Рубі Вайолет Пейн-Скотт (; -) — австралійська піонерка радіофізики та радіоастрономії, яку часто описують як першу жінку-радіоастрономку.
Народилась і виросла в Австралії, здобула освіту фізика в Університеті Сіднея. Під час Другої світової війни проводила для уряду секретні дослідження радіолокації. Після війни застосувала набутий досвід до задач радіоастрономії, здійснивши спільно з колегами морську інтерферометрію, зробивши перші кроки до розробки методу апертурного синтезу й відкривши радіовипромінювання сонячних плям і сонячної корони.
Оскільки в той час в Австралії одруженим жінкам було заборонено працювати на державній службі, Рубі Пейн-Скотт довелось одружитись таємно. У 1949 році через шлюб вона втратила свою керівну посаду, а в 1951 році через вагітність мусила піти з роботи, бо декретних відпусток в той час в Австралії не було. Після цього до активних занять наукою вона не повернулась і була домогосподаркою, а потім шкільною вчителькою.
Біографія
Раннє життя Рубі Пейн-Скотт народилася 28 травня 1912 року в місті Графтон, Новий Південний Уельс, у сім'ї Сіріла Пейн-Скотта та його дружини Емі (уродженої Ніл). Пізніше вона переїхала в Сідней до своєї тітки. Там вона навчалася в державній початковій школі Пенріт (1921—1924) та середній школі для дівчат на Клівленд-Стріт (1925—1926), а закінчила шкільне навчання в з відзнакою з математики та ботаніки.
Рубі здобула дві стипендії для навчання в Університеті Сіднея. Вивчала там фізику, хімію, математику й ботаніку. У 1933 році здобула ступінь бакалавра з фізики, у 1936 році стала магістром, а у 1938 році отримала післяуніверситетський диплом .
Початок кар'єри У 1936 році Пейн-Скотт проводила дослідження з Вільямом Лавом в Лабораторії досліджень раку Університету Сіднея. Вони досліджували, чи магнетизм Землі впливає на життєві процеси в живих організмах. В той час була популярна думка, що магнітне поле Землі справляє великий вплив на здоров'я людини, і треба спати тільки головою на північ, тобто паралельно до магнітного меридіана. Пейн-Скотт та Лав інкубували курячі ембріони у магнітних полях у 5000 разів сильніших, ніж земні, але ембріони розвивалися без відхилень. Таким чином було доведено, що магнітне поле не впливає на розвиток та життєві процеси або цей вплив мінімальний.
У 1938—1939 роках Рубі Пейн-Скотт працювала вчителькою у в Аделаїді. Після цього вона влаштувалася у компанію , яка виробляла електронні двосторонні системи радіозв'язку. Спершу вона працювала бібліотекаркою, згодом стала завідувачкою лабораторії вимірювань та електротехнічних досліджень. У серпні 1941 року вона залишила AWA Ltd, невдоволена тамтешнім дослідницьким середовищем.
Дослідження у радіофізиці
18 серпня 1941 року Пейн-Скотт приєдналася до Лабораторії радіофізики австралійського (CSIRO). Під час Другої світової війни вона займалася секретною роботою з дослідження радіолокаційних технологій, ставши експертом з виявлення літаків за допомогою . Після війни, в 1948 році, Пейн-Скотт опублікувала вичерпний звіт про фактори, що впливають на видимість об'єктів на індикаторних електронно-променевих дисплеях. Зробила також важливий внесок у прототипи радарних систем 25-сантиметрового діапазону (так званому L-діапазону).
Після війни лабораторія радіофізики перейшла від розробки радіолокаційних систем до застосування їх для наукових досліджень. Досвід Пейн-Скотт як фізика вирізняв її серед колег-інженерів, більшість з яких не мали формальної освіти в галузі фізики. У жовтні 1945 року Пейн-Скотт разом з Джо Позі і Ліндсі МакКрідді встановила зв'язок між потоком радіовипромінювання й активністю утворення плям на Сонці. Дослідження опублікували в лютому 1946 року в журналі «Nature». У грудні 1945 року Рубі Пейн-Скотт підготувала доповідь з підсумком «всіх наявних знань і вимірів, проведених в Лабораторії радіофізики», і запропонувала майбутні напрямки досліджень.
У лютому 1946 року Пейн-Скотт, МакКреді і Позі завдяки морській інтерферометрії (радіовипромінювання, що відбивається від поверхні моря), здійснили перший експеримент з використання радіоінтерферометрії для астрономічних спостережень. Результати їхніх спостережень підтвердили, що інтенсивне «вибухове» радіовипромінювання походить від самих плям та існування передбаченого випромінювання сонячної корони в метровому діапазоні. Ця стаття вперше запропонувала використати в радіоастрономії Фур'є-синтез, - ця ідея була передвісником майбутнього методу апертурного синтезу.
З 1946 по 1951 роках Пейн-Скотт зосередилася на цьому «вибуховому» радіовипромінюванні від Сонця. Їй приписують виявлення спалахів типу I і III, а також збір даних, які допомогли охарактеризувати типи II і IV. У межах цієї роботи, виконаної спільно з Алеком Літлом, вона розробила й побудувала новий інтерферометр, що міг скласти карту потужності й поляризації випромінювання Сонця посекундно та автоматично записувати на відеокамеру викиди коронарної маси високої інтенсивності.
Завершення наукової кар'єри У 1944 році Рубі Пейн-Скотт таємно одружилися з Вільямом Голманом Голлом. В цей час в Австралії діяв закон про професійну заборону на шлюб, за яким одруженим жінкам було заборонено знаходитись на державній службі. Рубі продовжувала працювати в , допоки у 1949 році не постало питання про її шлюб. У результаті Пейн-Скотт втратила керівну посаду в CSIRO. Згодом, у 1951 році вона звільнилася з роботи у зв'язку з вагітністю: у той час в Австралії не було декретних відпусток у зв'язку з вагітністю та доглядом за дітьми. Після звільнення взяла прізвище чоловіка Голл. У подружжя народилося двоє дітей. Син Пітер Гейвін Голл (20 листопада 1951 — 9 січня 2016) став математиком, спеціалізувався на теорії ймовірностей та математичній статистиці. Дочка Фіона Маргарет Голл (народилася 16 листопада 1953) стала художницею, фотографкою та скульпторкою.
У серпні 1952 року Рубі Голл ненадовго повернулася до радіоастрономії, взявши участь у 10-х загальних зборах Міжнародного союзу радіології в Сіднейському університеті. У 1951–1963 роках вона залишалась домогосподаркою, а в 1963—1974 викладала у в південному передмісті Сіднея.
Наприкінці життя Рубі Голл страждала від хвороби Альцгеймера, померла у (Новий Південний Уельс) 25 травня 1981 року, за три дні до 69-го дня народженняRuby Payne-Scott — Radio Astronomer , Pauline Newman, The Science Show, 14 February 2004, ABC Radio National, accessed 19 October 2011..
Особисті риси Рубі Пейн-Скотт була атеїсткою, феміністкою й борчинею за права жінок. Деякий час Пейн-Скотт була членкою Комуністичної партії Австралії, через що завела істотну особисту справу про її діяльність.
Вона була палкою фанаткою пішого туризму, любителькою кішок та займалася в'язанням.
Пам'ять
У 2008 році заснував нагороду Пейн-Скотт, призначену «для дослідників, які повертаються після родинних перерв у кар’єрі». У , де Рубі Пейн-Скотт викладала після завершення своєї радіоастрономічної кар’єри, щорічно проводяться лекції Рубі Пейн-Скотт, на яких «виступають видатні науковиці з різних галузей». У 2017 році Сіднейський університет урочисто відкрив професорські відзнаки Пейна-Скотт, щоб відзначити видатних професорів за їхній внесок в університет у всіх галузях керівництва, навчання та досліджень. У 2021 році Австралійська академія наук заснувала медаль і лекцію Рубі Пейн-Скотт для жінок, призначену для австралійських науковиць.
Наукові публікації
«Relative intensity of spectral lines in indium and gallium». Nature, 131 (1933), 365—366. (With W.H. Love) «Tissue cultures exposed to the influence of a magnetic field». Nature, 137 (1936), 277. «Notes on the use of photographic films as a means of measuring gamma ray dosage». Sydney University. Cancer Research Committee Journal, 7 (1936), 170—175.
The wavelength distribution of the scattered radiation in a medium traversed by a beam of X or gamma rays. British Journal of Radiology, N.S., 10 (1937), 850—870. (With A. L. Green) «Superheterodyne tracking charts». II. A.W.A. Technical Review, 5 (1941), 251—274; Wireless Engineer, 19 (1942), 290—302. «A note on the design of iron-cored coils at audio frequencies». A.W.A. Technical Review, 6 (1943), 91–96. Eight unpublished classified technical reports at the Division of Radiophyiscs during World War II including Pawsey and Payne-Scott from 1944 : Measurements of the noise level picked up by an S-band aerial. CSIR Radiophysics Laboratory Report, RP 209 (1944). «Solar and cosmic radio frequency radiation; survey of knowledge available and measurements taken at Radiophysics Laboratory to Dec. 1, 1945». CSIR Radiophysics Laboratory Report SRP 501/27 (1945). (With J. L. Pawsey and L. L. McCready) «Radio-frequency energy from the sun». Nature, 157 (1946), 158. 'A study of solar radio frequency radiation on several frequencies during the sunspot of July–August 1946. CSIR Radiophyscis Laboratory Report, RPL 9 (1947). McCready, L.L., J.L. Pawsey, and Ruby Payne-Scott. «Solar radiation at radio frequencies and its relation to sunspots.» Proceedings of the Royal Society of London. Series A. Mathematical and Physical Sciences 190.1022 (1947): 357—375. (With D. E. Yabsley and J. G. Bolton) «Relative times of arrival of bursts of solar noise on different radio frequencies». Nature, 160 (1947), 256. «The visibility of small echoes on radar PPI displays». Proceedings of the Institute of Radio Engineers, 36 (1948), 180. «Solar Noise Records taken during 1947 and 1948». CSIR Radiophysics Laboratory Report. RPL 30 (1948). (With L.L. McCready) «Ionospheric effects noted during dawn observations on solar noise». Terrestrial Magnetism and Atmospheric Electricity, 53 (1948), 429. «Bursts of solar radiation at metre wavelengths». Australian Journal of Scientific Research (A), 2 (1949), 214. «The noise-like character of solar radiation at metre wavelengths». Australian Journal of Scientific Research (A), 2 (1949), 228. «Some characteristics of non-thermal solar radiation at metre wave-lengths». Journal of Geophysical Research, 55 (1950), 233. (In collection of papers Summary of Proceedings of Australian National Committee of Radio Science, URSI, Sydney, 16–20 January 1950) (With A. G. Little) «The position and movement on the solar disk of sources of radiation at a frequency of 97 Mc/s. I. Equipment». Australian Journal of Scientific Research (A), 4 (1951), 489. (With A. G. Little) «The positions and movement on the solar disk of sources of radiation at a frequency of 97 Mc/s II. Noise Storms». Australian Journal of Scientific Research (A), 4 (1951), 508. (With A. G. Little) «The position and movement on the solar disk of sources of radiation at a frequency of 97 Mc/s. III. Outbursts». Aust. J. of Scientific Research A, 5 (1952), 32.
Примітки
Посилання Payne-Scott, Ruby Violet (1912—1981) in The Encyclopedia of Women and Leadership in the Twentieth Century
Solar Radio Burst Classifications with a description of Type I/II/III/IV bursts and sub-types