Ладозький, пізніше Петровський або Староладозький канал () — побудований на початку XVIII ст. 117-кілометровий водний транспортний шлях уздовж берега Ладозького озера, що з'єднує річки Волхов і Неву. Кінцеві шлюзи розташовані в Шліссельбурзі і Новій Ладозі. Для свого часу канал був найбільшою гідротехнічною спорудою Європи. Після прокладки Новоладозького каналу на багатьох ділянках заріс або пересох.
Будівництво каналу розпочалося у 1720 році, українських козаків почали масово залучати до нього з 1721 року. Два роки підряд від гетьмана Івана Скоропадського вимагалося висилати на будівництво каналу по 10 тис. козаків щороку, не рахуючи допоміжного персоналу (візники, кухарі тощо).
Зокрема, у 1722 з Опішнянської сотні було послано 232 людини, а згодом лише 70 з них змогли повернутися.
У 1723 році квоту зменшили вдвоє через участь козацтва в завойовницьких походах царя Петра І в Каспійському регіоні. Людські втрати українських козаків у ході бойових дій були вдвічі меншими, ніж на будівельних роботах, за деякими даними, на будівництві каналу загинуло близько 10 тисяч українців.
Примітки
Посилання Канальні чи Канальські роботи // Ладозький канал // Слисаренко А. М. Украинское казачество на строительстве Ладожского канала // ГРАНІ, 2018. — Том 21, № 9. — С. 105—110.
Джерела