Регазифікація зрідженого природного газу — процес перетворення зрідженого природного газу з рідкого стану в газоподібний, після чого він стає придатним для звичайного використання — подачі по трубопроводах споживачам і закачування в газові балони.
Технологія Перетворення зрідженого газу в газоподібний стан відбувається в системі випаровування за допомогою нагріву. Підігрів може здійснюватися прямим і непрямим способом. У першому випадку газ отримує тепло безпосередньо від гарячого теплоносія, у другому — тепло надходить до газу через проміжний теплоносій, що обігрівається гарячим теплоносієм. Найбільш часто як гарячий теплоносій використовується морська вода, як проміжний теплоносій — пропан.
Процес регазифікації, тобто контрольованого переведення зрідженого газу назад у комерційний газоподібний стан, починається з підвищення тиску рідкої фази. Перед подачею на випарні установки рідкий газ за допомогою високотехнологічних заглибних кріогенних насосів стискається до високого тиску, який відповідає параметрам магістральної мережі споживача і зазвичай становить від 7 до 10 МПа. Важливою інженерною особливістю є те, що стиснення речовини у рідкому стані вимагає у кілька разів менше електричної енергії, ніж компресування аналогічного об'єму речовини вже після її переходу в газоподібну фазу. Це робить процес попереднього підвищення тиску рідкого газу вкрай економічно вигідним і знижує загальні експлуатаційні витрати термінала.
Після досягнення необхідного тиску стиснутий рідкий газ спрямовується до основних теплообмінних апаратів — випарників. Найбільшого поширення у світовій практиці набули випарники відкритого типу, де як безкоштовне джерело тепла використовується звичайна морська вода. У цих установках рідкий газ рухається всередині вертикальних панелей з алюмінієвих труб із розвиненим зовнішнім оребренням, тоді як морська вода безперервно стікає тонкою плівкою по зовнішній поверхні труб, нагріваючи метан і викликаючи його бурхливе випаровування. У регіонах із холодним кліматом або там, де скидання охолодженої води в море обмежене екологічними нормами, застосовують випарники із зануреним пальником, де вода у технологічній ванні підігрівається за рахунок спалювання невеликої частини самого природного газу під водою. Останнім часом активно розвивається сегмент плавучих установок регазифікації, які дозволяють відмовитися від будівництва капітальних берегових споруд і розгортати прийомні термінали в найкоротші терміни, суттєво оптимізуючи логістичні ланцюжки.
За потужністю СПГ-терміналів, як і за обсягом імпорту СПГ, лідирує Японія — 246 млрд кубометрів на рік за даними 2010 року. На другому місці — США, понад 180 млрд кубометрів на рік (дані 2010 року). В цілому на 2010 рік сукупна потужність терміналів перевищила 800 млрд кубометрів.
Див. також Зріджений природний газ
Примітки
Джерела Dynamic depressurisation calculations LNG regasification unit Global LNG Regasification Markets