«На все життя, що залишилося…» () — радянський телевізійний, чорно-білий художній фільм 1975 року, друга екранізація повісті Віри Панової «Супутники».
Про фільм Цей фільм, випущений до 30-річчя Перемоги у Німецько-радянській війні, являє собою ремейк фільму «Поїзд милосердя» 1965 року. Він складається з чотирьох серій, що розповідають про фронтовий санітарний поїзд, який називають «поїздом милосердя». Чотири роки там рятують поранених. Тонка режисерська робота Петра Фоменка і хороше втілення акторами яскравих і точних образів медиків і пацієнтів відтворюють всі страшні відчуття кривавої війни, яка стараннями лікарів і медсестер стала милосердною для солдатів. Одним зі сценаристів фільму став Борис Вахтін, рідний син письменниці Віри Панової, автора літературної першооснови фільму.
Сюжет Глядачі знайомляться з героями на самому початку фільму, коли комісар Данилов, проходячи по санітарному поїзду, заглядає в купе. При цьому проходять спогади комісара Данилова, молодої і чарівної Оленки Огородникової, доктора Бєлова про мирне, спокійне і, головне, щасливе життя. Коли з'являється звістка про початок війни, комісар Данилов формує потяг і підбирає персонал.
У другій серії з'являються нові герої — тяжкопоранені солдати, які зберегли після численних операцій і ампутацій надію і оптимізм — їх більшість, вони не впали у відчай і продовжують жити і радіти життю. На їх фоні виділяється трагічний персонаж Жигалова — морський офіцер, який не хоче жити калікою. В купе оптимістів яскраво виділяється паралізований молодший лейтенант Крамін (його грає Валентин Гафт), який частенько повторює слівце «чарівно», що мимоволі залишається в пам'яті глядачів. Зустріч Краміна з дружиною стала однією з найяскравіших сцен картини.
Третя серія оповідає про важкі військові будні медиків, які розбавлені кількома веселими і цікавими епізодами — про курника на колесах, великими і невеликими романами (Юлії Дмитрівни, старшої медсестри, з доктором Супруговим, медсестри Фаїни з Низвецьким). Все це доповнюється трагічними вставками про сумні події в житті багатьох героїв і їхніх сімей, різкі трагічні повороти в їхніх долях. На цьому тлі виділяється епізод, коли Данилов дізнається про загибель дружини і дочки Бєлова в обложеному Ленінграді восени 1941 року.
Четверта серія розповідає про те, якими гіркими для головних героїв виявилися дні напередодні Перемоги. Оленка Огородникова дізнається, що Даня, якого вона любила, одружився з іншою. Бєлов, опинившись нарешті в своєму улюбленому місті, Ленінграді, на місці свого будинку бачить одні руїни. Юлія Дмитрівна зрозуміє справжню сутність спочатку коханого нею Супругова в епізоді з невеликим скромним пайком.
Однак всі ці труднощі, великі і маленькі прикрощі в житті головних героїв будуть закриті почуттям надії, радістю спільної справи в ім'я Перемоги, і на все життя невеликий поїзд милосердя стане цілющим бальзамом для душ, які зіткнулися з ним.
У ролях
Олексій Ейбоженко — комісар Данилов Ернст Романов — начальник поїзда доктор Бєлов Людмила Арініна — Юлія Дмитрівна Таїсія Калинченко — Олена Огородникова Світлана Карпінська — операційна сестра Фаїна Михайло Данилов — доктор Супругов Григорій Гай — завгосп Соболь Пантелеймон Кримов — Сухоєдов Гліб Стриженов — Кравцов Георгій Штиль — Горємикін Тетяна Чернецова — медсестра Смирнова Володимир Богін — Нифонов Євген Соляков — Даня Майя Булгакова — Дуся Валентин Гафт — паралізований молодший лейтенант Крамін Кіра Головко — Сонечка Михайло Жигалов — капітан-лейтенант без ноги Сергій Заморєв — Низвецький Маргарита Захарова — Васька Валерій Золотухін — Саша Микола Пеньков — Лутохін Володимир Пучков — Колька Пухов Маргарита Терехова — вчителька Фаїна, пізніше — вагітна з ампутованою ногою Ніна Ургант — тітка Таня Тетяна Щуко — ''дружина Кравцова
Знімальна група Сценарій: Борис Вахтін, Петро Фоменко Режисер-постановник — Петро Фоменко Оператор-постановник — В'ячеслав Бабенков Художники-постановники: Володимир Лебедєв, Микола Субботін, Генрієтта Джагізян Композитор — Веніамін Баснер Звукооператор — Моріс Вендров Монтаж: Лідія Денисова, Лариса Нестерова Виконання пісень: Петро Фоменко і Таїсія Калинченко Автори слів пісні: Борис Вахтін, Петро Фоменко
Посилання