної спадкоємності, висунутої М. І. Ашмаріним у роботі «Болгари і чуваші». Історик охарактеризував критику М. З. Закієва, як таку, що має політичні аргументи: Звернувшись до ерзянського екзоетноніму чувашів «ветьке»Вершинін В. І. Этимологический словарь мордовских (эрзянского и мокшанского) языков. Т. 1 (Аба — Кеверь). — Йошкар-Ола, 2004. — С. 50., М. З. Закієв припустив, що колись на території сучасної Чувашії існував фіно-угромовний народ веда, який змінив свій етнонім і мову під впливом суасів.

У книзі «Волзькі булгари і їх нащадки», написаній ним у співавторстві з Я. Ф. Кузьміним-Юманаді в 1993 р, М. З. Закієв припускав, що в етногенезі чувашів брали участь якісь суаси, народ, який розмовляв монголо-тюркською змішаною мовою і марійці. У результаті утворився чуваський етнос з новою мовою, який вибрав собі самоназвою фіно-угорське слово, що означало «річка», «вода».

Відмінності чуваської мови від власне тюркських мов М. З. Закієв пояснює впливом монгольської і фіно-угорських мов.

Значущість своїх ідейно-теоретичних концепцій на історичні теми філолог М. З. Закієв пояснює необхідністю захисту національних інтересів татарського народу в питаннях заснування м. Казані і споконвічної приналежності земель сучасного Татарстану.

Ідейно-теоретичні концепції М. З. Закієва на історичні теми історик І. Л. Ізмайлов відносить до фолк-гісторі.

Звання та нагороди Закієв М. З. має звання:

Заслужений діяч науки Татарської АРСР (1970); Заслужений діяч науки РРФСР (1976); Лауреат державної премії Республіки Татарстан з науки і техніки (1994).

Нагороджений орденами і медалями:

1946 — медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»; у 1971 — орденом «Трудового Червоного Прапора»; у 1981 — орденом «Дружби народів» і в різні роки шістьма медалями, Почесними грамотами Верховної Ради ТАРСР і Президента РТ.

Праці Опублікував близько 800 наукових робіт, зокрема близько 60 монографій, підручників і навчальних посібників з проблем татарської мови, історії татарського народу, етнічної історії тюркських народів, міжнаціональних і міжмовних контактів, двомовності і багатомовності.

Закиев М. З. Хәзерге татар әдәби теле. Синтаксис. — Казан, 1958. — 244 б. Учебное пособие для студентов вузов. Закиев М. З. Синтаксический строй татарского языка. — Казань, 1963. — 464с. Закиев М. З. Татар халкы теленең барлыкка килүе. — Казан, 1977. — 208 б.

Закиев М. З. Волжские булгары и их потомки. (соавт. Я. Ф. Кузьмин-Юманади). — Казань, 1993. — 160 с. Закиев М. З. Проблемы языка и происхождения волжских татар. — Казань, 1986. — 304 с. Закиев М. З. Татары: Проблемы истории и языка. — Казань, 1995. — 464 с. Закиев М. З. Татарская грамматика. Том 3. Синтаксис. Издания на русском: Казань, 1992 и 1995. — 576 с. Издание на татарском: — Москва-Казань, 1999. — 510 с. Закиев М. З. Төрки-татар этногенезы. — Мәскәү-Казан, 1998. — 624 б.

Родина Одружений, має двох синів, чотирьох онуків та п'ятеро правнуків.

Хобі Захоплюється столярними роботами, садівництвом, грою на гармоніці.

Примітки

Література Мирфатых Закиевич Закиев. Библиография учёных Татарстана. — Москва: Инсан, 1995. Урманче Ф. И., Махмутов Х. Ш. Академик Мирфатых Закиев. — Москва: Инсан, 1998. — 448 с.

Посилання Стаття в Башкирській енциклопедії Біографія М. З. Закієва на сайті Академії наук Республіки Татарстан Біографія М. З. Закієва на сайті «Тюрко-татарський світ». Біографія М. З. Закієва в розділі «Хто є хто» архіву офіційного сервера Республіки Татарстан за 1997—2011 рр. Біографія М. З. Закієва у "Великій біографічної енциклопедії. Сторінка відділу мовознавства ІМЛІ АН РТ. Про татар і зміст етноніму татари // Закієв М. З. Татари: проблеми історії і мови — Казань, 1995. Роль академіка М. З. Закієва у розвитку тюркології в Башкортостані