Мікаел Лазаревич Налбандян (; — ) — вірменський письменник, поет, літературознавець, критик, публіцист, філософ, громадський діяч, автор вірменського державного гімну «Наша Батьківщина». Жертва російських репресій.
Біографія Налбандян народився в Новому Нахічевані (на сьогодні мікрорайон міста Ростов-на-Дону) в родині ремісника.
Багато займався самоосвітою, він хотів стати священником, але незабаром залишив цю ідею і поступив у , де вивчав медицину (1854—1858). Пізніше разом зі Степаном Назаряном заснував впливовий журнал «Північне сяйво» («Հիւսիսափայլ», Hiusisap'ayl).
В роки першої революційної ситуації в Росії (1859—1861), Налбандян був одним з перших вірменських письменників, які стояли на позиціях революційної демократії і сприйняли ідейну пропаганду журналів «Дзвін» і «Сучасник». Він об'їздив всю Європу: побував у Варшаві, Берліні, Парижі, Лондоні і Константинополі, також відвідав Індію. У Константинополі Налбандян створив на базі вірменського журналу «Мегу» («Бджола») таємне революційне товариство під назвою «Партія молоді». У Лондоні він знайомиться з Герценом, Огарьовим, Бакуніним, Серно-Соловйовичем та іншими російськими емігрантами, бере участь в обговоренні програми майбутньої російської революційної організації «Земля і Воля». У Памфлеті «Два рядки» (1861) він визначив своє політичне кредо — присвятити життя справі народного визволення. У своїй головній праці «Землеробство як вірний шлях» (1862) він піддав нищівній критиці реформу 1861 року з позицій народницького соціалізму. Він вважав селянську революцію єдино правильним рішенням проблем пореформеної Росії.
Після повернення до Російської імперії російський уряд заарештував Налбандяна у липні 1862 року. Він був поміщений в Олексіївський равелін Петропавлівської фортеці. Налбандяна звинуватили в антиурядовій пропаганді і поширенні забороненої літератури і в 1865 році заслали в Камишин в Саратовській губернії. Через рік він помер у в'язниці від туберкульозу. В Росії було заборонено зберігати зображення Налбандяна. Однак його портрети, як і поема «Свобода», розповсюджувалися нелегально.
Ідейна спадщина Лейтмотив літературної спадщини Налбандяна — оновлення, свобода. Його творчість перебувала під впливом сучасної йому європейської культури. Налбандян публікував роботи з філософії, економіки, лінгвістики, педагогіки. Він сповідував ідеї матеріалізму Людвіга Фейєрбаха і Миколи Чернишевського, невпинно займався пропагандою досягнень природничих наук.
Творчість Налбандяна є важливим етапом в історії вірменської громадської думки. Що стосується революційної діяльності, він намагався об'єднати зусилля демократичних сил Вірменії з російським визвольним рухом. Налбандян, крім усього іншого, основоположник реалізму у вірменській літературі.
У «Путівнику по сучасній вірменській літературі» професор вірменської мови та літератури Геворг Барадаркян пише: «Налбандян — чесний публіцист, чий живий і сміливий стиль, а часом — навіть грубий і зарозумілий, був незмінно іронічним. І як письменник, і як журналіст Налбандян завжди виступав захисником ідеалів свободи і рівності, безстрашним борцем з деспотизмом, імперіалізмом і рабством; у розумінні людського життя він стояв на позиціях суворого матеріалізму; невтомний пропагандист досягнень науки, він вважав сільське господарство найважливішим джерелом досягнення незалежності й добробуту…». Його поема «Пісня італійської дівчини» принесла Налбандяну посмертну славу. Згідно з Бардаркяном, ця поема — з деякими змінами — стала гімном сучасної вірменської держави. Налбандян боровся за введення нової вірменської літературної мови (ашхарабар) замість давньовірменської (грабар), за що зазнав нападок з боку клерикалів і реакціонерів.
Похований Налбандян у монастирі Сурб Хач (Святого хреста) в Новому Нахічевані.
Пам'ять був встановлений в Єревані в 1965 році (скульптор і архітектор ). Ім'я Налбандяна з 1921 року носить Єревана. Ім'я Налбандяна носить вулиця в Пролетарському районі (колишній Нахічевань-на-Дону) міста Ростова-на-Дону, де йому встановлена інформаційна табличка. Ім'я носив . У 2005 році було випущено поштову марку Вірменії, присвячену Налбандяну.
В кінематографі РікКраїнаНазваРежисер«Мікаел Налбандян»Я. Кочарян«Мікаел Налбандян»Ерванд Манарян«Мікаел Налбандян / Легенда палкого серця»А. Шахбазян«Вогонь, що мерехтить в ночі / Мікаел Налбандян»Рубен Геворкянц, Георгій Кеворков
Твори Налбандян М. Л. Избранные философские и общественно-политические произведения. — М., 1954.
Література Хачатурян А. Б. М. Л. Налбандян. — М.: Мысль, 1983.- 144 с. Карэн А. Симонян. Микаэл Налбандян. — М., 1984. Гаспарян Н. М. К философским взглядам М. Налбандяна // Научные труды Ереванского государственного университета. — 1959. — № 62. Карапетян А. Критика М. Налбандяном гегелевской философии // Советская литература. — 1956. — № 9. Саркисян Х. Микаел Налбандян — критик некоторых реакционных сторон гегелевской философии // Известия АН Арм. ССР. Общественные науки. — 1949. — № 9.
Примітки
Посилання «Вогонь, мерехтливий в ночі» фільм Мікаел Налбандян на сайті "Поезія Московського Університету від Ломоносова і до … " Біографія в Енциклопедії фонду «Хайазг»
Мікаел Лазарович Налбандян. Афоризми.