Володи́мир Святосла́вич, також відомий як Володи́мир Вели́кий (; 960/963 — 1015) — великий князь київський (979—1015), князь новгородський (970—988). Хреститель Русі.
Син київського князя Святослава Ігоровича від ключниці Малуші. Онук київської княгині Ольги, батько київського князя Ярослава Мудрого. Молодший брат і наступник київського князя Ярополка Святославича. Засновник династії Володимировичів.
Захопив київський престол після міжусобної боротьби з братом (977—979). У результаті військових походів приєднав до Київської Русі землі білих хорватів (частково) і дулібів (981), в'ятичів (982), ятвягів (983), радимичів (984). Воював проти булгар (985), греків (988), вірмен (1000), поляків (1001), печенігів (996, 1015). Ініціював та сприяв хрещенню Русі у 988 році, та утворенню Київської митрополії під патронатом патріарха Константинопольського. Розширив межі столиці Києва, збудував Десятинну церкву (996). Першим із руських князів розпочав карбувати власну золоту монету. Заснував Володимир (988) та інші міста. Використовував особистий знак «тризуб», який став у XX ст. гербом України. Помер у Берестовському палаці поблизу Києва.
Канонізований Католицькою і Православною церквами як рівноапостольний святий.
Імена Володи́мир Святосла́вич () — ім'я, що згадується у літописах. У різних списках писалося як «Володимѣръ» або «Володимеръ» зі східнослов'янським повноголоссям. У церковнослов'янських джерелах — . Володимир Великий — з прізвиськом. Володимир Святий, Володимир-Хреститель, Рівноапостольний Володимир — імена, що вживаються в християнській та церковній літературі. Володи́мир І — у західній історіографії з номером правителя. Володи́мир І Ки́ївський — за назвою князівства. Володи́мир І Новгоро́дський — за назвою князівства. Васи́ль — хрещене ім'я. Володи́мир-Васи́ль Святосла́вич — комбіноване ім'я. Вальдимар () — у скандинавських сагах про Еймунда і ДітріхаÞiðreks saga af Bern як конунг Гольмгарду (Холмогороду)Войтович 2015: 40–41.. Володимир Красне-Сонечко — ім'я, що вживається у билинах та фольклорі.
Біографія
Народження і дитинство Дата народження Володимира невідома. Науковці в різні часи висували різні версії — між 942Рапов О. М. Русская церковь в IX — первой трети XII в. Принятие христианства. і 970 роками. Зокрема, Леонтій Войтович вважав, що не пізніше 963 року. Батько Володимира Святослав народився, ймовірно, близько 938 рокуВойтович 2006: 219., а старший син Володимира — близько 979-го і не пізніше 980 рокуВойтович 2006: 245.. Володимир міг народитися не раніше весни 954, коли Святославу було 16—17 років (навіть роки на 3 пізніше, бо Володимир був наймолодшим із синів Святослава), і точно не пізніше весни 963 рокуСмерть Олега відбулася імовірно у вересневому 6485, що відповідає осені 976 року. Приблизно одразу ж після смерті брата Володимир взяв шлюб, і очевидно, що в покладений термін у нього народилася дитина. Це мав бути початок-середина осені 977 року. Якщо від початку 977 року відрахувати 14 — відмітку візантійського повноліття (і мінімального шлюбного віку), вийде, що народитися він міг точно не пізніше від весни 963 року.. Твердження літописця, що Володимир на момент сватання до Рогнеди (зима 977—978 років) був «детеск», не заперечує ці цифри.
Як повідомляють пізніші джерела XVI ст. (Устюзький і Никонівський літописи), Володимир Святославич народився в селі Будутині, куди розгнівана Ольга відіслала вагітну ним Малку (Малушу)Прозоровский Д. О родстве св. Владимира по матери // Записки Императорской Академии наук. — СПб., 1864. — Т. V, Кн. I. — С. 19..
У російській історіографії була популярна версія за якою Будутина весь — це село Будник (зараз урочище Буденик) під Псковом.
За гіпотезою професора Юрія Диби, літописне Будутино — це сучасне волинське село Будятичі, яке є околицею міста НововолинськаДиба Ю. Історично-географічний контекст літописного повідомлення про народження князя Володимира Святославовича: Локалізація Будятиного села // Княжа доба. Історія і культура. — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Вип. VI. — С. 37—70.Диба Ю. Батьківщина святого Володимира: Волинська земля у подіях X століття (Міждисциплінарні нариси ранньої історії Руси-України). — Львів : Видавництво «Колір ПРО», 2014. — іл. — С.. — (Невідома давня Україна. — 1).Мицько І. Нові монографії про давню Україну Диба Ю. Літописне Будятино (про місце народження князя Володимира Святославовича та розташування найдавнішої церкви Пресвятої Богородиці) // П'яті «Ольжині читання». Пліснеськ. 7 травня 2010 року. — Львів—Броди, 2011. — С. 23—28.Його ж. Історично-географічний контекст літописного повідомлення про народження князя Володимира Святославовича: Локалізація Будятиного села // Княжа доба. Історія і культура. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Вип. VI. — С. 37—70.. Проте Західна Волинь і Підкарпаття були завойовані Володимиром лише у 981 році, що ставить дану версію під сумнів.
Згідно з іншою версією, Володимир народився в селі Будаївка, перейменованого в 1924 році на Боярка Київської області, на території якого донині існує городище I-го тисячоліття, оточене штучним руслом, відведеним від колишньої річки Бобредь. Відомості про існування городища з палацом на ньому існують у Ставропігійній грамоті Андрія Боголюбського 1159 року.
Про подальшу долю матері Малки літописи не повідомляють, а малолітній Володимир повернувся до Києва, де перебував під наглядом княгині Ольги. Вихованням його керував імовірно дядько по матері Добриня, оскільки у звичаях Київської Русі було довіряти виховання спадкоємців членам старшої дружини.
Завоювання київського престолу
Після загибелі 972 року князя Святослава князівство було поділено між його синами на три частини: Олег став князем древлянським, Ярополк сів у Києві, а Володимир — у Новгороді. Восени 976 року розгорілася війна між братами, казусом якої стало вбивство Олеговими слугами Люта, сина київського воєводи Свенельда. Останній підбурив князя Ярополка йти війною на брата. Під час бойових дій Олега вбили його ж воїни, скинувши з коня.
Рятуючись від брата, Володимир з дядьком Добринею в 977 втік до Скандинавії, де одразу ж одружився з Оловою. Леонтій Войтович був переконаний, що прихистком втікача стала Швеція, але є гіпотеза, що Володимир перебував у Норвегії при дворі свого дядька Гакона Могутнього. У Скандинавії Володимир найняв варязьке військо, з яким повернув собі Новгород восени 978, вигнавши звідти «мужів» Ярополка.
Далі Володимир захопив місто Полоцьк, перебивши сім'ю варязького правителя міста Рогволода. З його дочкою Рогнедою, засватану за Ярополка, він насильно одружився. Таким способом було «узаконено» приєднання Полоцького князівства. Потім із великим варязьким військом Володимир обложив Київ, де замкнувся Ярополк. Згідно з літописом слуга Ярополка по імені Блуд, підкуплений Володимиром, залякавши заколотом киян, змусив Ярополка утекти в маленьке містечко Родня.
У Родні Володимир заманив Ярополка на переговори, де двоє варягів «підняли його мечами попід пазухи». Вагітну дружину Ярополка, колишню грецьку черницюДружину Ярополку привів його батько Святослав з походу на Візантію 970 року, Володимир взяв у наложниці.
Коли варязьке військо, яке привів Володимир зі Швеції, стало вимагати собі за службу данину з киян, Володимир обіцяв їм, але через місяць відмовився. Частину варягів відіслав на службу в Константинополь, порадивши візантійському імператору розвести їх по різних місцях. Іншу частину варязьких найманців Володимир залишив собі для управління містами.
За «Повісті врем'яних літ» Володимир вокняжився у Києві 980 року. Згідно з раннім «Житієм Володимира монаха Якова» («Пам'ять і похвала князю Володимиру», 2-га половина XI століття) це сталося 11 червня 6486 (978 року). Згідно з Яковом Мніхом, це сталось «въсмое» літо по смерті Святослава, тобто у 979 році (972+7). Але може бути, що «въсмое» літо насправді означає «въ смое», тобто не восьмий, а сьомий рік і справді відповідає 978 року. Що ж до літописних звісток, що Святослав княжив 28 років, Ярополк 8, а Володимир 37, то тут нічого страшного, бо з 8 років, Ярополк 2 роки був формальним співправителем батька. При додаванні 27 (літописні «28» округлені з 27) до 8 і відніманні 2 років при сумуванні результатів до 945 року (початок правління Святослава) вийде теж 978 рік. Зайняв Київський престол Володимир у 18—20-річному віці.
Язичницька реформа
Новий князь київський ужив заходів щодо реформи язичницького культу. Спорудив у Києві капищеІмовірно цей пантеон виявили археологи в 1977 року з ідолами шести головних богів слов'янського язичництва (Перуна, Хорса, Дажбога, Стрибога, Семаргла та Мокоші, без Велеса), також є відомості, що за Володимира Великого (до його хрещення) існувала практика людських жертвопринесень богам. Людські жертвоприношення існували у Київській Русі і до Володимира, про що відомо з опису візантійським істориком Левом Дияконом жертвопринесень дітей військом Святослава Хороброго.
Оскільки існують непрямі відомості про симпатії колишнього князя Ярополка до християнської віри і його контакти з латинським Заходом, то досить імовірним є припущення про язичницьку реакцію при Володимирі, тобто боротьбу з християнством, яке утверджувалось за його попередника. Археологічним підтвердженням цього може бути знахідка на місці пантеону Володимира залишків кам'яної будови зі слідами фрескового живопису, тобто церкви, яка могла бути побудованою ще за Аскольда — першого князя-християнина Київської Русі. Можливо, що цю церкву зруйнував Ярополк. Під час язичницького жертвоприношення у Києві загинули одні з перших християнських мучеників на Русі — варяги Федір та Іван.
«Повість врем'яних літ» так передає образ життя Володимира до хрещення:
Православні джерела стверджують, що після хрещення князь звільнив від подружніх обов'язків усіх колишніх язичницьких дружин. Рогнеді він запропонував обрати чоловіка, але після пережитого вона відмовилась і прийняла чернечий постригПриблизно 987 року Рогніда зважилася помститися за скоєне і вбити чоловіка, великого князя київського Володимира. Однак ця спроба завершилася невдачею. За замах на князя Рогнеді загрожувала смерть. За легендою, розгніваний Володимир наказав дружині ошатно одягнутись і взяв у руки меч, проте на крик прибіг їхній первісток Ізяслав і став на захист матері також з мечем в руках. Володимир не зміг вбити Рогнеду на очах у сина. Замість цього він наказав заслати їх обох у полоцьку вотчину — місто у верхів'ях річки Свіслоч, назване Ізяславом.
Походи
Літопис каже, що 981 року Володимир пішов на Перемишль.
982 року Володимир вдруге пішов походом на в'ятичів, які повстали проти князя.
983 року «пішов Володимир на ятвягів і взяв землю їх».
984 року пішов Володимир на радимичів і підкорив їх владі київській.
985 року Володимир Святославич виступив проти Волзької Булгарії. Війна тривала з перемінним успіхом і незабаром обидві сторони погодились на мир. Умови його влаштовували більше булгар, бо булгари клялися, що «тогда не буди межди нами мира, егда камень начнет по воде плавати, а хмель погрязнути». Мир із Булгарією скріпили черговим шлюбом князя.
Головним результатом Корсунського походу (осінь 987 — весна 988 років) було не тільки прийняття християнства у Київській Русі (988), але й союз із Візантією, якій скріпили черговим шлюбом із принцесою Анною, дочкою імператора Романа II (938—963) та сестрою діючого імператора Василія II Болгаробійця. Анна народилася 963 року і померла 1011 року.
993 року «пішов Володимир на хорватів» («Повість временних літ»). Українські історики вважають, що у результаті цього походу було зруйноване велике місто білих хорватів (городище Стільсько).