Отруєння, отру́я або інтоксика́ціяИнтоксикация // Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами / Нечай С.; 25.000 слів, 4 вид., випр. та доповн., — : Українське лікарське товариство у Києві, 2003. — С. 313. — ISBN 966-7756-02-5А. В. Говенко, Р. та інш., 2010, С.10 — порушення функцій чи ушкодження органів внаслідок дії отрут чи токсинів, що проникли в організм чи утворилися в ньому.

У теоретичній медицині відрізняють отруєння від інтоксикації, останній термін має ширше значення.О. В. Атаман, 2018, С.148.

З екзогенною інтоксикацією частіше мають справу токсикологи, меншою мірою — інфекціоністи, загалом у таких випадках вживають термін — отруєння.

Автоінтоксикація — отруєння організму шкідливими речовинами, що утворюються в ньому при нормальній життєдіяльності або при захворюваннях.

Інтоксикаційний синдром — симптомокомплекс змін в організмі та їх клінічних проявів, внаслідок дії токсинів, що знаходяться в організмі. Є одним із проявів певного захворювання.

У клінічній медицині терміни Інтоксикація та Інтоксикаційний синдром вживаються як синоніми.С. М. Недашківський, та інш., 2015, С.1

Класифікація За перебігом отруєння виділяють: гострі хронічні

Гострі отруєння відносяться до захворювань, тривалість яких залежить від своєчасно розпочатої інтенсивної терапевтичної допомоги на догоспітальному етапі лікування.

Хронічні отруєння розвиваються поступово під дією однієї й тієї ж хімічної речовини, яка потрапляє до організму впродовж тривалого часу. Прояву гострого отруєння при хронічному потраплянні отрути до організму сприяють такі явища, як кумуляція, сенсибілізація, звикання та залежність.

Кумуляція — накопичення в організмі хімічної або фармакологічно активної речовини. Скупчуватись може речовина, що повільно виводиться або знешкоджується у організмі.

Сенсибілізація — явище, при якому в організмі виникає підвищена чутливість до повторного вживання хімічної речовини. Часто повторне введення одних й тих же ліків у сенсибілізований організм проявляється алергійними реакціями.

За джерелом надходження токсинів, інтоксикацію поділяють на: екзогенні ендогенні (ендогенний інтоксикаційний синдромІМУННІ МЕХАНІЗМИ ПРОГРЕСУВАННЯ МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ У ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ. Л. М. Пасієшвілі (С.1) (2012 ?)) ендотоксикози

За походженням, отруєння поділяють на: побутові професійні лікарські умисніТрахтенберг І. М., 2008, С.41

Шляхи проникнення Виділяють такі шляхи потрапляння токсичної речовини до організму: Пероральний шлях, коли хімічні сполуки починають всмоктуватись вже в ротовій порожнині, потім у шлунку, кишечнику (особливо жиророзчинні сполуки). Парентеральний шлях (внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно) — найшвидший спосіб потрапляння токсичної дози лікарських препаратів у кров. Інгаляційний шлях — отруєння газоподібними, пароподібними речовинами у суміші, що вдихається, а також рідкими речовинами у формі аерозолей. Перкутанний шлях, коли отруйні речовини типу шкірно-наривної дії добре проникають через шкіру, всмоктуються та мають загальнорезорбтивну дію. Потрапляння токсичних речовин в різні порожнини організму.

Невідкладна допомога

Основні заходи: затримка всмоктування отрути у кров; знешкодження токсичної речовини, що всмокталася; прискорене виведення токсину з організму (детоксикація); симптоматична терапія.

Затримку всмоктування отрути у кров здійснюють в залежності від шляху потрапляння токсичної речовини до організму.

Знешкодження отрути, що всмокталася: специфічна та антидотна терапія; симптоматична терапія або стимуляція фізіологічних функцій; методи прискорення виділення отрути з організму.

Прискорення виведення токсичних речовин. Найпростішим методом діурезу (сечовиснаження) є водне навантаження. — Багато пиття, в/в велика кількість ізотонічних розчинів (5 % розчин глюкози, 0,85 % розчин хлорида натрію). Діуретичні засоби (фуросемід, тощо) протипоказані при ускладненні отруєння гострою нирковою недостатністю (анурія). Прискоренню виведення отрути сприяє посилення моторної діяльності кишечника за допомогою проносних (сольових) засобів та клізм. Екстракорпоральна детоксикація — гемодіаліз, перитонеальний діаліз, обмінне переливання крові (операція заміщення крові) у спеціалізованих нефрологічних та токсикологічних відділеннях.

Симптоматична терапія — спрямована на підтримку кровообігу (введення серцевих глікозидів, камфори) та дихання (аналептичні засоби — стимулятори дихання, штучне дихання, киснева терапія).

При необхідності проводять серцево-легеневу реанімацію: забезпечують прохідність дихальних шляхів; здійснюють штучне дихання; відновлюють кровообіг.

Пероральне отруєння При пероральному отруєнні обов'язкові та мають бути виконані негайно такі заходи: Механічне видалення отрути: промивання шлунка через зонд незалежно від стану хворого та часу, від моменту прийому отрути; засоби, які спричинюють блювання; проносні засоби (сольові); очищення кишечника за допомогою сифонної клізми. Хімічне руйнування та нейтралізація отрути: за допомогою кислоти при отруєнні лугами; за допомогою лугів при отруєнні кислотами; сірководнева вода при отруєнні солями важких металів. Фізико-хімічне зв'язування отрути (адсорбція). — ентеросорбенти (активоване вугілля, препарати кремнію, тощо); тальк, крохмаль, гідроокис алюмінію, трисилікат магнію.

Інгаляційне отруєння При інгаляційних отруєннях слід: видалити постраждалого з ураженої атмосфери; розпочати гіпервентиляцію легень киснем/чистим повітрям; симптоматичне лікування.

Потрапляння отрути під шкіру При потраплянні токсичної речовини на шкіру необхідно: змити отруту з поверхні шкіри; знешкодити отруту хімічним шляхом, нейтралізувати кислоти та луги; при ураженні ОР шкірно-наривної дії шкіру додатково обробити розчином хлораміну; симптоматичне лікування.

Див. також Метаболіти Метаболічні захворювання Харчові отруєння Ботулізм

Примітки

Джерела

(584 с.) Інтенсивна терапія гострих отруєнь; Навч. посібник/ А. В. Говенко, Р. М. Кішко, Т. М. Левченко, Г. П. Хитрий; за ред. проф. В. I. Зубкова. — К.: ЗАТ «Вшол», 2010.- 188 с. ISBN 978-966-646-100-4 Книга про отрути та отруєння. Нариси токсикології. Трахтенберг І. М. Пер. з рос.- Тернопіль: ТДМУ, 2008.- 364 с. ISBN 978-966-673-108-4 (С.40-64) (С.?)

Література Гостре отруєння солями важких металів // Фармакологія: підручник / І. В. Нековаль, Т. В. Казанюк. — 4-е вид., виправл. — К.: ВСВ «Медицина», * 2011. — c. 62 ISBN 978-617-505-147-4

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ. ОСНОВНІ АНТИДОТИ. Луценко Р. В. (лекція)Ел.джерело (2020) Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984. (С.?)

Посилання Наказ від 03.07.2006 № 435 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Токсикологія» — Чинний Отруйні та сильнодіючі речовини, які ізолюються з біологічного матеріалу перегонкою з водяною парою Лекція Інтоксикація Отруєння // Фармацевтична енциклопедія / голова ред. ради та автор передмови В. П. Черних. — 2-ге вид., переробл. і доповн. — К. : «МОРІОН», 2010. — 1632 с. — ISBN 978-966-2066-34-0.