Діду́х (його ще називають: дід, коляда, колядник, сніп, корольЛеся Горошко, науковий співробітник Інституту народознавства НАН України у статті Юлії Курій, газета «Експрес»: Ялинка — це вже немодно! . — 30.12.2013 18:00) — українська різдвяна прикраса з колосків, первісно — язичницький ідол, символ предка-покровителя, зачинателя роду; а також — символ урожаю, добробуту, багатства. Дідух має вигляд вертикального поставленого снопа, що складається з найкращого збіжжя, може прикрашатися кольоровими нитками, стрічками, квітами, плодами.

Виготовлення Для дідуха добиралися колоски з першогоДванадцять місяців 1994: Настільна книга-календар Для молодшого шкільного віку / Авт.-упоряд. Скуратівський В. Т.; Ілюстрації Козіної І. П., Мягкової О. В., Павлюк С. І. — К.: Веселка, 1993. — 192 с. ISBN 5-301-01434-X снопа жита, пшениці чи вівсаСмоляк П. О. Роль зимових календарних обрядів в українському театральному мистецтві // Вісник Запорізького національного університету Збірник наукових праць. — № 1, 2010 . Напередодні свят зі стеблин обрядового снопа формували кілька пучечків, кожен з яких окремо обплітали соломинками чи обв'язували кольоровими нитками. Потім такі дольки-пучечки складали докупи й обкручували стрічками, формуючи пишний сніп. Знизу робили розгалуження типу ніжок, щоб дідух міг стояти в вертикальному положенні. Пучки колосся зверху обрамлялися кольоровим стрічками, паперовими або засушеними польовими квітамиЄ.Бадін, Дідух як святковий символ Нового року // Борисфен Науковий журнал. — 2010, № 1..

До сучасних дідухів можуть додаватися рис, просо, різні трави, ягоди, як-от калина. Кількість колосків у пучках може бути кратною 4 (кількості тижнів у місяці), 7 (кількості днів у тижні) чи 12 (кількості місяців у році). Кожному виду злаків, буває, надається символізм окремої пори року; в такому разі загалом їх 4. Додатково, сучасні творці дідухів надають їм символізму за ярусами: нижній (розгалужені ноги) символізує світ померлих, середній — світ живих, верхній — світ богів.

Походження Дослідники повʼязують традицію дідуха з давнішим обрядом щорічного встановлення на покутті тотемної фігури першопредка, якому залишали їжу для духів. Ймовірно, такі фігури виготовляли з нетривких матеріалів (солома, малюнок), тому археологічних решток не збереглося. Після поширення християнства місце тотема на покутті зайняли ікони.

В обрядовості Дідухом обирався перший житній, пшеничний або вівсяний сніп, який з почестями забирали з поля під час зажинок чи обжинок. Далі дідух зберігався до різдвяних свят у клуні.

На Свят-вечір господар будинку (іноді разом з сином) забирав дідух і обходив із ним обійстя. Далі вносив дідух до хати і, переступивши поріг, знімав шапку та промовляв віншування: «Віншую вас з щастям, здоров'ям, з цим Святим Вечером, щоб ми в щасті й здоров'ї ці свята провели та других дочекались — від ста літ до ста літ — поки нам Пан Біг назначив вік!». Потім господар ставив дідух на покутті під іконами. В деяких місцевостях дідух міг доповнюватися 12-ма в'язками сіна.

Свою обрядову роль він виконував упродовж усіх Різдвяних свят, зберігався в оселі до Нового року або до Водохреща. Після цього дідух виносили з настанням темряви на вигін або в сад і спалювали, щоб прикликати цим весну. Попіл дівчата потім висипали на город «щоб родили огірки».

Дідухи в різдвяно-водохресному циклі свят можуть різнитися за виглядом і деталями обрядів, що зумовлено впливом християнської традиції, зміщенням у календарі, розмиттям чи втратою внутрішньої форми звичаїв та обрядів, змінами в традиційному способі життяВолодимир Галайчук. Різдвяно-водохресні свята в околицях Кременця // Вісник Львівського університету. Серія історична Збірник наукових праць. — 2009, Вип. 44..

Відповідники дідуха в сербів — «баднякове дерево» — дубовий пеньок, политий медом, вином і посипаний пшеницею, який потім підпалювали.

У сучасних публікаціях дідух іноді описується як аналог святкової ялинки.

Символізм Перший або останній сніп, або інша частина врожаю має особливе значення в більшості хліборобських культур і наділяється в віруваннях магічною силою. Сніп — поширений символ об'єднання, інтеграції та сили. В християнській культурі також символізує святих і Христове воскресіння: як сніп є частиною щорічного врожаю, так Христос постає частиною загального обіцяного воскресіння всіх людей.

Конкретно дідух найчастіше трактується як символ родинного предка, а також як символ предка народу, Господа — первісного ідеального господаря. На думку Ксанофонта Сосенка, оригінальність дідуха полягає в тому, що він символізує не окрему особу, а предка рідні взагалі. Тому дідуху й не приносили жертви-пригощання, але водночас охоче чекали його появи в хаті. Додатково дідух асоціювався з Місяцем як символом господаря, що відображено в колядках, де «ясний місяць — пан-господар, ясне сонце — його жона, ясні зірки — його діти».

За версією Джеймса Джорджа Фрейзера, як викладено в праці «Золота гілка», сніп у багатьох хліборобів символізує духа врожаю, який завдяки збереженню снопа та особливим ритуалам, пов'язаним з його знищенням, переноситься від минулого врожаю до наступного. Натомість інші пояснення цих традицій можна вважати пізнішими нашаруваннями, зумовленими змінами в культурі та релігії людей, які цих традицій дотримуються.

Дідух в творах класиків української літератури В повісті «Під тихий вечір», написаної в 1923 році, Богдан Лепкий згадує про Сніп, який українці встановлювали на Різдво, так:

Про Сніп на Різдво розповідається в повісті «Причепа» Нечуя-Левицького, де автор розповідає, звідки беруться відступники. В цьому випадку українська традиція занепадала в родині, де син одружився з полячкою:

Галерея

Див. також Різдвяні прикраси українців Різдвяний павук Покуття (елемент домівки) Символіка українців Культ предків

Примітки

Література Українське народознавство: Навч. посібник / За ред. С. П. Павлюка, Г. Й. Горинь, Р. Ф. Кирчіва. — Львів: Фенікс, 1994. — 608 с. ISBN 5-87332-037-3, с. 130—131. Бобкова Сюзанна. У львівського дідуха — кілометрова косичка // Леополіс, 3.01.2008, с. 5. Плугатор Галина. Дідух до столу — зло з хати // Сім'я і дім Скуратівський В. Т. Дідух. — К. : Освіта, 1995. — 272 с. — ISBN 5-330-02487-0.

Посилання

Дід, дідух //