Джеймс Міранда Стюарт Баррі (), при народженні Маргарет-Енн Балклі (; близько 1789, Корк — , Лондон) — англійський лікар і військовий хірург. Працював в Південній Африці, наприкінці кар'єри займав посаду генерального інспектора. Лікував поранених та хворих солдатів британської армії, а також покращував життя корінного населення. Першим в Африці виконав операцію кесаревого розтину, при якій вижили і мати, і дитина.

Попри те, що все своє доросле життя Баррі прожив як чоловік, він народився як дівчинка під ім'ям Маргарет-Енн. Баррі представляв себе як чоловіка, як мінімум, щоб мати змогу вступити до медичного університету та зробити кар'єру хірурга. Його біологічна стать стала відома громадськості та військовим колегам лише після посмертного огляду. Через те, що Баррі представлявся чоловіком не лише у публічному, а і в особистому житті, а також забороняв оглядати його тіло після смерті, існує думка, що його варто відносити до трасгендерних людей.

Життєпис

Юність та освіта

Джерел інформації про життя Маргарет-Енн Балклі мало, дещо можна дізнатись з її листувань. Це сприяло поширенню різних міфів та припущень. У детальному дослідженні юності Балклі Майкл дю Пріз стверджує, що вона народилась в місті Корк у 1789 році (дата народження вирахувана на основі згадки пані Балклі про свою 15-річну дитину у листі від 14 січня 1805 року). Інші джерела наводять 1792, 1795 та 1799 роки, але вони, швидше за все, засновані на неправдивих даних, які Маргарет-Енн, представляючись чоловіком, заповнювала в офіційних документах.

Маргарет-Енн Балклі була другою дитиною у сім'ї Джеремі та Мері-Енн Балклі. Мати була сестрою ірландського художника та професора образотворчого мистецтва Королівської академії мистецтв Джеймса Баррі. Батько керував важнею (споруда з великими вагами) на Торговій набережній () в місті Корк. Однак внаслідок поширення антикатолицьких настроїв серед населення його було звільнено з посади. Ця подія викликала фінансову кризу в сім'ї. Родина залишилась без підтримки батька (зрештою, батько через невиплачені борги опинився в одній з в'язниць Дубліна).

В 1803 році в родині з'являється третя дитина — Джуліанна. Дослідники Майкл дю Пріз та Джеремі Дронфілд припускають, що Джуліанна, офіційно представлена як сестра Маргарет-Енн, насправді була її дочкою. На їхню думку, вагітність, імовірно, стала наслідком сексуального насильства щодо неповнолітньої Балклі. Багато років потому хатня робітниця, яка опікуючись підготовкою тіла Балклі до поховання, виявила її справжню стать, а також післяпологові розтяжки, що може свідчити на користь припущення про ранню вагітність. Проте ряд інших дослідників, зокрема Енн Гайльманн, вважають, що Джуліанна була дочкою від позашлюбного роману матері. Непрямим підтвердженням цьому може слугувати те, що приблизно в той час батько вигнав дружину з дитиною з домуMargaret Ann Bulkley to James Barry, 14 January 1805., а пізніше написав дружині, що «вирішив їй пробачити»Jeremiah Bulkley to Margaret Anne Bulkley, 27 November 1809..

У 1804 році Маргарет (якій було біля п'ятнадцяти років) разом зі своєю матір'ю покинули Ірландію та перебрались до Лондона, де звернулись за допомогою до брата матері — Джеймса БарріMary Anne Bulkley to James Barry, 11 April 1804.Mary Anne Bulkley to James Barry, 14 January 1805.. Той відмовив їм у допомозі, оскільки на той момент не підтримував із сестрою стосунків вже понад тридцять роківMary Anne Bulkley to James Barry, 14 January 1805.. Проте спадок, отриманий після його смерті у 1806 році, а також підтримка з боку деяких його друзів забезпечили місіс Баклі та Маргарет відносно заможне життя.

Маргарет-Енн Балклі здобула освіту з перспективою стати гувернанткою, але, враховуючи відсутність інформації про будь-яку історію працевлаштування, схоже, їй не вдалось знайти роботу. Ймовірно, між Маргарет-Енн, її матір'ю місіс Мері-Енн Балклі та деякими впливовими ліберально налаштованими друзями її покійного брата Джеймса Баррі (а саме генералом Франсіско де Міранда, доктором Едвардом Фрайером, який став особистим вчителем Балклі, та Деніелом Рірдоном, адвокатом сім'ї) виникла таємна змова з метою дозволити неповнолітній Маргарет вступити до медичного училища. Закладом для навчання було обрано Единбурзький університет. Мати та Маргарет відчалили на кораблі з портового шотландського міста Літ 30 листопада 1809 року.

Відтак, щоб навчатись у медичному навчальному закладі, Маргарет-Енн Балклі назвалася Джеймсом Баррі — племінником покійного ірландського художника-романтика Джеймса Баррі і перебувала в цій ролі наступні 56 років. У листі до Деніела Рірдона, надісланому 14 грудня, Баррі прохав будь-які листи, адресовані Маргарет Балклі, пересилати до Мері-Енн Балклі (яку називав «своєю тіткою»), і, крім іншого, писав, що '…було б дуже корисно для місіс Балклі (моєї тітки) мати джентльмена, який піклувався б про неї на борту корабля і в чужій країні…'''. Хоча лист був підписаний «Джеймс Баррі», адвокат нерозбірливо написав на звороті конверта «Міс Балклі, 14 грудня»; цей доказ був вирішальним підтвердженням, що Маргарет Балклі та Джеймс Баррі — одна людина.

Прибувши до Единбурга в листопаді 1809 року, Баррі розпочав навчання в медичній школі Единбурзького університету як «студент медицини та літератури». Невисокий ріст Баррі, голос без ознак підліткової ломки, тонкі риси обличчя та гладка шкіра змусили багатьох підозрювати, що Баррі був надто молодим хлопчиком, що не досяг статевої зрілості. Тому сенат університету спочатку намагався не допустити Баррі до випускних іспитів. Однак Девід Ерскін, 11-й граф Б'юкена та друг доктора Едварда Фрайера, переконав сенат піти на поступки, і у 1812 році Баррі завершив університет кваліфікованим доктором медицини () . Потім переїхав до Лондона, записавшись на Осінній курс 1812/1813 рр. як учень Об'єднаних лікарень Гайя та Св. Томаса, де викладачами були Генрі Клайн і знаменитий хірург Естлі Купер. 2 липня 1813 року Баррі успішно склав іспит Королівської колегії хірургів Англії.

Медично-військова кар'єра

Потрапивши до армії 6 липня 1813 року, Баррі отримав посаду лікарняного помічника (). Спочатку він служив в Челсі, а потім на воєнно-морській базі Королівського флоту Британії Девонпорт, де 7 грудня 1815 року отримав підвищення до помічника хірурга, що рівнозначно отриманню звання лейтенантаLondon Gazette № 17096б с. 4, 2 січня 1816 рокуLondon Gazette № 17106, c. 205, 3 лютого 1816 року.

Після навчання на базі у 1819 році Баррі було відправлено до Кейптауна, у Південну Африку. Через графа Б'юкена Баррі передав вітального листа губернатору міста лорду Чарльзу Генрі Сомерсету. Завдяки успішному, навіть вражаючому, лікуванню хворої дочки лорда Чарльза, Баррі став близьким другом родини, підтримував тісні дружні стосунки з губернатором і став його особистим лікарем. А в 1822 році Сомерсет призначив Баррі колоніальним медичним інспектором (). Це було надзвичайне підвищення у посаді для Баррі, який до того мав невисоке військове звання. За 10 років роботи на посаді Баррі здійснив багато значних змін, серед яких: поліпшення систем санітарії та водопостачання, покращення умов утримання рабів, в'язнів та психічно хворих та забезпечення притулку для населення, ураженого проказою. Баррі також провів одну з перших відомих успішних операцій кесаревого розтину, в якій вижили і мати, і дитина. Новонародженого охрестили Джеймсом Баррі, ім'я передавалось в родині наступним поколінням, призвівши до того, що ім'я носив прем'єр-міністр Південної Африки Джеймс Баррі. У Баррі з'явились вороги через його критику місцевих чиновників та їхніх рішень щодо медичних питань, але дружба з губернатором сприяла тому, що ніхто відкрито не виступав проти нього.

22 листопада 1827 року Баррі отримав звання військового хірургаLondon Gazette № 18424, с. 2582, 18 грудня 1827 року. В 1828 році його було відправлено служити в Маврикій. У 1829 році Баррі ризикував, покинувши службу не у час відпустки, щоб повернутись до Англії, де зайнявся лікуванням хворого лорда Сомерсета і залишався там до його смерті в 1831 році. Пізніше Баррі відрядили служити на Ямайку, а в 1836 році на острів Святої Єлени. На острові сутичка з військовим хірургом-колегою призвела до того, що Баррі було заарештовано воєнно-польовим судом за звинуваченням у «поведінці, неприйнятній для офіцера та джентльмена». Однак, його було визнано невинуватим і почесно виправдано.

У 1840 році Баррі відправлено продовжувати службу на Підвітряні та Навітряні острови в Вест-Індії, де він зосередив свою увагу на сферах медицини та управління, а також на покращенні умов для військовослужбовців. На островах Баррі отримав підвищення до головного медичного працівника () медичного корпусу Королівської армії. У 1845 році Баррі захворів жовтою гарячкою і в жовтні відбув до Англії на лікарняний. Після одужання в 1846 році відряджений на службу в Мальту, де отримав кілька доган за те, що з незрозумілих причин займав в церкві місця, призначені для духовенства. В Мальті Баррі довелося боротись з загрозою холери, яка в 1850 році вилилась в третю холерну пандемію.

В 1851 році відправлений продовжувати службу на острів Керкіра, де 16 травня отримав підвищення до заступника генерального інспектора лікарень (), що еквівалентно званню підполковника ()London Gazette № 21210, с. 1296, 16 травня 1851 року. Звідси Баррі тимчасово відвідував Крим під час відпустки — запит на офіційне відрядження було відхилено — де вв'язався у суперечку з Флоренс Найтінгейл в казармах Селіміє. Після смерті Баррі, Найтінгейл написала наступне:Я ніколи в житті не отримувала такої нахабної оцінки — я, яка отримала більше, ніж будь-яка жінка, — від (тієї) Баррі, що сиділа на коні, коли я перетинала Госпітальну площу, в одному кашкеті, на сонці. (Він) тримав мене посеред натовпу солдатів, службовців комісаріату, табірників і т. д. і т. ін., кожен з яких поводився як джентльмен, поки мене лаяли, тоді як (вона) поводилася як звірюка. Після (її) смерті мені сказали, що (він) був жінкою. … Треба сказати, що (вона) була найзапеклішою істотою, яку я коли-небудь зустрічала.Зрештою, в 1857 році Баррі відправлено до Канади та 25 вересня присвоєно місцеве звання генерального інспектора лікарень (еквівалентно званню бригадного генерала)London Gazette № 6740, с. 873, 29 вересня 1857 року, Единбург. На цій посаді Баррі займався покращенням харчування, санітарії та медичного обслуговування для в'язнів, хворих проказою, а також для солдатів та їхніх сімей. Статус місцевого в званні Баррі було замінено постійним 7 грудня 1858London Gazette, № 22214, с. 5589, 31 грудня 1858 року.

Незалежно від місця, всюди, де в Британській імперії служив Баррі, його силами відбувались поліпшення санітарних умов, харчування солдат та інших недостатньо захищених груп населення. Баррі був обурений безпричинними стражданнями і обирав прямі та іноді безтактні способи вимагати покращення життя бідних та малозабезпечених людей, чим часто викликав роздратування чиновників та військових; кілька разів Баррі було заарештовано і засуджено за крайні прояви такої поведінки. Він дотримувався суворих і незвичних на той час поглядів на харчування, будучи повністю вегетаріанцем та зовсім відмовившись від алкоголю. Утримуючись від близьких стосунків з людьми, Баррі дуже любив домашніх тварин, особливо свого пуделя Сайкі (). В радіопостановці драматурга Жана Бінні «Лікар Баррі» (), (BBC, 1982) згадується Джон Джозеф Денсон () — чорношкірий слуга Баррі, найнятий ним в Південній Африці, який залишався поряд з лікарем до його смерті.

Смерть та викриття

Незважаючи на протести Баррі, 19 липня 1859 року його було звільнено з лав збройних сил через погане здоров'я та поважний вік. Посаду генерального інспектора лікарень зайняв Девід ДамбрекLondon Gazette, № 22289, с. 2803, 19 липня 1859року. Після відставки Баррі помер в Лондоні від дизентерії 25 липня 1865 року. Похований на кладовищі Кенсал-Грін у Лондоні.