Миха́йлин — село в Україні, у Самгородоцькій сільській громаді Хмільницького району Вінницької області. Населення становить 640 осіб.
Історія Село запозичило назву від імені середньовічного Вінницького зем'янина Міхна (Михайла) Губинського. Він з братом, ім'я якого не відоме, був серед «ротмістрів і людей грошовитих».
В сер. XVI ст. для козаків було відведено частину губинських і самгородоцьких земель, де їм наділяли по волоці поля. Тут козаки мали свої хутори, пасіки і пашні. Урочище на самгородоцьких ґрунтах після відходу козаків Міхна (Михайла) Губинського стали називати Михайлин.
У 1598 р. воєвода Брацлавський Януш Збаразький купив землі самгородоцьких ґрунтів (Михайлин).
Після смерті воєводи і двох його синів землі дісталися Янушевій племінниці Анні. Вона вийшла заміж за Констянтина Вишневецького і принесла ці землі у родину Вишневицьких. Перед Хмельниччиною цими землями володів Ярема Вишнивецький, а його піддані, козаки, пішли воювати до Хмельницького. За це Ярема наказав понищити і розігнати «козако-руських людей» з усіх цих козацьких поселень (Михайлина).
Після смерті Яреми всі вцілілі нащадки розігнаних козаків повернулись до своїх земель (Михайлового урочища). Далі землі купив граф Протасій Потоцький. У 1791 р. за згодою останнього польського короля Станіслава Понятовського воєвода поселив на ґрунтах урочища Михайлин німецьких колоністів — голендрів. Тоді землі урочища посилено колонізувалися чужинцями. На значній частині урочища осіли козацькі нащадки і дали початок селу Михайлин.
Після банкруцтва Потоцького і другого поділу Польщі, чиновники разом із землею перейшли до Росії. Михайлином заволодів Абрамович.
Після скасування кріпосного права (1861) у селі нараховувалось тільки 54 двори.
На початку сімдесятих років село стало власністю поміщика Безика Федора Михайловича. До самої революції Михайлин знаходився у власності Олександра Павловича Безака.
За радянської влади у Михайлині був колгосп, потім відділок радгоспу Юзефо — Миколаївського цукрового комбінату, а тепер відділок САТ «Юзефо — Миколаївське».
В ніч на 20 липня 1941 через Михайлин пройшли останні частини червоних військ, а на ранок у село прийшли німецькі окупанти.
Радянська влада повернулася в село 2 січня 1944. Майже два з половиною місяці недалеко від села проходила передова лінія фронту. Молодь, в основному дівчата, допомагали солдатам: споруджували лінії оборони, підносили боєприпаси та інше.
Школа
В сер. XIX ст. все населення залишалося неписьменним, єдиним виключенням був піп.
Бл. 1882 на зборах громадян села було вирішено найняти селянську хату для навчання дітей. Учителем був місцевий житель Продиус Роман, який дістав початкову освіту у пана, будучи його козачком.
Навчанням було охоплено 20 учнів, які переважно були дітьми заможних селян. Бідняки не мали чим платити за навчання і тому школа для них була недоступна.
У 1896 селяни за свої кошти побудували хату, яка стала трикласна церковно-приходською школою. Учителем був Ярошевич Петро Федорович. У школі навчалося 30-35 учнів, викладання велося російською мовою. Учнів навчали читанню, письму та арифметиці. Головним предметом був закон Божий.
З 1920 школу за сприяння комзенаму перенесли в будинок, де до 1917 року жив панський економ. Школу було перетворено на повноцінну початкову з чотирма класами, у яких нараховувалось 60 учнів. Вчителем був Ткачук Микола Сергійович і його дружина Софія Федорівна, які мали відповідну освіту.
В селі все ще лишалося багато неписьменного населення, майже всі з них жінки. Учительський колектив за допомогою активу села організував вечірні заняття з малограмотними односельчанами і до 1928 все доросле населення вже було письменним.
У 1932 початкова школа у семирічну. У цьому ж році було добудовано класні кімнати, піонерську кімнату, учительську і кімнату для квартири вчителя. Школа була повністю забезпечена молодими висококваліфікованими кадрами. В той час у школі навчалися учні з навколишніх сіл (Лопатин, Миколаївка, Великий Степ, Флоріанівка). У школі було понад 250 учнів, навчання проводилось у дві зміни.
Під час Другої світової війни село зазнало німецької окупації і навчання фактично зупинилося, відновилося лише з поверненням совєтів 1 вересня 1944.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська62597.65 %російська121.88 %білоруська10.16 %інші/не вказали20.31 %Усього640100 %
Посилання Погода в селі Михайлин
Примітки
Джерела Павло Мельник «На споконвічних перехрестях»
Література Миха́йлин // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.331