Пі́дмет ( – предмет) — це граматично незалежний, головний член двоскладного речення, що означає предмет, ознака якого виражається присудком. Відповідає на питання хто? що? Підмет і другорядні члени речення, що належать до підмета, утворюють групу підмета.
Цей термін уперше вжив Михайло Осадца у «Граматиці руского язика» (1862).
Етимологія Слово "підмет" походить від кальки латинського слова subjectum, що повʼязане з дієсловом subjicere (метати, підкладати), яке утворене за допомогою префікса sub- (під) від jacere (метати, кидати).
Види підметів (за будовою)
прості, які виражаються одним словом: «Містина вся дика, таємнича, але не понура, — повна ніжної, задумливої поліської краси». складені, які виражаються кількома словами або словосполученням: «…з лісу вибіг «Той, що греблі рве» — молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими злотистими іскрами» («Лісова пісня» Лесі Українки).
Ознаки підмета виступає головним членом двоскладного речення; позначає предмет, який є носієм предикативної ознаки; виражається називним і кличним відмінками субстантива; є незалежним членом речення; займає типову позицію перед присудком;Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис: підручник / А. К. Мойсієнко, І. М. Арібжанова, В. В. Коломийцева та ін. — К.: Знання, 2010. — С. 203. перебуває у предикативному (двобічному) зв'язку з присудком; поєднується з присудком способом предикативного зв'язку — координацією; виражається словосполученням або будь-якою частиною мови.
Предметне значення підмета розуміється дуже широко: воно може означати особу, живий чи неживий предмет, явище, абстрактне поняття, що виступає носієм ознаки (дію, стан, якість) позначуваної присудком.Бевзенко С. П. Сучасна українська мова. Синтаксис: навчальний посібник / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. — К. : Вища шк., 2005. — С. 51.
Способи вираження підмета Простий і складений підмет виражаються по-різному. Простий підмет може бути:
формою називного відмінка іменника: «Ліс стояв розхристаний, спустошений, дикий»; формою називного відмінка займенника: «Він уже мчав по інших широтах, круто повернувши на південь, і прогримівши над широченним Амуром»; субстантинованим прикметником: «Не доїжджаючи двічі три версти до Києва, подорожні звернули в гай, на доріжку, що вела до Череваневого хутора, Хмарища»; дієприкметником: «Душа моя у кригу не закута, мов березнева гілка в заметіль»; числівником: «Зустрілись двоє, пізно, по зимі, та вже й на скронях паморозь зимова»; інфінітивом: «Потрапити в той дім було для нас усмішкою дитячої фортуни»; будь-якою невідмінюваною частиною мови, вжитою у значенні іменника: «"Ура" теж було зброєю»; будь-якою відмінюваною частиною мови, вжитою у значенні іменника: «Несите "мусиш" повело Сашка служити крука клятим».
Складений підмет може бути:
складними географічними та астрономічними назвами: «В синім небі Чумацький Шлях показує дорогу»; сполученням іменника у формі називного відмінка з іменником в орудному відмінку з прийменником "з": «Дівчина з дітьми вийшли на вечірню прогулянку» Але: «Дівчина з дітьми вийшла на вечірню прогулянку»; сполученням числівника та іменника в називному або родовому відмінку: «Дві зірки влетіли мені у вікно. Чимало літ перевернулось, води чимало утекло»; поєднанням іменника, який має значення сукупності з іменником у родовому відмінку: «Велика зграя журавлів кружляла невисоко і плавно над землею»; сполученням іменника, числівника, займенника у формі називного відмінка й іменника (або займенника) в родовому відмінку з прийменником "з" ("із"): «Кожен з нас почував себе так, ніби до нього повернувся рідний батько», «Але дехто з учнів викликав у нього глибоке занепокоєння»; складною власною назвою: «"Чорна рада" — перший історичний роман»; фразеологізмом: «Воду решетом носити — означає даремно витрачати сили»; інтонаційно: «Минуло "Бути чи не бути?", над синню, буйного Славути про це вирує Дніпро».
Посилання Офіційний сайт української мови: підмет
Бевзенко С. П. Сучасна українська мова. Синтаксис: навчальний посібник / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. — К. : Вища шк., 2005. — 270 с. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис: підручник / А. К. Мойсієнко, І. М. Арібжанова, В. В. Коломийцева та ін. — К.: Знання, 2010. — 374 с. Українська мова: енциклопедія / НАНУ; Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Ін-т української мови ; Редкол.: В. М. Русанівська (співгол.) та ін. — К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2000. — 750 с. Леся Українка. Лісова пісня: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=508
Примітки