Володимир Андрійович Фаворський (; 14 березня 1886, Російська імперія — 29 грудня 1964 Москва, СРСР) — російський та радянський графік, майстер портрета, ксилографії та книжкової графіки, мистецтвознавець, сценограф, живописець-монументаліст, педагог і теоретик образотворчого мистецтва, професор.

Академік Академії мистецтв СРСР (1962; член-кореспондент 1957). Народний художник СРСР (1963). Лауреат Ленінської премії (1962).

Життєпис Володимир Фаворський народився в Москві, в сім'ї адвоката. Перші навички в малюванні здобув удома під керівництвом матері — художниці О. В. Шервуд. У 1903-1905 займався в школі-студії К. Ф. Юона, відвідував вечірні заняття по скульптурі в Строгановском художньо-промисловому училищі. Після закінчення московської гімназії номер 5 в 1905 виїхав до Німеччини. У Мюнхені Фаворський навчався малюнку і живопису в школі Шимона Голлоші. Спочатку він хотів піти до більш знаменитому Ашбе, але той в 1905 помер. У 1930-х в Московському інституті образотворчого мистецтва у Фаворського виникне конфлікт з І. Е. Грабарем, свого часу навчалися у А. Ашбе (ймовірно, позначилося відмінність шкіл). Одночасно з навчанням малюнку і живопису Фаворський відвідував в Мюнхені заняття на мистецтвознавчому відділенні філософського факультету: слухав лекції Ханса Корнеліуса (послідовника А. Гільдебранда), Адольфа Фуртвенглера, Карла Фолля. Голлоші познайомив молодого Фаворського з творчістю Ханса фон Маре — члена «римського гуртка», до якого входив і Гільдебранд. На уроках у Голлоші Фаворскому відкрилося, що «Маре і Сезанн пов'язані воєдино». У 1907 повернувся в Москву.

У 1907 Фаворський вступив на історико-філологічний факультет Московського університету. У 1913 він закінчив мистецтвознавчий відділення цього факультету, яке було організовано з ініціативи професора Миколи Ілліча Романова (який створював разом з І. В. Цвєтаєвих Музей образотворчих мистецтв в Москві) і студентів Б. Р. Віппера, К. Н. Істоміна, Д. С. Недовіча, В. А. Фаворського. Тема дипломної роботи Фаворського — «Джотто і його попередники», в ній він спробував проаналізувати складність просторових відносин в живопису італійського проторенессанса. В цей же рік в Москві відкрилася перша виставка давньоруських ікон із зібрання Сергія і Степана Рябушинських. Тоді ж Фаворський працював над перекладом на російську мову з німецької книги А. Гільдебранда «Проблема форми в образотворчому мистецтві».

З 1921 Фаворський викладав у ВХУТЕМАСе, в 1923-1925 був ректором. Як і в німецькому Баухаузе, у ВХУТЕМАСе, створили «основне» (підготовче) відділення, де читали загальний пропедевтичний курс «формальної композиції». Його авторами були Фаворський, П. Я. Павлинов, К. Н. Істомін. У 1921-1924. на запрошення Фаворського у ВХУТЕМАСе викладав теорію мистецтва П. А. Флоренський. Фаворський викладав на графічному факультеті ксилографію (гравюру на дереві), на основному відділенні читав курс «Введення в теорію просторових мистецтв», на графічному факультеті також — «Теорію композиції» і «Теорію графіки». Програма курсу «Теорія композиції» збереглася в архівах художника, вона складена, безумовно, під впливом книги Гільдебранда «Проблема форми в образотворчому мистецтві» В. Г. Власов. Фаворский и ВХУТЕМАС // Простір культури. — М. : «Дім Бурганова» — 2009. — № 2. — С. 170—181 .

Сім'я та нащадки Дружина художника — Марія Дервиз (1887-1959), дочка художника Володимира Дмитровича Дервіза (1859-1937); по материнській лінії внучка відомих педагогів Я. М. Симоновича та А. С. Симонович, племінниця В. О. СєроваВолодимир Дмитриевич Дервиз . Їх діти: Фаворский Микита Володимирович (1915—1941). Помер. Фаворский Іван Володимирович (1924—1945). Помер. Марія Володимировна Фаворская-Шаховская (1928) — художник-кераміст, її чоловік, хрещений син Фаворського — Дмитро Михайлович Шаховской (1928—2016) — скульптор, автор годин на фасаді Театру Образцова, син православного священика Михайла Шика, розстріляного в 1937, і представниці старовинного дворянського роду Наталії Дмитрівни ШаховськоїЖурнал «Нескучний сад», авторів книги про Фарадей «Загадка магніту». На се рід Фаворський (по лінії Володимира Андрійовича Фаворського) припинився. Іван Дмитрович Шаховской — художник. Його дружина Олена Миколаївна — професійний художник. Микола Іванович Шаховской — художник, компьютерний графік. Софія Івановна Касьян — художник Наталія Дмитрівна — поет та перекладачВек перевода. Єлизавета Олександрівна Журавлева Дарина Дмитрівна — майстер декоративно-прикладного мистецтва. Михайло Володимирович Сарабьянов — правнук художника (син Дарини та Володимира Сарабьянова), художник-ксилограф Іван Володимирович Сарабьянов — художник-реставратор Марія Володимирівна Сарабьянова — живописець

Творчість і теорія мистецтва У 1923 А. М. Ефрос назвав Фаворського «Сезанном сучасної ксилографії». Розглядаючи ранні гравюри і малюнки художника, ми ясно відчуваємо напруженість образотворчого простору. Як Сезанн за допомогою кольору, так і Фаворський штрихом і тоном створює складні відносини «виступаючих» і «відступаючих» форм. Іноді «порожні» ділянки паперу стають формою і виглядають активніше, ніж чорна друкарська фарба або олівцем штрих. Ці «інтенції» далекі від пасивного змальовування «об'єктивної» натури, вони утворюють особливу феноменологічний, або концептуальний, простір.

«Все, що ми сприймаємо, — писав Фаворський в статті „Про композиції“ (1932), — рухається і живе в просторі і часі. Тому будь-яка реальність повинна зображуватися не тільки тривимірно, а й неодмінно з урахуванням руху фігури». Свою думку Фаворський уклав так: «композиція — це є зображення часу». Майстер наполегливо доводив і демонстрував на прикладі своїх гравюр, як взаємодіють чорне і біле — одне і те ж зображення ми можемо сприймати як чорне на білому або як біле на чорному, це створює просторовість гравюри, одночасно «в кольорово-просторові відносини вступає білизна паперу», а відчутні, рухові відчуття надають зображенню просторово-часову цілісність. Причому «чорне в гравюрі виглядає активніше, матеріальніше», воно «чинить опір», протидіє білому, а біле «не пускає чорне», що і виражає гравюрний штрих. Наводячи до єдності протилежні початку, художник осягає можливість «цілісно сприймати, бачити і зображати разнопространственное і різночасне»Фаворский В. А. Лекції з теорії композиції. 1921—1922 // Фаворский В. А. Літературно-теоретична спадщина. — М.: радянський художник, 1988. — C. 71-194. — ISBN 5-269-00094-6.

Фаворський відродив класичну чёрноштріховую гравюру на дереві і створив вітчизняну школу книжкової ілюстрації. Фаворський і його послідовники в 1910-1930-х. рішуче відмовилися від білого штриха, повернулися до середньовічної техніки, але при цьому по-новому стали вирішувати завдання особливої, специфічної для мистецтва гравюри цілісності просторових відносин зображення на площині білого аркуша паперу. Формальна інтенсивність взаємодії чорного і білого тонів, «милозвучність» і декоративність гравюр художників нової школи сприяли їх органічному «входженню» в композицію книги «як цілісного організму» (визначення Фаворського). Ілюстрації будувалися без обрамлень — вільним плямою на білому полі аркуша як особливому образотворчому просторі — та, отже, активно взаємодіяли з простором книги. Конструктивність зображень — ілюстрацій, віньєток, заставок, органічний зв'язок зображень зі шрифтом, який також «конструювали» художники школи Фаворського, створювали оригінальні художні тропи, особливу метафоричну мову, зближує графіку і мистецтво словаВласов В. Г. Теорія формоутворення в образотворчому мистецтві. Підручник для вузів. — СПб.: Изд-во СПбГУ, 2017. — C. 88-98. — ISBN 978-5-288-05732-8.

Художники школи Фаворського Серед перших учнів «кола Фаворського», який сформувався до 1929 були М. М. Аксельрод, А. Д. Гончаров, Б. В. Грозевскій, П. Я. Павлинов, Н. І. Падаліцин, М. Л. Фрам, І. А. Шпинель.

У грудні 1921 при Петроградському університеті було засновано видавництво Філософського суспільства. Його діяльність розпочалася з видання творів Платона, звідси виникла назва (в латинській транскрипції): «ACADEMIA». З 1923 видавництво розміщувалося при Інституті історії мистецтв графа В. П. Зубова («Зубовском інституті») на Ісаакіївській площі в Петрограді. У 1929 його перевели до Москви. У 1932 в СРСР з Італії повернувся «пролетарський письменник» А. М. Горький. У радянській історії він вважається організатором московського видавництва «ACADEMIA». Директором в 1933 призначили Л. Б. Каменєва, який разом з Горьким задумав і здійснив видання серії «Скарби світової літератури». Для оформлення і створення ілюстрацій були запрошені кращі художники, в тому числі ксилографії школи Фаворського. Учнями Фаворського були С. Д. Бігос, А. Д. Гончаров, А. А. Дейнека, Ольга Дейнеко, Г. А. Ечеістов, Ф. Д. Константинов, Л. Р. Мюльгаупт, М. І. Пиків, Ю. І. Піменов, М. І. Поляков, А. Г. Тишлер В. Г. Власов. Московська школа ксилографії // Власов В. Г. Новий енциклопедичний словник образотворчого мистецтва: в 10 т. СПб.: Азбука-Классика. Т. 5, 2006.С. 648—653 .

Твори Груповий портрет з лежачими фігурами. 1910. Гравюра на дереві. Святий Георгій. 1911. Гравюра на дереві. Автопортрет. 1912. Індійська туш, гуаш. Портрет художника К. Істоміна. 1918. Гравюра на дереві. Вид Москви з Воробйових гір. З «Московської серії». 1918. Гравюра на дереві. Буквиці до книги Анатоля Франса «Думки пана Жерома Куаньяра». 1918. Жовтень 1917 року, 1928 Ф. Достоєвський, 1929, Пушкін-ліцеїст, 1935, Серія «Великі російські полководці», 1945—1947

Ілюстрації і книги «Судження пана Жерома Куаньяра» А. Франса, 1918, «Уявність в геометрії» П. Флоренського (вид. 1922) «Книга Рут» (1925) «Данте. Vita nova»(1934), «Тамара» А. Глоби (вид. 1923), «Труди і дні Михайла Ломоносова» Г. Шторми (вид. 1934), «Гамлет, принц Датський» У. Шекспіра (1941), «Сонети» Шекспіра (вид. 1948), Збірник «Роберт Бернс в перекладах С. Маршака» (вид. В 1950), «Слово о полку Ігоревім» (вид. 1954), «Борис Годунов» (1955, вид. 1956), «Маленькі трагедії» (вид. 1961) «Джангар» Наша давня столиця (вид. В 1950).

Театр «Давид». М. Королькова. Театр маріонеток, петрушек і тіней. 1918. Давид. Лялька-маріонетка. Дерево, розпис; Висота 65 Голова Голіафа. Дерево, розпис; Висота 19 Голова жінки біблійного типу (Мелхола?). Дерево, розпис; Висота 25 Голова старого біблійного типу (Самуїл?). Дерево, розпис; Висота 52 Музей театральної ляльки при Державному центральному театрі ляльок.

«Ліпанюшка» (за казкою А. Афанасьєва). Театр маріонеток, петрушек і тіней. 1918. Ляльки-маріонетки: Старий. Дерево, розпис; Висота 61 Стара. Дерево, розпис; Висота 56 Баба Яга. Дерево, розпис; Висота 50 Музей театральної ляльки при Державному центральному театрі ляльок.

Ляльки-маріонетки до невідомого спектаклю. 1918. Горбань. Дерево, розпис; Висота 40 Стара. Дерево, розпис; Висота 40 Дівчина. Дерево, розпис; Висота 40 Власність сім'ї П. Я. Павлинова.

«Дванадцята ніч» У. Шекспіра — МХАТ II. 1933 — Ескізи. Загальна декораційна установка. Папір, акварель, гуаш, туш: 38,9 Х 58,4 Панно до сцени «Комора». Папір, акварель, гуаш, туш: 54,8 Х 63,6 Завіса до сцени «Берег моря» (Буря). Папір, акварель, гуаш, туш: 44 Х 68 Деталі макета — силуети рельєфів, фіранки, промальовування архітектурних деталей. Папір, акварель. Костюми (8). Папір, акварель. Державний театральний музей імені А. А. Бахрушина.

Задник: Місто. Папір, акварель: 39,5 Х 59 Панно до сцени «Комора». Папір, гуаш, туш: 57 Х 46 Завіса до сцени «Берег моря» (Буря). Папір, акварель: 36 Х 47 Задник «Хвиля». Папір, акварель: 40 Х 71 «Хвиля». Папір, картон: 39 Х 57 Костюми (17). Папір, акварель.

«Брехня» («Сім'я Іванових») А. Афіногенова — МХАТ II. 1934 (не здійснено) — Ескізи. Декорація I акту "Велика веранда заміського котеджу родини Іванових. Папір, акварель: 40 Х 60 Декорація II акта «Заводський парк з літнім театром». Папір, акварель 45 Х 65 Декорація II акта «Заводський парк з літнім театром». Папір, акварель 27,5 Х 56,5