Літературозна́вство — комплекс наукових дисциплін про сутність та функціонування в суспільстві художньої літератури; система наукового знання про мистецтво слова.
Літературознавство — відносно молода наука, воно виділилось у відносно окрему галузь знання наприкінці XVIII — на початку XIX ст. і видозмінюється з процесом поглибленої диференціації та інтеграції науки. До 18 століття вона розвивалася як галузь філософії та естетики. Хоча зачатки літературознавчих уявлень існували вже в окремих стародавніх міфах. Перші стрункі літературознавчі концепції дали давньогрецькі мислителі Платон і Арістотель.
Сам же термін «літературознавство» у сучасному розумінні з'явився у 1812 році. У 19 столітті з'являються і перші літературознавчі школи, в тому числі українські.
Предмет літературознавства Специфіка та функції літератури як виду мистецтва. Зміст та форма художнього твору. Загальні тенденції у розвитку літературного процесу
Основні і допоміжні літературознавчі дисципліни
Традиційно виділяють основні і допоміжні літературознавчі дисципліни. До перших зараховуються теорія, історія літератури та літературна критика.
Допоміжними вважаються бібліографія, текстологія та літературознавча історіографія.
Логіко-гносеологічний аналіз літературознавства ставить і розв'язує питання про його науковий статус і про характер його науковості, тобто про місце і співвідношення в літературознавчих працях об'єктивного і суб'єктивного моментів, констатації, опису цих елементів та їх оцінки. Наявна істотна відмінність у характері знань (інформації), які дають літературознавчі дисципліни, відображується у поширеному словосполученні, практикованому багатьма журналами для позначення одного з своїх розділів — «Літературознавство і критика». У такому разі до літературознавства відносять тільки історію літератури і теорію літератури. Літературна критика трактується як окремий вид творчої діяльності, в якій переважає оцінний (значною мірою суб'єктивний) момент.
Однак, і при такому досить умовному розмежуванні не заперечується органічний взаємозв'язок усіх літературознавчих дисциплін. Так, літературний критик для коректної і переконливої оцінки нового твору мусить знати історію літератури і володіти основними сучасними теоретико-літературознавчими знаннями. Історик літератури, в свою чергу, спирається на літературно-критичні оцінки і теоретичні праці, що з'явилися в часи, коли були написані аналізовані ним твори, виходячи з сучасних йому літературознавчих концепцій та естетичних потреб. Історія літератури постійно відштовхується від тих загальних положень і принципів, що їх розробляє теорія літератури. Простежуючи історико-літературний процес як закономірний поступальний рух від минулого до сучасності, історія літератури постійно використовує понятійний і термінологічний апарат теоретика. Погляд на історію літератури з позиції сучасних вимог надає подібним дослідженням широти й актуальності. Таким чином, для історії літератури є бажаною постійна взаємодія з наукою, що досліджує сучасний літературний процес, тобто з критикою.
Це ж стосується і теорії літератури, яка не тільки узагальнює здобутки історії літератури і літературної критики, а й конструює свої системи, враховуючи нові філософсько-естетичні ідеї.
Текстологія та літературознавча історіографія також потребують відповідної теоретико-методологічної бази, не можуть бути суто описовими, емпіричними науками. Найбільш безсторонньою видається, на перший погляд, бібліографія. Однак й нею успішно і продуктивно займається людина широких гуманітарних зацікавлень.
Див. також
Літературний текст Історія літератури Компаративістика Літературна критика Літературознавча методологія Семіотика Теорія літератури Викладання літератури Інтеграція наук при вивченні літератури Соціологічний позитивізм Психологічна школа Культурно-історична школа Формальний метод Текстологія, герменевтика
Примітки
Джерела Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007
Література Вступ до літературознавства : підручник / О. А. Галич. – Львів : Львівська політехніка, 2017. – 324 с. – ISBN 966-941-070-2. Українська літературознавча думка XX століття (Західна Україна, еміграція): навч. посіб. / Микола Ільницький. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2015. — 352 с. — ISBN 978‐617‐10‐0064‐3 Українське літературознавство постколоніального періоду: моногр. / Петро Іванишин. — К. : ВЦ «Академія», 2014. — 192 с. — (Сер. «Монограф»).
Посилання
Конференції з літературознавства Літературне місто: Літературознавство