Danganronpa 2: Goodbye Despair

— японська пригодницька візуальна новела 2012 року, розроблена компанією Spike Chunsoft для PlayStation Portable. Сиквел Danganronpa: Trigger Happy Havoc, друга у серії відеоігор Danganronpa. За відеогрою створено низку манґа-адаптацій та спін-офів. Сюжет гри обертається довкола розгадок вбивств, які здійснюють учні старшої школи, ізольовані на групі безлюдних островів. Danganronpa 2 отримала переважно позитивні відгуки критиків.

Ігровий процес Базова структура, ігровий процес та розповідь історії відеогри такі ж, як і в Danganronpa: Trigger Happy Havoc, першій грі в серії. Як і в попередній грі, у Danganronpa 2: Goodbye Despair протагоністом виступає учень престижної старшої школи Кібоґаміне, який впродовж розвитку подій відеогри змушений розслідувати низку вбивств своїх однокласників. Цього разу головним героєм стає Хаджіме Хіната, що разом із 15 іншими учнями вирушає на віддалений тропічний острів Джаббервок. Їм дається лише один спосіб вибратися — вбити когось зі своїх однокласників. Стоїть ж за проведенням цієї смертельної гри Монокума, роботизована іграшка-ведмідь.

Після кожного вбивства починається етап розслідування, під час якого потрібно шукати докази та отримувати показання інших учнів. Опісля відбувається «класний суд», на якому гравець, використовуючи знайдені докази, повинен виявити вбивцю. У разі успішного викриття вбивці суд завершується стратою злочинця, втім, якщо цього зробити не вдається, то порушник успішно «випускається» з навчального закладу, а решта учнів, включно з Хаджіме, страчуються Монокумою. Під час суду гравець проходить низку міні-ігор, які були доповнені, порівнюючи з попередньою відеогрою. Зокрема тепер гравець повинен шукати не лише суперечності в словах інших, але також і підтверджувати їхні твердження доказами.

У проміжках між вбивствами у гравця є вільний час, під час якого Хаджіме може спілкуватися зі своїми однокласниками. У вільний час чи під час розслідування гравець має змогу відвідувати різні локації на острові як звичайним переходом, так і за допомогою швидкого подорожування. Під час переміщення між локаціями камера розміщена з бічної точки зору, проте при їхньому відвідуванні змінюється на вигляд від першої особи. В ігровому меню є міні-гра, у якій потрібно піклуватися за тамагочі-подібну домашню тварину.

Як і в попередній грі, у Danganronpa 2 є режим гри, в якому за альтернативним розвитком подій Усамі виграє перший поєдинок з Монокумою і з'являється можливість завершити розвиток відносин з усіма персонажами, з якими не вдалося цього зробити під час проходження основної кампанії.

Сюжет Хаджіме Хіната вступає до , найпрестижнішої старшої школи в країні, до якої запрошують навчаються лише найобдарованіших у своїй сфері діяльності учнів. У перший же день він за дивних обставин зустрічає своїх 15 майбутніх однокласників і підозрілу роботизовану іграшку-кролика на ім'я Усамі. Усамі повідомляє, що всі учні разом негайно в обов'язковому порядку вирушають у шкільну подорож на віддалений тропічний острів. І, майже миттєво дивним чином опинившись на острові, перед учнями встановлюється низка правил, які передбачають мирний відпочинок на новому місці, хоча й перешкоджають їхньому поверненню. Попри обурення дивністю всієї ситуації, більшість друзів сприймають нагоду відпочити досить привабливим сценарієм.

Та нетривалий спокій школярів перериває поява Монокуми — роботизованої іграшки-ведмедя, який, побивши Усамі, забирає повноваження своєї «молодшої сестри», перейменовує її на Мономі і встановлює понад наявних правил низку своїх. Зокрема, правило про те, що учень може покинути острів лише за однієї умови — вбити когось зі своїх однокласників. Він пояснює, що після того, як відбувається вбивство, дається певний час на його розслідування, опісля чого починається . На суді учні повинні з'ясувати обставини вбивства, виявити вбивцю і проголосувати за того, кого вони вважають винним. Якщо вони голосують вірно, Монокума страчує вбивцю, а решта продовжує жити своїм життям на острові. Проте якщо ж більшість віддасть свої голоси за невірну особу, справжній вбивця «випускається» зі школи, а на усіх решта очікує страта.

У міру розвитку подій Монокума намагається усіляко мотивувати учнів на скоєння вбивств і ті таки відбуваються. Водночас учні з'ясовують усе нові обставини стосовно свого становища — те, що вони перебувають на групі островів, відомих під спільною назвою як , які невідомим чином збезлюдніли та зазнали дивних змін. Також школярі дізнаються, що вони насправді вже навчалися разом у старшій школі Кібоґаміне декілька років, проте їхні спогади про це були стерті , яка імовірно і стоїть за їхнім ув'язненням на острові. Переживаючи як тяжкі випробування, так і короткочасні моменти радості, однокласники поступово зближуються один з одним.

Під час п'ятого суду викриваються члени «Організації майбутнього» — Мономі та Чіакі Нанамі. Остання також неочікувано виявляється винною у вбивстві Наґіто Комаеди, яке вона скоїла, сама того не усвідомлюючи. Монокума страчує Мономі та Чіакі.

На останньому, шостому, суді стає відомо, що усі учні насправді перебувають у віртуальній симуляції, до якої їх помістили представники «Організації майбутнього», а Усамі та Чіакі були їхніми віртуальними наглядачами і ніколи не існували в реальному світі. Усі, хто помер усередині симуляції, у реальності потрапили в глибоку кому. З'ясовується, що всі 15 однокласників носять титул і були уцілілими соратниками Джюнко Еношіми, організаторки смертельної гри в стінах Кібоґаміне, проте їхні віртуальні образи були створені без шкільних спогадів, тому в симуляції вони не знали про це. Ба більше, стає відомо, що Хаджіме Хіната під час навчання внаслідок експерименту академії Кібоґаміне перетворився зі звичайного школяра платного відділення в надзвичайно талановитого учня й отримав нову особистість під ім'ям Ідзуру Камукура, проте пізніше потрапив під вплив Джюнко. Ідея про їхнє розміщення всередині симуляції належала Макото Наеґі, одному з шести учнів, які вижили у смертельній грі у стінах академії Кібоґаміне і пізніше приєдналися до «Організації майбутнього». Метою цього було стерти спогади про шкільні роки, коли учні й впали в розпач, і відновити в них надію. Проте це рішення було прийняте всупереч міркуванням головного офісу «Організації майбутнього», за якими усі виявлені носії таких титулів повинні бути негайно ліквідовані. Втім, викривається, що після смерті Джюнко носії титулу «Розпач» спланували із самого початку потрапити до рук «Організації майбутнього» і бути поміщеними в симуляцію, щоб туди зрештою заманити уцілілих попередньої гри. Це й вдається зробити.

Монокума показує своє справжнє обличчя в образі штучного інтелекту, створеного на основі особистості Джюнко Еношіми та занесеного Ідзуру всередину віртуальної симуляції. Штучний інтелект Джюнко дає для голосування учням два варіанти — «випуститися» (покинути віртуальну реальність) або залишитись назавжди у ній. У першому випадку, за словами штучного інтелекту Джюнко, учні прокидаються і в їхні тіла в реальному світі завантажуються спогади, які вони отримали під час перебування у віртуальній симуляції, їхні шкільні спогади зникають, а усі, хто помер усередині симуляції, повертаються до життя. Коли вже учні мають намір голосувати за перший варіант, їх зупиняє Макото, який разом з двома іншими учасниками попередньої смертельної гри, Кьоко Кіріґірі та Бякуєю Тоґамі, потрапляють у симуляцію для порятунку уцілілих учнів. Наеґі повідомляє, що за планом Джюнко після голосування учнями за вихід із симуляції свідомість померлих однокласників заміниться копіями штучного інтелекту Джюнко. Втім, Макото розповідає про створений на випадок непередбачуваної ситуації альтернативний аварійний вихід із симуляції, за яким учні прокинуться, проте залишають тими, ким вони були до потрапляння в симуляцію — носіями розпачу, усі спогади про те, що сталося всередині симуляції, зникнуть, усі, хто помер всередині симуляції, залишаться перебувати в комі, а штучний інтелект Джюнко зітреться. Для Хаджіме це ще й імовірно означатиме зникнення його справжньої особистості і її заміну Ідзуру Камукурою. Попри тяжкі можливі наслідки, учні сповнюються надією та мужністю і спільно приймають рішення покинути симуляцію аварійним виходом.

В епілозі Макото, Кьоко та Бякуя полишають однокласників, які вирішили залишитися на острові, щоб, як припустила Кьоко, доглядати за тими з них, хто залишився в комі. Хаджіме, споглядаючи за відплиттям трійці, твердо приймає рішення продовжувати жити саме як Хаджіме Хіната.

Персонажі

Учні

Титул: Головний герой. Надзвичайно захоплювався академією Кібоґаміне. Перед четвертим судом Наґіто з'ясовує і розкриває те, що Хаджіме насправді не володіє ніякою здібністю, а навчався в старшій школі у відділі з учнями на платній основі. На останньому суді ж з'ясовується, що Хаджіме під час свого навчання через надзвичайне захоплення Кібоґаміне був обраний академією для експерименту зі створення надзвичайно талановитої людини, гідної титулу . Експеримент передбачав зміни в мозку піддослідного і повну зміну його особистості — після нього він отримав ім'я , на честь засновника навчального закладу. Втім, згодом Ідзуру потрапив під вплив Джюнко Еношіми й, ставши лідером носіїв , скоїв низку вбивств. Після смерті Еношіми та потрапляння до рук «Організації майбутнього» саме він помістив у віртуальну симуляцію штучний інтелект Джюнко перед тим, як його спогади були стерті. Один з уцілілих учнів, які перемогли на останньому суді.

Титул: Звичайний хлопець, потрапив до академії Кібоґаміне завдяки виграшу в лотереї, за що й отримав свій титул. Зовсім не вважає себе талановитим і захоплюється учнями Кібоґаміне, тими, хто має справжні таланти. Через невідому причину одержимий вірою в надію і ненавидить розпач. Готовий підтримати будь-кого, хто має більшу надію, навіть якщо це вбивця, чия надія — вибратися з острова шляхом пожертви життями своїх однокласників. Заявляє, що готовий навіть бути вбитий задля цього. Намагається всіляко надихнути надією інших і вірить, що чим більший розпач людям доводиться переживати, то тим більшою надією це наприкінці повертається. Протягом подій гри йому дійсно неодноразово дуже везе — він організовує перше вбивство руками Терутеру, виграє в «російську рулетку» з п'ятьма зарядженими патронами з шести, стає причиною викриття особистості наглядача з «Організації майбутнього» тощо. Перед четвертим судом дізнався, що усі учасники смертельної гри, включно з ним, були носіями титулу «Розпач». Через це він зневірився в однокласниках і став шостою жертвою, підлаштувавши власне вбивство таким чином, щоб вбивцю неможливо було визначити напевне, що мало б призвести до порятунку невідомого наглядача з «Організації майбутнього» та страти решти уцілілих. Саме талант Наґіто посприяв цьому — вбивцею виявилася Чіакі. Проте викриття її особистості іншими однокласниками на суді та їхня віра в те, що Комаеда дійсно надзвичайно щасливий, зрештою не дала змогу плану Наґіто повністю втілитися в життя. Нетривалий проміжок часу гравець слідкує за перебігом подій від імені Наґіто.

Титул: Прихильниця відеоігор. Наприкінці з'ясовується, що вона була створена «Організацією майбутнього» для спостереження за процесом реабілітації учнів. Ненавмисне стала вбивцею Наґіто. Страчена разом з Мономі на п'ятому суді.

Титул: Принцеса з королівської родини, яка править у вигаданому європейському . До Кібоґаміне потрапила за . Захоплюється Японією (насамперед японськими телевізійними драмами) і містичними речами (окультизмом, темою серійних вбивць). Має привітний і дещо наївний характер. Наприкінці гри стала недоброзичливо ставитися до Кадзуїчі, оскільки вважала, що той переслідує її, натомість знайшла спільну мову з Ґандамом і була вражена стратою останнього. Одна з уцілілих учнів, які перемогли на останньому суді.

Титул: