Марія Михайлівна Синякова (в шлюбі Синякова-Уречина; 13 листопада 1890, Красна Поляна, нині Чугуївський район, Харківська область — 30 травня 1984, Москва) — українська художниця, близька до авангарду, графікеса, ілюстраторка. В українському мистецтві 1910-1920-х років репрезентувала неопримітивістський напрямок. Членкиня спілки «Голів Земної кулі» Велимира Хлєбникова. Роботи зберігаються в Національному художньому музеї України та приватних колекціях в Україні й за кордоном.
Життєпис Народилася 13 листопада 1890 року в родині купця Михайла Івановича Синякова, ювеліра церковних предметів з Охтирки. У неї було чотири сестри та брати. З часом кожна з них стала музою якогось із визначних митців XX століття. Сестра Віра стала дружиною Григорія Петнікова, другого за ліком «голову Земної кулі». Ксенія була дружиною Миколи Асєєва. Надія пережила бурхливий роман з Борисом Пастернаком. Зінаїда мала роман з В. Маяковським. Велимир Хлєбников був закоханий у кожну із сестер по черзі. Марії ж він присвятив ряд поетичних творів, зокрема, поему «Синие оковы».
У 1910—1911 роках Марія Синякова навчалася в Харківській студії Євгена Агафонова «Блакитна лілія», орієнтованій на естетику модерну і символізму.
Входила в однойменну групу молодих Харківських художників-авангардистів. У 1909 році ця група провела однойменну виставку. Тоді ж при ній був організований театр-кабаре «Блакитне око», де ставилися п'єси О. Блока, П. Потьомкіна, С. Городецького та інших, та проходили лекції з мистецтва.
Входила до харківських мистецьких угрупувань «Викусь» та «Будяк», була однією з авторів футуристичної декларації «Труба марсіан» (Харків, 1916), а також членкинею об'єднання «Союз семи» (Харків, 1918). Брала участь у футуристичному виданні «Лірень», ілюструвала поезії Григорія Петникова, Олексія Кручоних, Миколи Асєєва.
У 1910 році за сприянням Давида Бурлюка побувала в Німеччині, де виставилася з роботами у Мюнхені разом з Пікассо, Кандинським. У музеях Німеччини вивчала живопис німецьких та нідерландських старих майстрів.
У 1913 році разом з двома сестрами їде до Москви, навчається в художній студії І. І. Машкова та Ф. І. Рерберга, та пов'язує життя з футуризмом.
У 1914 році одружилася з художником Арсенієм Мойсейовичем Уречиним. Разом з чоловіком вона мандрує Центральною Азією, знайомиться з монгольським мистецтвом.
У 1914 році розпочинається Перша світова війна і Синякова повертається з Москви до Харкова, де живе у своєму маєтку у Червоній поляні. Зближується з місцевими художниками-авангардистами Е. Агафоновим, Б. В. Косаревим, В. Д. Єрміловим.
У 1922 році художниця назавжди переїжджає до Москви. Починає розвивати нові строгі форми у чорно-білій графіці та книжковій ілюстрації. Створила серію шаржових портретів письменників: О. Бріка, М. Асєєва, В. Шкловського, Д. Петровського, В. Брюсова, А. Ахматової, С. Єсеніна, В. Маяковського.
Наприкінці 1920 та 1930-х років художниця відійшла від живопису та зайнялась художнім оформленням книжок, у тому числі віршованих, для дорослих та дітей. Вона створювала книжкові ілюстрації для Григорія Петникова, Олексія Кручоних, Миколи Асєєва, К. Чуковського, Енгеля та інших письменників.
Під час війни М. Синякова була в евакуації та жила разом з Мариною Цвєтаєвою в одному будинку. З робіт 1940-х збереглися небагато її портретів та книжкові ілюстрації до стародавнього французького епосу «Пісня про Роланда» (1943 р.)
У 1952 Марію Синякову виключили зі Спілки художників за «плазування перед західним мистецтвом».
У 1950-х роках їй довелося заробляти на життя розфарбовуванням іграшок та малюванням лікарських рослин для довідкового атласу.
У 1970-х роках вона брала участь у дисидентському русі, через що її не надто вітали в колах мистецького офіціозу — навіть коли футуризм став модним.
Марія Михайлівна Синякова-Уречина померла 30 травня 1984 року в Москві у віці 94 років.
Творчий доробок
Картини «Війна I» (1910-ті роки); «Війна II» (1910-ті роки); «У лазні» (1910); «Акробати» (1913); «Любов» (1913); «Драбина» (1914—1916); «Вигняна з раю» (1916); «Бомба» (1916); «Єва» (1920); «Родина» (1920-ті роки); «Сонце. Закохані. Краснополянський мотив» (1914); «Дерево життя» (пан та няня)(1914); «Священна тема»; «Ковчег»; «Селищна ідилія» (1916); «Лазня» (1916); «Карусель» (1916); «Коханці» (1920); «Пікнік на траві» (1922); «Сонце»; «Гарем»; «Музикант» (1920-ті); «Циркові сцени»; «Старці» (1925); «Вакханалія» (1925); «Вісім дівок, один я» (1923); «Коні та купальниці»; «Осінній натюрморт» (1938); «Павич»; «Риба»; «Троянди» (1950-ті роки); «Зимовий пейзаж» (1952).
Портрети «Портрет Євгенії Синякової»; «Портрет Тетяни Синякової»; «Портрет Ксенії Асєєвої»; «Портрет Тихона Чурилина»(1940); «Портрет Велемира Хлебнікова» (1940); «Портрет Віри Гехт» (1940-ві роки).
Художнє оформлення книжок Григорій Петніков «Поросль сонця» (1918), Олексій Кручоних «Чотири фонетичних романи» (1927), «Розбійник Ванька-Каїн та Сонька-Манікюрниця»; Микола Асєєв: «Про заячу службу і лисячу дружбу» (1927), «Цирк» (1929), «Пісенник» (1935), «Маяковський починається» (1940); П. Незнамов «Звірі на свободу» (1927); Л. Остроумов «Пташиний переполох» (1928), Надії (1930); М. Соловйова «Кораблики» (1930); Є. Тараховська «Де овечка без хвоста?» (1930); Софія Федорченко «Добрий сон» (1930); К. Павлович: «Весела бджілка» (1930), «Барабанщик радгоспу» (1931, 1932), К. Чуковський: «Нові загадки» (1930); Р. Енгель «Про дірочку і про хвостик» (1930); В. Маяковський «Облако в штанах» (1937); Атлас лікарських рослин СРСР (1962).
Виставкова діяльність Марія Синякова брала участь у багатьох радянських та закордонних виставках.
У 1905 році Синякова брала участь в «Виставці революційної літератури» де демонструвалися її шаржові портрети.
У листопаді 1913 січні 1914 років Синякова брала участь у виставці петербурзького «Союзу молоді» разом з представниками авангарду: Д.Д. і В. Д. Бурлюками, К. С. Малевичем, В. Є. Татліним, Олександрою Екстер.
Марія Синякова була експоненткою виставок «Союзу молоді» (1913—1914 рр., Петербург) та «Союзу Семи» (1918 р, Харків).
У 1919 році вона брала участь у Першій спільній виставці-продажу, на ній були представлені роботи професійних художників, новачків та дітей.
У 1925 році мисткиня взяла участь у виставці художників «4 мистецтва» (Москва, Музей витончених мистецтв, нині ДМОМ ім. О. Пушкіна).
У 1927 році Міжнародна виставка «Мистецтво книги» (Лейпциг).
У 1928 році «Сучасне книжкове мистецтво на міжнародній виставці преси».
У 1931 році Міжнародна виставка «Мистецтво книги» (Париж).
У 1969 році в київському відділенні Спілки письменників відбулася єдина персональна виставка Марії Синякової-Уречиної. Після цієї події до неї потягнулися колекціонери, художники, мистецтвознавці з Нью-Йорка, Парижу, Варшави та Києва.
У 1990—1991 роках на виставці «Український авангард. 1910—1930», вперше демонструвалися роботи художниці 1914—1916 років: «Єва», «Війна», «Карусель».
Примітки
Джерела
Посилання