Монетна система Стародавнього Риму — антична монетна система, що розвивалася на Апеннінському півострові. Завдяки політичній та економічній гегемонії Римської держави, валюта Риму займала чільні позиції в торгових відносинах Європи, Північної Африки та Близького Сходу. Мала суттєвий вплив на розвиток грошових відносин Пізньої Античності та Раннього Середньовіччя у Європі та на Близькому Сході. Монети Риму різних періодів є цінним історичним джерелом.
Ранні форми грошей Риму. Бронзові зливки
Перші форми грошей, які по суті були римськими протомонетами, датуються археологами до періоду значно ранішого, ніж відбулося заснування самого міста Рима. Такими протомонетами є aes rude (з лат. «груба бронза»), які вчені знаходять на території сучасної Італії. Найстаріші з них відносяться до другого — третього тисячоліття до н. е.. Це дозволяє припустити, що вони виконували функції засобу платежу вже в період Бронзової доби. Aes rude являли собою бронзові зливки, часто майже не оброблені, без жодних написів чи датувань. Італійська економіка першої половини першого тисячоліття до н. е. базувалася на бронзовому стандарті, на відміну від грецького срібного стандарту. Таким чином, необроблені шматки бронзи розповсюджувалися торговими шляхами півострова у вигляді примітивної валюти. Перші зливки мали горбистий характер і лише з часом римляни навчилися надавати їм певну стандартну форму.
Поступово їх витісняє наступний вид протомонет — aes signatum (з лат. «штампована бронза»), що також були литими шматками бронзи, але вже мали певну визначену якість і вагу. Народні римські традиції приписують їх впровадження шостому римському царю Сервію Туллію, який начебто надав зливку правильну форму подовженого чотирикутника і поставив на ньому тип. Це ставиться під сумнів істориками через високу якість їх виготовлення. Найімовірніше, перші зливки цього виду виникають що-найраніше на початку п'ятого століття до Різдва Христового. Вони були відлиті не в Римі, а в Центральній частині Італії в Етрурії та Умбрії, та були прикрашені знаком гілки дерева з галузками, що відходять по сторонах. Через це їх назвали Ramo Secco (сухі гілки), вага коливалася від 600 до 2500 грам.
Монетна система Римської республіки
Розвиток монетної системи в добу Ранньої республіки Протягом доволі довгого часу римляни спокійно використовували для своїх розрахунків не дорогі метали, а згадані вище куски бронзи, а в більш локальних варіантах — худобу. Перші монети виникають на півострові Мала Азія (Лідійське царство) ще у VII ст. до н. е. і згодом поширилися на грецький світ та, завдяки міцним торговим відносинам, на усе Середземномор'я. Римляни мали знати про карбування монет завдяки тому, що поселення Півдня Італії, так званої Великої Греції, успішно робили власні монети, і навіть, були змушені відкуповуватися власними монетами від посягань ворожих племен Центральної Італії. У Кампанії, та на території довкола неї, цілий ряд грецьких колоній, в перше чергу Неаполіс, випускали дидрахми, а на крайньому Півдні Тарент випускав золоті та срібні статери. У Сицилії власну монету у великому обсязі робили Сиракузи. З V ст. навіть Етрурія, яка знаходилася біля Риму, випускала власну монету, проте попри географічну близькість, етруський вплив та їх торгові стосунки з Римом були недостатньо сильними.
Відсутність власної монети, попри високий розвиток монетної системи в інших країнах, можна пояснити примітивним станом економіки та торгівлі міста. Тому, римлян довгий час цілком задовольняли і бронзові бруски. Збільшення впливу Риму, розвиток торгівлі з іншими містами, та важливі комерційні договори з Карфагеном пришвидшили створення власної монетної системи. Спочатку вона базувалася на бронзі, але з виникненням потреби у більш цінному матеріалі обміну, римляни запозичили інші монетні системи. Іншою важливою причиною введення монетної системи було бажання наслідувати грецьку культуру, тому на перших порах використання монет в Римі мало доволі обмежений характер.
Однозначної точки зору щодо виникнення нової монетної системи у Римі немає. Існують дві точки зору. Згідно першої, запропонованої Теодором МоммзеномМоммзен, Т. (1997). История Рима: в 5 т. Ростов-на-Дону: Феникс, 2, 640., нові монети почали карбувати в період децемвірату (лат. decem viri «десять мужів»), колегії з 10 людей, які мали завдання кодифікувати римське право, що було приблизно в 450 до н. е. Інший варіант запропонували дослідники Матінглі і Робінзон, які припускають що нова система з'явилася близько 289 до н. е.Мэттингли, Г. (2005). Монеты Рима с древнейших времен до падения Западной империи. Collector's Books.. С. 316. Тоді почали карбувати бронзові монети круглої форми — «Aes Grave» (лат. «тяжка бронза»). Їхня схожість на грецький вид дозволяє припустити про можливу участь грецьких майстрів у створенні нових монет. Поширення на першому етапі бронзових монет означає, що деякий час торгові відносини Риму були пов'язані виключно з італійськими містами, які до того ж піддавалися сильному римському впливові у карбуванні власних монет. Подальші контакти з елінізованим Півднем призведуть до поступового впровадження срібла у виготовлені монет.
Згідно нової системи, найважчою монетою був ас, який складав дванадцять унцій або один фунт. Слово «ас» означає в переклад «одиниця», «ціле», або «брусок». На аверсі розміщувалася янусоподібна голова, на реверсі — ніс галери. Монети такого великого розміру та цінності були малопридатні до постійного користування, тому створили менші номінали вагою від ½ до 1/12 аса. Семіс складав половину аса (6 унцій), трієнс — третину(4 унції), квадранс — чверть (3 унції), секстанс — шосту частину (2 унції) і, власне, унція — дванадцята частина аса.
Наступні серії відрізнялися між собою зображеннями і могли мати Аполлона, конячу голову, кабана, буйвола, собаку, черепаху тощо. Приблизно 225 до н. е. у Римі провели стандартиризацію зображень. Відтепер на аверсі аса була голова Януса, саміса — Сатурна, трієнса — Мінерви, квадрансу — Геркулеса, секстансу;— Меркурія, унція — Роми. На відміну від аверсу, реверс всіх монет був однаковий — ніс бойової галери. В цей час на монети починають наносити їх номінал, який для аса складав 1, Семіса — S (1/2), менші номінали позначалися унціями: трієн — чотири точки, квадранс — три, секстан — дві, унція — одна. +Назва монетиКількість унційАверсРеверсНомінал Ас12голова Янусаніс бойової галери1Семіс6 Голова Сатурнаніс бойової галериS Трієнс 4 Голова Мінервиніс бойової галери....Квадранс3 голова Геркулесаніс бойової галери...Секстанс2Голова Меркуріяніс бойової галери .. Унція1Голова Роминіс бойової галери.+
З часом, через процес інфляції та зниження вартості аса, впроваджують нові монети. Це були декусіс (10 асів), тресіс (3 аса) і дупондій (2 аса). Римській богині та покровительці сім'ї Юноні, як одній з трьох символів Риму (разом з Юпітером та Мінервою) поставили храм на самому Капітолійському пагорбі.Плутарх (1964). Сравнительные жизнеописания. Полное издание в одном томе. Альфа-книга, С. 1264 У 269 до н. е. епітет Юнони «Монета» широко увійшло в обіг та залишився в багатьох мовах як етимологія до слова «монета», або гроші в цілому (англ. «money»). Очевидно, що введення монет у римську економіку відбувалося за сприяння Карфагену, покровителькою якого була Юнона. Нова монетна система вводиться в Римі в 269 до н. е., як наслідок війни з Пірром, про що пише Пліній Старший: «Народ римський до перемоги над Пірром (270 р. до н. е.) не знав вживання карбованого срібла»Пліній Старший. Природнича історія, Книга XXX Її становлять золоті, срібні та бронзові монети. Основою ставав срібний денарій,який спочатку складав 10 асів і становив 1/72 римського фунта, у 217 р. до н. е. вага денарія знизилась до 1/84 фунта (3,9 г), і він дорівнював вже 16 асам. З часом вміст срібла в монеті постійно зменшувався за рахунок використання лігатури, через що денарій швидко знецінювався.Зварич, В. В. (1972). Нумізматичний словник. Львів: вид-во львівського університету. Квінарій (лат. quinarius, буквально — той що містить п'ять одиниць) важили 5 асів, потім — 8. Сестерцій (латин, semis tertius, що означає півтретя) дорівнював 2,5 аси (важив 1,14 г.), згодом — 4. Після 43 року срібний сестерцій більше не карбувався, його повністю замінив мідний еквівалент. Сестерцій використовувався в ролі основної лічбової одиниці Риму аж до III ст. н. е.. На аверсі монет зображувалася голова Роми або Юпітера, на реверсі — діокурси на конях. Очевидно, що протягом певного часу в Римі існували одночасно дві монетні системи: продовжували відливати тяжку бронзу для торгівлі з італійськими містами, але вже карбували монети зі срібла та легкої міді для торгівлі з грецькими колоніями Півдня.
Розвиток монетної системи в добу Пізньої республіки. На період близько 221—170 рр. до н. е. припадає введення драхм, які називалися «вікторіатусами» через зображення Вікторії на зворотній стороні монети. За вагою вона дорівнювала трьом четвертим денарія. Зрідка карбували подвійний вікторіат та напіввікторіат. Карбування цієї монети вчені пов'язують зі зростаючим інтересом Риму до Греції. Дана монета не мала ваги в самому Римі, але використовувалася для полегшення торгівлі з Півднем та Адріатичним узбережжям. В період реформ Закону Фламінія (lex Flaminia) у 207 р. до н. е. Рим починає випуск власних золотих монет. Це була серія з 3 монет 60, 40 і 20 сестерціїв вагою в 3,4, 2,2 і 1,1 грами відповідно. На аверсі зображувалася голова Марса та номінал, на реверсі — орел на блискавці та підпис «Roma». Дана реформа в першу чергу мала на меті відшкодувати витрати Другої Пунічної війни. Тоді ж денарій почав коштувати 16 асів, а вага одного аса прирівнювалася до унції.
За вироблення грошей в Римі відповідала ціла фінансова адміністрація. Сенат був відповідальний за всі фінансові перипетії в країні, конкретні функції виконували квестор і претор. Цензори мали право укласти контракт на купівлю необхідних матеріалів, квестори керували міською скарбницею та брати участь випущенні монет в Римі та провінціях. За випуск монет відповідали спеціальні три чиновники: «tresviri аего», «argento», «auro flando feriundo», в їх обов'язки входило контроль над карбуванням та купівля всього необхідного. Їх колегію називали tresviri (три монетних чиновника).
На 89 до н. е. припадає остання грошова реформа епохи Римської республіки в період прийняття закону Плавтія-Папірія. Вага аса зменшувалася до 1/24 лібри, зберігалася вага срібних монет та відношення денарія до аса. Таким чином, відбулося перетворення мідних монет на кредитні гроші.
Монетна система Ранньої Римської імперії
Монетна реформа Октавіана Августа. Після перемоги у тривалій боротьбі за одноосібну владу, Октавіан Август зіштовхнувся з великими проблемами у грошовій системі. Сенат майже повністю втратив колишній контроль над карбуванням монети, тепер цим займалися воєначальники у провінціях, які робили це у власних інтересах. Проведення радикальних реформ загрожувало різким підвищенням цін у провінціях, що могло підняти невдоволення населення. Август не збирався передавати право карбування монети сенату, щоб не втрачати свій вплив. Він вирішив поступово побудувати нову монетну систему з опорою на вже існуючу. Октавіан об'єднує карбування монет з карбуванням у провінціях, щоб від імені імператора видавати срібні та золоті монети. Для того, щоб не загострювати стосунки з сенатом, він робить поступку — залишає за ним право відповідати за карбування бронзових монет. Таким чином він також створив гарантії проти фальсифікації грошей, адже бронзові монети використовувалися лише в Римі та Італії.